Брат Джандоменіко Гулла працює у відділенні швидкої допомоги в лікарні Ерби, що в провінції Комо (Італія). Він зіткнувся з багатьма труднощами, пов’язаними з COVID-19. Але завдяки вірі цей брат зберігає душевний мир, і це допомагає йому потішати інших (2 Коринфян 1:4). Ось кілька випадків, якими він поділився з братами зі служби зв’язків з громадськістю у філіалі в Італії.

Нижче наведено дещо відкорегований, стислий виклад розмови з братом Гулла.

З якими ситуаціями тобі доводиться стикатися під час пандемії?

Джандоменіко Гулла. У лікарні, де я працюю, все сталося дуже несподівано, як цунамі. Лікарню повністю реорганізували, щоб створити відділення для пацієнтів з COVID-19. Заражені пацієнти перебувають в ізоляції і не можуть контактувати навіть з найближчими родичами та друзями. Тож я телефоную їхнім сім’ям і розповідаю про стан хворого. Якось серед ночі мені довелося повідомити одному чоловікові, що його мама помирає. Я зробив відеодзвінок, щоб син зміг востаннє побачити маму, яка була вже в комі. Це був дуже тяжкий момент.

Як тебе потішають біблійні знання?

Дж. Г. Мої колеги часто почуваються безпорадними і пригніченими. Однак я бачу, що особисте вивчення Біблії допомагає мені не втрачати спокою. Як ніколи раніше, я усвідомлюю, що Бог Єгова підготував нас до цих складних часів. Ми знаємо, що ця пандемія є сповненням біблійних пророцтв, і тому зберігаємо душевну рівновагу. Можу сказати, що моя віра навіть зміцнилася.

Як потіха, яку ти отримуєш від Єгови, допомагає тобі потішати інших?

Дж. Г. І вдома, і на роботі я відчуваю на собі підтримку Божого духу. Це додає мені сил підкріпляти одновірців, які зазнають труднощів через пандемію.

Як Єгова допомагає тобі потішати членів твоєї сім’ї?

Дж. Г. Хоча мені доводиться багато годин проводити в лікарні, я намагаюсь і далі займатися духовними справами зі своєю сім’єю. Це неабияк вплинуло на мою дружину, і ми стали ближчими одне одному. На сімейному поклонінні я стараюсь потішати також свою доньку, якій ще немає трьох років. Вона теж хвилюється і відчуває, що щось не так. Донька каже: «Я не хочу, щоб татко йшов на роботу, бо там коронавірус» або «Я боюся, що татко не повернеться». Щоб заспокоїти її, ми включаємо пісні з нашого сайту, і вона знову усміхається.

А як тобі вдається потішати своїх колег?

Дж. Г. Один чоловік, з яким я працюю у відділенні, нещодавно почав вивчати Біблію. Я познайомився з ним кілька років тому в лікарні, в якій раніше працював, і ми не раз говорили про Біблію. Він став вивчати Біблію перед тим, як почалась пандемія, і вирішив продовжити вивчення. Тепер я вивчаю з ним через відеозв’язок, іноді двічі на тиждень. Мене зворушило, коли він сказав: «Біблійне вивчення допомагає мені привести своє життя в порядок. Я відчуваю внутрішній мир. Я знаходжу відповіді на багато своїх запитань, наприклад про зміст людського життя і про те, чому відбуваються епідемії. Віра, яку я розвиваю, додає мені стабільності і вселяє надію на майбутнє».

Як ти потішаєш братів і сестер у зборі?

Дж. Г. На жаль, в одної сестри [Даніели Сгреви] з мого збору виявили COVID-19, і її треба було госпіталізувати. Я зв’язався з двома братами, які мають приватну клініку швидкої допомоги, і домовився, щоб сестру привезли в нашу лікарню. Для цього брати їхали понад 50 кілометрів. Вона була рада їх побачити. Коли сестру привезли в лікарню, вона дуже втішилася, побачивши мене у відділенні. Поряд з нею були не просто лікарі, а її духовні брати. Її сильно зміцнила наша любов і підтримка. Переповнена вдячністю, вона сказала: «Знаю, що Єгова дуже чуйний, але цього разу він зробив те, чого я навіть не сподівалася».

З кожним днем я дедалі більше покладаюсь на Єгову і його силу. По дорозі на роботу і з роботи я слухаю в автомобілі наші пісні, які заряджають мене духовно та емоційно. Я вдячний Єгові за всю його допомогу. Коли я слухаю пісню «Єгова поряд, лиш поклич», то повторюю собі: «Він тобі дасть... мужність, хоч втрати зусібіч. Єгова поряд, лиш поклич».