Чи ви знаєте?

Чи Понтій Пилат мав підстави боятися кесаря?

Щоб змусити римського намісника Понтія Пилата стратити Ісуса, єврейські провідники сказали: «Якщо відпустиш його, ти не друг кесарю» (Івана 19:12). Вони мали на увазі римського імператора Тіберія. Чи Пилат мав підстави боятися цього кесаря?

Якою людиною був Тіберій? Задовго до суду над Ісусом цей правитель здобув собі репутацію «людини, яку цікавили тільки власні бажання, і, щоб їх задовольнити, він вдавався до огидних збочень» («Нова британська енциклопедія»). Через нав’язливі підозри він катував і страчував кожного, хто здавався йому зрадником. У тій же енциклопедії говориться: «Історики, сучасники Тіберія, пишуть, що його улюблені розваги були жорстокими і безсоромними. Загальновідомо, що він навмання вбивав людей і робив це з великою люттю».

Отже, репутація Тіберія могла вплинути на рішення Пилата. Він піддався тискові єврейських провідників і наказав стратити Ісуса (Івана 19:13—16).

Чому Ісус помив ноги своїм апостолам?

У стародавньому Ізраїлі більшість простих людей, виконуючи щоденні обов’язки, ходили босоніж. А ті, хто носив взуття, одягали сандалії — плоску підошву на ремінцях. Оскільки дороги та поля були запиленими чи багнистими, ноги людей швидко ставали брудними.

Згідно з місцевим звичаєм, перш ніж увійти в дім, людина знімала взуття. Помити їй ноги вважалося виявом гостинності. Робити це міг або господар дому, або слуга. Біблія неодноразово згадує про такий звичай. Наприклад, коли до намету Авраама прийшли гості, він сказав: «Принесуть трохи води, й омиють ноги ваші; і відпочинете під цим деревом, а я принесу хліба, і ви підкріпите серця ваші» (Буття 18:4, 5, Філарет; 24:32; 1 Самуїла 25:41; Луки 7:37, 38, 44).

Ця інформація допомагає зрозуміти, чому Ісус помив ноги апостолам під час своєї останньої Пасхи. Того вечора з ними не було ні господаря, ні слуги, який би міг виконати це завдання. І, очевидно, ніхто з апостолів не хотів мити ноги іншим. Тож Ісус, взявши рушник і таз з водою, помив та витер ноги апостолам. Так він дав їм урок любові і смирення (Івана 13:5—17).