Холодного вітряного дня Боб добирався до свого дому в провінції Альберта (Канада). Він їхав автострадою зі швидкістю 100 кілометрів на годину, аж раптом у його мінівена тріснуло заднє ліве колесо. Боб не зрозумів, що саме сталося, але вирішив їхати далі — йому лишалося ще п’ять кілометрів.

 Пізніше Боб надіслав листа на адресу місцевого Залу Царства Свідків Єгови, в якому розповів, що трапилося далі. Він написав: «Зі мною порівнялася машина з п’ятьма молодими людьми, вони опустили вікно і сказали, що у мене тріснуло колесо. Ми від’їхали на узбіччя, і ці молоді люди запропонували свою допомогу. Я навіть не знав, чи є в мене запаска і домкрат. Поки я сидів у своєму інвалідному візку, на узбіччі, вони залізли під мінівен, знайшли запаску і домкрат, і поміняли колесо. Стояв мороз, дув вітер зі снігом, а ці хлопці і дівчата були дуже нарядно вдягнуті. Однак вони все-таки допомогли мені, і я зміг дістатися додому. Без них я би не дав собі ради.

 Хочу подякувати тим п’ятьом Свідкам. Вони опинилися поблизу, бо їхали проповідувати свою звістку. Але вони не тільки проповідують, а й роблять те, чого вчать інших. Якби не вони, я б ще дуже довго не міг потрапити додому. Я їм дуже вдячний. Видно, того дня сам Бог послав мені цих молодих ангелів на допомогу».