„Нехай святиться Ім’я Твоє” — Яке ж ім’я?

ЧИ ВИ є релігійною особою? Коли так, то безсумнівно, так як багато інших людей, ви мабуть вірите в Всевишнє Єство. І ви мабуть дуже шануєте добревідому молитву до того Єства, яку то молитву Ісус навчив своїх послідовників, і яка зветься Господня молитва, або Отченаш. Молитва починається так: „Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє”.— Матвія 6:9.

Чи ви вже колись подумали чому Ісус поставив ,освячення’ або шанування Божого Ім’я першим у цій молитві? Потім, Він згадав про прихід Божого Царства, щоб Божа воля виконувалась на землі, і щоб Бог простив нам наші гріхи. Сповнення цих інших просьб зрештою значитиме тривалий мир на землі і вічне життя для людства. Чи ви можете подумати про щось важливішого від цього? Все-таки, Ісус навчив нас молитись, перш за все, за освячення Божого Ім’я.

Це не було тільки випадково, що Ісус навчив Своїх послідовників перше молитись за Боже Ім’я. Ясно, те Ім’я було дуже важливе для Нього, оскільки Він повторно згадував Його в Своїх власних молитвах. Одного разу, коли Він публічно молився до Бога, то сказав: „Отче, прослави Твоє Ім’я!” А Бог Сам відповів: „Я прославив його, і знову прославлю”.— Івана 12:​28, Єрусалимська Біблія.

Вечором перед Його смертю, Ісус молився до Бога у присутності Своїх учнів і вони знову чули як Він підкреслив важливість Божого Ім’я. Він сказав: „Я виявив Ім’я Твоє тим людям, яких Ти вибрав зі світу, щоб дати їх Мені”. Пізніше, Він повторив: „Я об’явив їм Твоє Ім’я і буду об’являти”.— Івана 17:​6, 26, Єрусалимська Біблія.

Чому Боже Ім’я було таке важливе для Ісуса? Чому Він показав, що воно і для нас є важливе, сказавши нам молитись за Його освяченням? Щоб зрозуміти це, то перше мусимо довідатись як у біблійних часах дивились на імена.

Імена в біблійних часах

Очевидно, Бог Єгова дав людині бажання іменувати. Перша людина мала ім’я, Адам. Історія про творення показує, що перша річ, яку Адам робив, була давати назви тваринам. Коли Бог дав Адамові дружину, то Адам зараз назвав її „Жінка” (’Іш·шаʹ, по-єврейськи). Пізніше, він дав їй ім’я Єва, що значить „Жива”, тому що „вона мусила стати матір’ю всього живого”. (1 Мойсеєва 2:​19, 23; 3:​20, НС) Навіть сьогодні ми за цим звичаєм іменуємо людей. Справді, трудно уявити собі життя без імен.

Але, за часу Ізраїля, імена не були тільки якісь ярлики. Вони мали якесь значення. Наприклад, ім’я Ісак, „Сміх”, пригадує нам, як його старенькі батьки засміялись, коли перше вчули, що їм народиться  дитина. (1 Мойсеєва 17:​17, 19; 18:​12) Ім’я Ісав значить „Волосистий”, і описує його фізичні характерні риси. Його друге ім’я, Едом, „Червоний”, або „Рум’яний”, пригадує нам, що він продав своє первородство за миску тушкованого м’яса. (1 Мойсеєва 25:​25, 30-34; 27:​11; 36:​1) Яків, хоч був трохи молодший від свого брата-близнюка, Ісава, купив Ісавове первородство і одержав від свого батька благословення первородженого. Від самого народження, ім’я Якова значило „Хапаючи за п’яту” або „Ошуканець”. (1 Мойсеєва 27:​36) Подібно, ім’я Соломон, протягом якого царювання Ізраїль утішався миром і добробутом, значить „Миролюбний”.— 1 Хроніки 22:9.

Отже, Ілюстрований Словник Біблії (Том 1, сторінка 572) підкреслює наступне: „Дослідження слова ,ім’я’ у С[тарому] З[аповіті] показує його багатозначність в єврейській мові. Ім’я не є тільки якимсь ярликом, але воно відображує характерні риси тієї особи”.

Факт, що в Бога імена є важливі можна бачити з того, що через ангела, Він наказав батькам Івана Хрестителя й Ісуса як вони мали назвати своїх синів. (Луки 1:​13, 31) І Він змінював імена, або давав людям додаткові імена, щоб показати їхнє місце в Його намірі. Наприклад, коли Бог передбачив, що Його слуга, Аврам („Отець піднесення”), стане батьком багатьох народів, то змінив його ім’я на Авраам („Отець натовпу”). І Бог змінив ім’я Авраамової дружини, Сари („Задирлива”), на Сарра („Княжна”) тому, що вона буде матір’ю Авраамового насіння.— 1 Мойсеєва 17:​5, 15, 16; порівняйте з 1 кн. Мойсеєвою 32:​28; 2 кн. Самуїловою 12:​24, 25.

