Я виростав у портовому містечку Турку, де жили переважно робітники. Мій батько був чемпіоном з боксу, а ми разом з молодшим братом серйозно займалися цим видом спорту. Коли я вчився в школі, то часто давав волю кулакам. У підліткові роки я попав до відомої місцевої банди і почав брати участь у жорстоких бійках. Я захопився музикою хеві-метал і мріяв стати рок-зіркою.

Я купив барабани, створив гурт і невдовзі став його лідером. Мені подобалося шаленіти на сцені. Оскільки всі в гурті були агресивними і мали дикий вигляд, ми з часом стали відомими. Ми почали давати великі концерти і записали кілька дисків, останній з яких отримав схвальні відгуки. Наприкінці 1980-х років ми поїхали до США у пошуках слави і дали кілька концертів у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі. Перед тим як повернутися до Фінляндії, нам вдалося налагодити зв’язки з професіоналами музичного шоу-бізнесу.

Мені дуже подобалося виступати з гуртом, проте я хотів, щоб моє життя було змістовнішим. Я бачив, що в музичному шоу-бізнесі панує дух суперництва та жорстокість, і це мене розчаровувало. Крім того, я був невдоволений тим, що моє життя бездумне. Я розумів, що є поганою людиною, і боявся вогняного пекла. Я намагався знайти відповіді на свої питання в різних релігійних книжках. Також я палко молився до Бога про допомогу, хоча мені здавалось, що ніколи не зможу догодити йому.

Щоб забезпечувати себе, я працював на пошті. Одного дня я дізнався, що мій співробітник — Свідок Єгови. Я заси́пав його питаннями. Логічні відповіді, що ґрунтувалися на Святому Письмі, дуже зацікавили мене, і я погодився вивчати Біблію. Але через кілька тижнів нашому гурту раптом запропонували вигідний  контракт, який давав можливість випустити альбом у США. Я вважав, що такий шанс випадає лише раз у житті.

Я сказав Свідку, який вивчав зі мною Біблію, що запишу останній альбом, а тоді почну жити за біблійними принципами. Він нічого не відповів, а тільки попросив зачитати Ісусові слова з Матвія 6:24. Там сказано: «Ніхто не може бути рабом двох панів». Я був приголомшений, коли зрозумів значення цих слів. Але через декілька днів приголомшений був той Свідок. Чому? Бо я сказав, що залишив гурт і хочу стати послідовником Ісуса!

Біблія, наче дзеркало, допомогла мені побачити власні недоліки (Якова 1:22—25). Я усвідомив, що моя поведінка була брутальною: я був гордим та вкрай самолюбним, лихословив, бився, курив і пиячив. Зрозумівши, наскільки моє життя суперечить біблійним принципам, я впав у розпач. І все ж я прагнув змінитися (Ефесян 4:22—24).

Спочатку я відчував докори сумління за свої колишні гріхи. Але Свідок, який вивчав зі мною, дуже мені допоміг. Він показав, що говориться в Біблії, в Ісаї 1:18: «Коли ваші гріхи будуть як кармазин,— стануть білі, мов сніг». Цей та інші біблійні вірші переконали мене, що наш небесний Батько милосердний і хоче загоїти рани тих, хто розкаюється у своїх гріхах.

Коли я пізнав і полюбив Єгову, в мене виникло бажання присвятити йому своє життя (Псалом 40:9). Я охрестився у 1992 році на міжнародному конгресі Свідків Єгови, що проходив у Санкт-Петербурзі.

Серед служителів Єгови я знайшов багато друзів. Час від часу ми збираємося, щоб пограти на музичних інструментах і насолодитися гарною музикою, яка є даром від Бога (Якова 1:17). До того ж особливим благословенням для мене стала моя кохана дружина Крістіна. З нею я ділю радощі і труднощі, а також виливаю їй свої найглибші почуття.

Якби я не став Свідком Єгови, то вже б давно помер. Колись моє життя було суцільним коловоротом проблем і криз, а тепер воно сповнене справжнього змісту. Я відчуваю, що все стало на свої місця.