Життя і побут перших християн

Помешкання

«Я не стримувався від того, аби... навчати прилюдно та від дому до дому» (ДІЇ 20:20).

ПЕРЕД вами відкривається величезна брама, і ви опиняєтесь у типовому місті I століття. Воно, як і чимало інших, зведене на пагорбі. На самім верху виблискують розкішні будинки з білого каменю, в яких мешкають багаті люди. У дворах таких особняків нерідко ростуть сади. Схили пагорба всіяні будинками, що належать представникам середнього класу — торговцям та землевласникам. Ці кількаповерхові кам’яні доми різного розміру і форми стоять вздовж мощених вулиць. У долині живуть прості люди. Їхні непримітні будинки-коробочки тісняться по боках вузьких вуличок або навколо маленьких дворів.

Ви йдете метушливими вулицями. Звідусіль линуть різні звуки й запахи. Жінки готують їжу, і вся околиця наповнюється апетитними пахощами. Крики тварин перемішуються з голосами дітей, які бавляться на вулиці. У шумних задушливих майстернях працюють чоловіки.

У таких містах живуть і християнські сім’ї. Їхні помешкання є осередками буденних та духовних справ.

Невеличкі будинки. Розмір і тип будинку залежав від статків сім’ї чи від місцевості, де його будували. Найменші помешкання (1) мали одну невелику темну кімнату, в якій жила вся сім’я. Зазвичай такі доми будували з глиняних цеглин, висушених на сонці, а іноді з необтесаного каменю. Їх, як правило, зводили на кам’яному фундаменті.

 Зсередини стіни покривали штукатуркою, яку періодично поновлювали, а підлога була мощена. У даху або в стіні робили принаймні один отвір, щоб під час приготування їжі з приміщення виходили пари і дим. Хатніх речей було небагато — лише найнеобхідніше.

Будинки мали плаский дах. До дерев’яних підпор кріпили балки, на які клали дерев’яні бруси та гілки. Зверху їх засипали землею і покривали товстим шаром глини, щоб дах не протікав. Нагору піднімались по драбині, приставленій до стіни.

Нерідко саме в таких скромних умовах жили християнські сім’ї. Втім, ці домівки були затишні, а їхні мешканці — щасливі і багаті духовно.

Середній клас. Люди, котрі належали до середнього класу, мали двоповерхові кам’яні будинки (2) з великою горішньою кімнатою для гостей (Марка 14:13—16; Дії 1:13, 14). Гостьову кімнату використовували для зустрічей і надавали тим, хто приходив на свята (Дії 2:1—4). Такі або й більші будинки (3) торговців і землевласників споруджували з вапнякових блоків, які скріплювались вапняковим розчином. Стіни і мощену підлогу в кімнатах покривали штукатуркою, а ззовні будинок білили.

До горішньої кімнати і на дах вели сходи. Щоб запобігти нещасним випадкам, по краях даху робили парапет (Повторення Закону 22:8). На даху споруджували тимчасове накриття, під яким у спекотні полудневі години було приємно відпочивати, навчатись, роздумувати чи молитись (Дії 10:9).

Ці міцні будинки мали більші кімнати, окремі спальні, вітальню, чималу кухню та їдальню. Навіть велика сім’я почувалась тут просторо.

Розкішні будинки. Доми у римському стилі (4) були різного розміру, типу і конструкції. Улюбленим місцем усієї сім’ї була велика їдальня (трикліній), навколо якої розташовувались кімнати. Доми мали два-три поверхи (5), а на деяких подвір’ях росли сади.

Заможні люди обставляли свої будинки дорогими меблями, оздобленими слоновою кісткою чи золотом. У домах був водопровід і купальня. Підлогу робили з дерева або кольорового мармуру, а стіни  обшивали кедровими дошками. Будинки обігрівались жаровнями. Для безпеки на вікнах ставили дерев’яні решітки, а також вішали штори, аби приховати від стороннього ока те, що відбувалося в домі. На широких, врізаних у товсті стіни підвіконнях можна було сидіти (Дії 20:9, 10).

Незалежно від розміру чи форми, помешкання перших християн завжди були відкриті для інших. Гостинні родини щиро приймали роз’їзних наглядачів, котрі відвідували і зміцняли збір в їхньому місті (Матвія 10:11; Дії 16:14, 15).

«Дім Симона й Андрія». З Біблії ми дізнаємось, що Ісуса радо прийняли в «домі Симона й Андрія» (Марка 1:29—31). Можливо, ці рибалки жили в будинку, що був поділений на окремі помешкання. Такі прості доми (6) будували навколо мощеного дворика.

Двері і вікна цих будинків виходили у двір, де мешканці займалися повсякденними справами — готували їжу, пекли, мололи зерно, їли чи просто спілкувались.

У Капернаумі одноповерхові доми зводили з нетесаного базальту (вулканічна порода), якого було багато у цій місцевості. Знадвору на дах вели сходи. Він був плоский, і його робили з балок, на які викладали бруси та очеретину. Усе це покривали втрамбованою глиною або кахлями (Марка 2:1—5). У кімнатах на мощену підлогу стелили плетені килимки.

У містечках на Галілейському морі будинки щільно тулилися одні до одних, утворюючи вузькі вулички і провулки, котрі спускалися до самого берега. Капернаум був зручним місцем проживання для тих, хто заробляв на хліб рибальством.

«Від дому до дому». І справді, помешкання перших християн були різними: дехто жив в однокімнатній глиняній хатці, а хтось у розкішному домі.

Будинки були не просто житлом, а місцем поклоніння і духовного навчання усієї родини. Послідовники Ісуса збирались у приватних домах і разом вивчали Святе Письмо та насолоджувались спілкуванням з одновірцями. Знання з Божого Слова допомагало їм виконувати Ісусове доручення — проповідувати добру новину «від дому до дому» по цілій Римській імперії (Дії 20:20).