Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чи Ісус навчав про пекло?

Чи Ісус навчав про пекло?

Чи Ісус навчав про пекло?

Ісус сказав: «Коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (МАРКА 9:47, 48, Хоменко).

Іншого разу Ісус говорив про час суду, коли він промовить до злих: «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам». Ісус також сказав, що вони «підуть... на вічне покарання» (МАТВІЯ 25:41, 46, Турконяк).

НА ПЕРШИЙ погляд може здаватись, що Ісус навчав про вогняне пекло. Однак він не міг суперечити Божому Слову, в якому чітко сказано: «Мертві нічогісінько не знають» (Екклезіяста 9:5, Хоменко).

Що ж тоді мав на увазі Ісус, коли говорив, що деякі люди будуть вкинені «у пекло»? Чи мав він на увазі буквальний «вічний вогонь»? У якому розумінні злі підуть «на вічне покарання»? Розгляньмо ці запитання по черзі.

Що мав на увазі Ісус, коли говорив, що деякі люди будуть вкинені «у пекло»? Словом «пекло» в Марка 9:47 перекладене грецьке слово ґе́енна. Воно походить від єврейського вислову ґе гінно́м, який означає «долина Гіннома». Долина Гіннома прилягала до мурів стародавнього Єрусалима. За часу ізраїльських царів у ній приносили в жертву дітей, поклоняючись фальшивим богам. Для Єгови цей звичай був дуже огидний, і він сказав, що покарає всіх, хто це робить. Потім долину Гіннома було названо «долиною вбивства», де «труп цього народу» лежатиме непохований (Єремії 7:30—34, Огієнко). Отже, Єгова передрік, що долина Гіннома стане звалищем мертвих тіл, а не місцем мук для живих людей.

У дні Ісуса мешканці Єрусалима використовували долину Гіннома як міське звалище. Вони кидали туди мертві тіла деяких запеклих злочинців і постійно підтримували там вогонь, щоб спалювати сміття і трупи.

Коли Ісус говорив про черв’яка, який не вмирає, і вогонь, що не вгасає, то, очевидно, посилався на слова з Ісаї 66:24. Ісая пише про «трупи людей, що проти [Бога] збунтувались», і каже, що «черв’як їхній не помре, вогонь їхній не погасне» (Хоменко). Ісус і ті, хто його слухав, добре розуміли, що Ісая говорив про трупи осіб, які не заслуговували гідного поховання.

Отже, Ісус використовував долину Гіннома, або геєну, як підхожий символ смерті без надії на воскресіння. Це добре видно з його застереження, що Бог «може і душу [життя], і тіло погубити в геєні» (Матвія 10:28, Турконяк). Геєна символізує вічну смерть, а не вічні муки.

Чи мав Ісус на увазі буквальний «вічний вогонь»? Зверніть увагу, що «вічний вогонь», згаданий у Матвія 25:41, був приготований «дияволові та його ангелам». Як ви вважаєте, чи можуть духовні істоти горіти в буквальному вогні? Чи все-таки Ісус використовував тут слово «вогонь» у символічному значенні? Зауважте, що «вівці» і «козли», про яких говорить Ісус у тому самому прикладі, не є буквальними; вони зображають дві групи людей (Матвія 25:32, 33). Отже, говорячи, що вічний вогонь повністю спалить злих, Ісус вживав образну мову.

У якому розумінні злі підуть «на вічне покарання»? Хоча більшість перекладів вживає в Матвія 25:46 термін «покарання» або «мука», головне значення відповідного грецького слова ко́ласін — «підрізати дерева», тобто відтинати непотрібні гілки. Символічні вівці зможуть жити вічно, а символічні козли — нерозкаяні грішники — зазна́ють «вічного покарання», тобто будуть навіки відрізані від життя.

Який можна зробити висновок?

Ісус ніколи не вчив, що людина має безсмертну душу. Натомість він часто говорив про воскресіння померлих (Луки 14:13, 14; Івана 5:25—29; 11:25). Чи став би Ісус казати, що мертві воскреснуть, якби їхні душі не помирали?

Ісус також не вчив, що Бог вічно мучитиме грішників. Навпаки, він сказав: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Івана 3:16, Хоменко). Цими словами Ісус показав, що ті, хто не вірує в нього, загинуть. Якби злі люди мали жити вічно, страждаючи у вогненному пеклі, хіба Ісус не сказав би про це прямо?

