Десікар, одинока мати, дуже хотіла робити для Єгови більше і служити сталим піонером. Вона живе у Венесуелі, країні з серйозними економічними проблемами. Попри непросте життя сестра все одно розпочала піонерське служіння і отримувала від нього велику радість. Та раптом почалась пандемія COVID-19.

 Спочатку Десікар було важко пристосуватися і проповідувати в умовах пандемії. Наприклад, їй важко давалося написання листів. Також вона не могла проповідувати по відеоконференції, бо інтернет у її місцевості дуже дорогий. Десікар каже: «Я почувалася розбитою. Буквально одна ніч — і моє служіння кардинально змінилось. Я навіть почала думати, що більше не зможу бути хорошим піонером».

 Трохи пізніше, у січні 2021 року, філіал Свідків Єгови у Венесуелі організував спеціальну проповідницьку кампанію. 60 радіостанцій і 7 телеканалів погодилися транслювати біблійні промови усі вихідні січня. Братів і сестер заохочували запрошувати інших людей послухати ці промови. Також філіал підготував запитання і біблійні вірші, пов’язані з кожною промовою. Брати і сестри могли їх використовувати, коли розмовляли з зацікавленими по телефону чи писали їм листи. Крім того, філіал заохочував вісників проповідувати через текстові повідомлення. Для братів і сестер у Венесуелі це було щось зовсім новеньке.

 Десікар дуже зраділа, коли почула про кампанію. Раніше вона ніколи не проповідувала через повідомлення, але вирішила спробувати. Все ж їй потрібна була допомога. Вона пояснює: «Я зовсім не дружу з технікою». Тому вона попросила дочку допомогти їй. Дочка дала їй кілька уроків, і Десікар відчула, що готова до кампанії.

 Десікар розіслала повідомлення багатьом знайомим і запросила на промови. Результати були просто вражаючі! Багато людей підключалися на промови, слухали їх і ставили запитання. А ті, які не змогли підключитися, розпитували Десікар, про що йшлося у промовах. Вона каже: «Під час промов я робила для себе нотатки, тому потім могла поділитись з зацікавленими основними думками. Раніше у мене ніколи не було більше п’яти повторних відвідин у місяць, а в кінці кампанії у мене їх було аж 112» a.

 Десікар також запросила свою сестру, яка живе поруч і не є Свідком Єгови. «На диво, сестра погодилася,— каже Десікар.— Кожної неділі о восьмій ранку я приходила до неї в квартиру, і ми разом слухали промови. Сестра ставила багато запитань і під час промов, і після них». Вона також відвідала Спомин через відеоконференцію і дозволила Десікар користуватися її інтернетом, щоб проповідувати.

 Десікар каже: «Я така вдячна Єгові. Також вдячна старійшинам, що вони мене постійно підбадьорювали. Вони дуже допомогли мені знову відчути радість у служінні» (Єремії 15:16). Десікар досі служить піонеркою і продовжує проповідувати людям, яких зацікавила через повідомлення.