Семіти — це народи, що походять від Ноєвого сина, Сима (Бт 10:21—31). Кожен народ мав свою культуру і мову, які відносять до семітських.

До давніх семітів належали різні арабські племена, а також арамейці (або сирійці), ассирійці, давні халдеї, еламітяни, євреї та інші народи. Семіти населяли більшу частину південно-західного регіону Азії, у тому числі майже весь Родючий Півмісяць і велику територію на Аравійському півострові.

У біблійні часи до семітських мов належали аккадська (нею розмовляли в Ассирії та Вавилоні), арабська, арамейська, єврейська та мови сусідніх народів Ізраїля, таких, як аммонітян та моавітян (Бт 11:27; 19:30, 37, 38). Жодна інша мовна сім’я не має таких давніх писемних пам’яток.

Коли сказано, що слова, імена чи ідіоми є «семітськими», це означає, що вони походять з певної семітської мови або мають особливості, характерні для семітських мов.