ПРИБЛИЗНО п’ять років тому Чунг Кіун і Джулі, подружжя, якому тепер за 30, служили сталими піонерами в Сіднеї (Австралія). «Ми працювали неповний робочий день і насолоджувались комфортним життям,— розповідає Чунг Кіун.— У нашій місцевості був чудовий клімат і зручні умови життя. Поруч з нами мешкали рідні і друзі». Та все ж Чунг Кіун і Джулі відчували внутрішній неспокій. Чому? Вони розуміли, що за їхніх обставин могли б робити більше в служінні Єгові, але ніяк не наважувались на зміни.

На конгресі 2009 року Чунг Кіун і Джулі почули промову, яка торкнулась їхнього серця. Промовець звернувся до тих, хто може розширити своє служіння. Він сказав: «Водій, наприклад, може повертати вліво чи вправо тільки тоді, коли автомобіль уже їде. Так само Ісус керує нами тільки тоді, коли ми “рухаємось”, тобто докладаємо зусиль, щоб розширити своє служіння» *. Чунг Кіун і Джулі почувалися так, немовби промовець говорив безпосередньо до них. На тому ж конгресі давало інтерв’ю подружжя місіонерів, яке служить на Тайвані. Вони розповідали про радість у служінні й наголосили на тому, що там досі існує велика потреба у вісниках. Знову Чунг Кіун і Джулі почувалися так, ніби ці слова були скеровані до них.

«Після цього конгресу,— пригадує Джулі,— ми молилися до Єгови про сміливість, необхідну для переїзду на Тайвань». Вона додає: «Але нам було страшно. Ми почувалися так, наче мали вперше стрибнути у глибокий басейн». Вони змогли «стрибнути» завдяки біблійним словам, записаним в Екклезіяста 11:4: «Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати».  Чунг Кіун говорить: «Ми перестали “вважати” та “споглядати” і почали “сіяти” й “жати”». Вони багато молилися, читали життєписи місіонерів, за допомогою електронної пошти часто листувалися з тими, хто вже переїхав на Тайвань, продали свої автомобілі й меблі і через три місяці перебралися на Тайвань.

Понад 100 братів і сестер з різних країн, віком від 21 до 73 років, тепер служать на Тайвані у тих місцевостях, де існує велика потреба у вісниках Царства. Вони приїхали з Австралії, Великої Британії, Іспанії, Канади, Кореї, США, Франції та Японії. Серед них є більш ніж 50 незаміжніх сестер. Що допомагає цим ревним братам і сестрам виконувати служіння за кордоном? Подивімося.

Лора, незаміжня сестра з Канади, служить піонеркою на заході Тайваню. А втім, ще десять років тому вона зовсім не любила проповідувати. Лора пояснює: «Я так рідко ходила в служіння, що не могла його полюбити». Якось друзі в Канаді запросили її поїхати з ними на місяць у Мексику, щоб проповідувати. «Тоді я вперше присвятила багато часу служінню, і на превеликий подив воно мені дуже сподобалось!»

Саме це спонукало Лору подумати про перехід до іншомовного збору в Канаді. Вона записалась на курси китайської мови, почала служити в китайській групі й поставила собі за мету переїхати на Тайвань. У вересні 2008 року Лора здійснила свою мрію. Вона каже: «Майже рік я звикала до нового оточення, але тепер і не думаю повертатися в Канаду». Ось що ця сестра говорить про своє служіння: «Воно приносить мені справжню радість. Я бачу, як зацікавлені змінюють своє життя завдяки пізнанню Єгови, і це приносить мені незрівнянне задоволення. Служачи на Тайвані, я маю чимало можливостей відчувати невимовну радість».

Приблизно вісім років тому Браєн і Мішель, подружжя, якому за 30, переїхали з США на Тайвань. Спочатку їм здавалося, що вони роблять у служінні зовсім мало. Але один досвідчений місіонер сказав їм: «Навіть якщо ви можете тільки дати комусь буклет, пам’ятайте, що людина, імовірно, вперше довідується про Єгову. Тож ваші зусилля в служінні вже мають велике значення». Ці підбадьорливі слова допомогли Браєну та Мішель не опускати рук. Інший брат порадив їм: «Щоб не знеохотитись, визначайте свій поступ у вивченні китайської не кожного дня, а від конгресу до конгресу». Браєн і Мішель зробили гарний поступ і тепер досягають чудових результатів, служачи піонерами.

А що може спонукати тебе вивчати іноземну мову? Постарайся поїхати в країну, де ти хотів би служити. Відвідай зібрання, поспілкуйся з місцевими братами і сестрами та піди з ними в служіння. Ось що говорить Браєн: «Коли бачиш, що стільки людей прихильно реагують на звістку про Царство, і відчуваєш сердечну любов братів і сестер, це спонукує тебе служити в іншій країні».

Декілька Свідків, які переїхали на Тайвань служити там, де є більша потреба, утримують себе в піонерському служінні, даючи уроки англійської мови. Крістен і Мішель продають морепродукти. Крістен пояснює: «Я ніколи цього не робив, але завдяки такій роботі можу й далі служити в цій країні». З часом він знайшов постійних клієнтів. Працюючи неповний робочий день, він забезпечує матеріально себе і свою дружину. Вони мають достатньо часу для того, щоб займатися найголовнішою справою — бути піонерами і ловцями людей.