Ісус, теж, знав важливість імен і згадав Петрове ім’я, коли дав йому привілей служби. (Матвія 16:16-19) Навіть духовні створіння мають імена. Двоє імен, згаданих у Біблії, є Гавриїл і Михаїл. (Луки 1:​26; Юди 9) І коли людина іменує такі неживі речі як зорі, планети, міста, гори й ріки, то в цьому тільки наслідує свого Творця. Наприклад, Біблія каже, що Бог кличе всі зорі ім’ям.— Ісаї 40:26.

Так, імена є важливі в Божих очах, і Він дав людині бажання ототожнювати людей й речей по іменах. Тому то ангели, люди, тварини, як також зорі та інші неживі речі, мають імена. Чи ж це було б відповідно для Творця усіх цих речей не дати Собі ім’я? Певно, що ні, а особливо коли звернемо увагу на слова псалмописьменника: „Нехай кожне тіло благословляє [Боже] святе ім’я на віки віків”.— Псалом 144 (145):​21, НС.

Новий міжнародний словник теології Нового Заповіту (Том 2, сторінка 649) каже: „Одна з най-​більш основних і головних рис, яка виявляється в Біблії, є факт, що Бог має ім’я: особисте ім’я, яким Його можна, і дійсно необхідно, благати”. Певно, що Ісус мав те ім’я на думці, коли навчив Своїх послідовників молитись: „Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє”.— Матвія 6:9.

Беручи все це до уваги, то очевидно, що це є важливим для нас знати яке є Боже ім’я. Чи ви знаєте Боже особисте ім’я?

Яке є Боже ім’я?

Дивно що, для більшості мільйонів людей, ходячих до церков так званого Християнства було б трудно відповісти на те запитання. Декотрі  казали б, що Боже ім’я є Ісус Христос. Однак, Ісус молився до когось іншого, коли сказав: „Я ім’я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав”. (Івана 17:​6) Ісус молився до Бога на небі, так як Син розмовляє з батьком своїм. (Івана 17:​1) Це ім’я Його небесного Отця було треба „святити”, або „освячувати”.

Однак, те ім’я не знаходиться в багатьох сучасних перекладах Біблії, і церкви дуже рідко вживають його. Отже, замість „святити” те ім’я, то мільйони читачів Біблії не знають його. Щоб зрозуміти, як перекладачі Біблії поводились з Божим ім’ям, то задумайтесь тільки над одним віршом у якому знаходиться те ім’я: Псаломом 83:​18 (82 [83]:​19, Переклад Огієнка). Ось як цей вірш перекладається в чотирьох різних Бібліях:

„Нехай вони знають, що тільки Ти, Якого ім’я є ГОСПОДЬ, є Всевишній над цілою землею”. (Виправлений стандард переклад з 1952-го р., анг.).

„Щоб навчити їх, що Ти, О Вічний, Ти є Богом Усевишнім над цілим світом”. (Новий переклад Біблії, Якова Мофата, з 1922 р., анг.).

„Нехай вони знають: що тільки Ти маєш ім’я Ягве, Всевишній над цілим світом”. (Католицька Єрусалимська Біблія з 1966 р., анг.).

„Щоб люди знали, що тільки Ти, Якого ім’я є ЄГОВА, є Всевишній над всією землею”. (Авторизований, або Переклад Короля Якова з 1611 р., анг.).

Чому Боже ім’я перекладається інакше в цих Бібліях? Чи Його ім’я є ГОСПОДЬ, Вічний, Ягве чи Єгова? Чи всі ці назви є правильні?

Щоб відповісти на це запитання, то ми мусимо пам’ятати, що спочатку Біблія не писалась в українській мові. Письменники Біблії були євреями, і писали єврейською та грецькою мовами їхнього часу. Більшість з нас не володіємо тими древніми мовами. Але Біблію вже перекладено на багато сучасних мов, і можна вживати цих перекладів, коли хочемо читати Боже Слово.

Християни дуже шанують Біблію і правильно вірять, що „все Писання є Богом надхнене”. (2 Тимофія 3:​16) Отже, перекладати Біблію є дуже велика відповідальність. Коли хтось навмисно змінює або викреслює якусь частину Біблії, то самовільно змінює натхнене Слово. До таких то осіб стосується біблійна пересторога: „Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя”.— Об’явлення 22:​18, 19; також читайте 5 кн. Мойсеєву 4:2.

Немає сумніву, що більшість перекладачів Біблії шанують її й щиро бажають перекладати її звістку сучаснозрозумілою мовою. Але перекладачі не є натхнені. У більшості перекладачів є переконливі погляди відносно релігійних справ, і на них можуть впливати особисті думки та переваги. Вони також можуть помилятись розсудком.

Отже, ми маємо право питати деякі важливі запитання: Яке є Боже дійсне ім’я? І чому різні переклади Біблії перекладають Боже ім’я в різні способи? Відповівши на ці запитання, тоді ми зможемо вернутись до нашої оригінальної проблеми: Чому святити Боже ім’я є таким важливим?

[Вставка на сторінці 4]

Ангели, люди, тварини, як також зорі та інші неживі речі, мають назви. Чи ж це відповідно, щоб Творець усіх цих речей не мав ім’я?

[Вставка на сторінці 5]

Ясно, що для Ісуса Боже ім’я було дуже важливе, оскільки Він повторно згадував його в Своїх молитвах