Вчення про те, що пекло є місцем мук, не ґрунтується на Біблії. Це вірування, яке видають за християнське, насправді має язичницькі корені. (Дивіться супровідну інформацію  «Коротка історія вчення про пекло» на 6-й сторінці). Отже, Бог не мучить людей вічно у пеклі. А як правда про пекло впливає на ваше ставлення до Бога?

[Рамка на сторінці 6]

 КОРОТКА ІСТОРІЯ ВЧЕННЯ ПРО ПЕКЛО

ЯЗИЧНИЦЬКІ КОРЕНІ. У вогняне пекло вірили стародавні єгиптяни. У «Книзі мертвих» («Амдуат»), датованій 1375 роком до н. е., говориться, що дехто «буде вкинений вниз головою в ями з вогнем; і... не вийде звідти, і... не зможе втекти від полум’я». Грецький філософ Плутарх (бл. 46—120 роки н. е.) писав про тих, хто перебуває у підземному світі: «[Вони] підняли зойк від жахливих мук і ганебних та болісних покарань».

ПОШИРЕННЯ В СЕКТАХ ЮДАЇЗМУ. Історик Йосиф Флавій (37 — бл. 100 роки н. е.) розповідає про членів юдаїстської секти єсеїв, які вірили, що «душа безсмертна і ніколи не помирає». Флавій говорить: «Це нагадує погляди греків... вони приділяють злі душі до темної і моторошної печери, де ті безперестанку мучаться».

ПРОНИКАЄ У ВІДСТУПНИЦЬКЕ ХРИСТИЯНСТВО. В апокрифічній книзі «Апокаліпсис Петра», написаній у II столітті н. е., про злих говориться: «Для них приготований невгасимий вогонь». Там також сказано: «Чоловіків і жінок, в яких тіла горять до половини, ангел гніву Езраїл кидає в темряву, до людського пекла, і дух гніву їх бичує». У той же період Теофіл Антіохійський цитував грецьку пророчицю Сивілу, яка говорила: «Нехай на вас зійде палаючий вогонь, аби ви щодня вічно горіли в полум’ї». Цим Сивіла передрікала покарання злих. Теофіл каже, що її слова «правдиві, корисні, справедливі й благотворні для всіх людей».

ВИПРАВДАННЯ ДЛЯ НАСИЛЬСТВА У СЕРЕДНІ ВІКИ. Королева Англії Марія I (1553—1558), відома як «Кривава Марія», спалила живцем близько 300 протестантів. Згідно з деякими джерелами, вона казала: «Якщо душі єретиків будуть вічно горіти в пеклі, то що може бути доречнішим, ніж наслідувати взірець Божого покарання і спалювати їх вже тут на землі».

ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІНЮЄТЬСЯ. Не так давно деякі конфесії переглянули своє вчення про пекло. Наприклад, 1995 року Комісія розгляду доктрин англіканської церкви повідомила: «Пекло — це не вічні муки, а остаточний і безповоротний вибір того, що повністю протистоїть Богові, вибір, єдиний наслідок котрого — цілковите небуття».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

ЩО ТАКЕ «ОЗЕРО ОГНЯНЕ»?

В Об’явленні 20:10 (Огієнко) говориться, що Диявола буде вкинено до «озера огняного», де він та інші Божі вороги «мучені будуть... день і ніч на вічні віки». Щоб Диявол мучився цілу вічність, Бог має залишити його живим. Однак у Біблії сказано, що Ісус повинен «знищити... диявола» (Євреїв 2:14, Огієнко). Символічне «озеро огняне» означає «другу смерть» (Об’явлення 21:8, Огієнко). Це не та смерть, про яку вперше згадується на початку Біблії,— смерть, яку спричинив гріх Адама і від якої людина звільняється через воскресіння (1 Коринфян 15:21, 22). У Біблії не сказано, що з «озера огняного» можна звільнитись. Тож «друга смерть» — це зовсім інша смерть, з неї визволитись неможливо.

А як зрозуміти вислів, що хтось вічно мучитиметься в «озері огняному»? В деяких випадках грецьке слово, перекладене як «мучити», означає «обмежувати». Якось Ісус виганяв демонів, а вони кричали: «Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити [обмежувати, відправивши в безодню]?» (Матвія 8:29; Луки 8:30, 31, Огієнко). Тож усі, хто перебуває в «озері огняному», зазнають «мук» вічного обмеження, тобто «другу смерть».