Вільям і Дженніфер, подружжя з США, приїхали на Тайвань приблизно сім років тому. «Вивчати мову, служити піонерами, дбати про збір і утримувати себе матеріально інколи нелегко»,— каже Вільям. Що допомагає їм успішно все це робити і бути щасливими? Вони намагаються ставити розумні цілі. Наприклад, вони не очікували надто швидкого поступу у вивченні китайської мови, тому не дуже знеохочувались, коли не бачили явних результатів.

Вільям пригадує, як один роз’їзний наглядач підбадьорював їх: «Насолоджуйтеся служінням, а не тільки результатом». Іншими словами, поставивши духовну мету, отримуйте задоволення від того, що ви робите для її досягнення. Завдяки застосуванню цієї поради Вільям і його дружина навчились пристосовуватися до обставин, прислухатися до порад місцевих відповідальних братів і змінювати свій підхід до виконання різних справ. Усе це допомагає їм вміло виконувати служіння в новій території. Вільям додає: «Ми також не забуваємо виділяти час, щоб милуватися красою природи цього острова».

Подібно до Вільяма і Дженніфер, Меган, незаміжня піонерка з США, «насолоджується служінням», намагаючись ліпше говорити китайською. Кожні вихідні вона разом з іншими вісниками проповідує в чудовій території — в найбільшому на Тайвані порту Гаосюн. Меган може проповідувати від корабля до корабля й ділитися доброю новиною з рибалками з Бангладеш, Вануату, Індії, Індонезії, Таїланду і Філіппін. «Оскільки рибалки затримуються в порту на короткий час, ми відразу починаємо вивчати з ними Біблію. Щоб допомогти їм усім, мені часто доводиться  вивчати з чотирма-п’ятьма рибалками одночасно». І як цій сестрі дається китайська? Вона каже: «Я хотіла б швидше опанувати цю мову, але добре пам’ятаю слова одного брата: “Робити найкраще завжди будь готова, а про решту подбає Єгова”».

До того як Кеті з Великобританії переїхала за кордон, вона дослідила, чи таке служіння безпечне для незаміжніх сестер. Кеті молилась про свої побоювання до Єгови і написала листи до кількох філіалів, запитуючи про можливі небезпеки для неодружених сестер. Після цього вона уважно проаналізувала відповіді на свої листи й дійшла висновку, що Тайвань для неї — найліпше місце.

У 2004 році, коли Кеті мала 31, вона переїхала на Тайвань і веде дуже просте життя. Ця сестра розповідає: «Я запитую братів і сестер, де можна дешево купити овочі та фрукти. Завдяки їхнім підказкам мені вдається заощаджувати кошти». Що допомагає їй жити простим життям? Кеті говорить: «У своїх молитвах до Єгови я часто прошу, щоб він допоміг мені задовольнятися простою їжею та скромним одягом. Я відчуваю, що Єгова відповідає на мої молитви, допомагаючи мені збагнути, якими є мої справжні потреби, і бути задоволеною навіть тоді, коли я не маю, чого хочу». Вона веде далі: «Я отримую задоволення від простого життя, тому що можу зосереджуватися на духовних справах».

Однак життя Кеті не лише просте, але й захопливе. Вона пояснює причину: «Я маю змогу проповідувати там, де багато хто відгукується на добру новину. Це така радість!» Коли Кеті приїхала на Тайвань, у місті, де вона розпочала служити піонеркою, було два китайськомовних збори, а тепер там аж сім. Кеті ділиться: «Коли я беру участь у жнивах і на власні очі бачу такий чудовий зріст, то відчуваю неймовірне піднесення!»

А як склалося життя Чунг Кіуна і Джулі, згаданих на початку статті? Чунг Кіуну спочатку здавалося, що через обмежене знання китайської він мало робить для збору. Але місцеві брати вважали інакше. «Коли наш збір поділили на два, я отримав багато додаткових обов’язків як служитель збору»,— розповідає цей брат. «Тоді я зрозумів, що служу там, де більша потреба. Мені було дуже приємно,— з усмішкою на обличчі говорить він,— що братам був потрібен навіть я!» Нині Чунг Кіун служить старійшиною. Джулі каже: «Як ніколи раніше, ми задоволені та щасливі і маємо почуття виконаного обов’язку. Ми приїхали сюди допомагати, але вважаємо, що набутий тут досвід допоміг нам. Ми вдячні Єгові, що він дозволив нам тут служити».

У багатьох країнах усе ще треба більше робітників для праці на духовних жнивах. Чи ти закінчуєш навчання в школі й роздумуєш, який життєвий шлях обрати? Чи ти неодружений і бажаєш приносити більшу користь для організації Єгови? Чи хотів би залишити своїй сім’ї багатий духовний спадок? Чи ти вийшов на пенсію і маєш цінний життєвий досвід, який можеш передати іншим? Не сумнівайся: якщо ти вирішиш розширити своє служіння, переїхавши туди, де є більша потреба у вісниках Царства, на тебе чекають рясні благословення.