«Послух ліпший від жертви»

ПЕРШИМ царем стародавнього Ізраїлю був Саул. Хоча Саула обрав правдивий Бог, цей чоловік зрештою став неслухняним.

Яких помилок допустився Саул і які скоїв гріхи? Чи міг він уникнути їх? Яку користь ми черпаємо з розгляду його прикладу?

Єгова повідомляє про свого обранця

Ще до царя Саула Божим представником в Ізраїлі служив пророк Самуїл. На той час Самуїл постарів, а його сини були невірними. Крім того, народові загрожували вороги. Старші чоловіки Ізраїлю попросили Самуїла призначити над ними царя, котрий міг би судити їх і вести в бій. Єгова звелів пророкові помазати на провідника ізраїльтян Саула, сказавши: «Він спасе народ Мій від руки филистимлян» (1 Сам. 8:4—7, 20; 9:16).

Саул був «молодий та гарний». Він не лише мав гарний вигляд, але й виявляв смирення. Наприклад, Саул запитав Самуїла: «Чи ж я не веніяминівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени. І чого ти говориш мені отаке слово?» Саул думав скромно про себе і свою родину, хоча його батько, Кіш, був «людиною заможною» (1 Сам. 9:1, 2, 21).

Подумаймо, як зреагував Саул, коли Самуїл прилюдно оголосив, кого Єгова вибрав на ізраїльського царя. Спочатку Самуїл сам на сам помазав Саула і сказав: «Роби собі, що знайде рука твоя, бо Бог з тобою». Після цього пророк зібрав людей, щоб оприлюднити вибір Єгови. Але коли було названо ім’я Саула, його не могли знайти. Соромливий Саул заховався. Єгова показав, де він ховався, і Саула проголосили царем (1 Сам. 10:7, 20—24).

На полі бою

Незабаром Саул на ділі спростовував погляд тих, хто сумнівався в його придатності як царя. Коли аммонітяни загрожували одному з ізраїльських міст, «злинув Божий Дух на Саула». Він рішуче зібрав воїнів Ізраїля, організував їх і повів у переможну битву. А втім,  Саул вважав цю перемогу Божою, сказавши: «Господь сьогодні зробив спасіння серед Ізраїля» (1 Сам. 11:1—13).

Саул мав хороші риси і Боже благословення. До того ж він визнавав силу Єгови. Однак подальший успіх ізраїльтян і їхнього царя залежав від одного важливого чинника. Самуїл сказав народові: «Якщо ви будете боятися Господа, і будете служити Йому, і будете слухатися Його голосу, і не будете непокірні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим». У чому могли бути впевнені ізраїльтяни, якби залишилися вірними Богові? «Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення,— промовив Самуїл,— бо зволив Господь зробити вас народом Своїм» (1 Сам. 12:14, 22).

Слухняність — це запорука Божого схвалення у всі часи. Якщо служителі Єгови слухаються його наказів, він благословляє їх. А що, коли вони виявляють непослух?

«Ти зробив нерозумне»

Дії Саула проти філістимлян викликали в них сильний гнів. Проти Саула виступило військо, таке численне, «як пісок на морському березі». «Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений,— і народ ховався по печерах, і по щілинах, і по скелях, і по льохах та по ямах» (1 Сам. 13:5, 6). Що зробив Саул?

Самуїл раніше сказав Саулові зустріти його в Ґілґалі, де пророк мав принести жертву. Саул чекав, але Самуїла не було, і його військо почало розпорошуватися. Тож Саул вирішив сам скласти жертву. Як тільки він це зробив, прийшов Самуїл. Почувши про те, що вчинив цар, пророк сказав: «Ти зробив нерозумне! Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем. А тепер царство твоє не буде стояти,— Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм, і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм, бо ти не виконав, що наказав був тобі Господь» (1 Сам. 10:8; 13:8, 13, 14).

Через брак віри Саул зухвало не послухався Божого наказу дочекатися Самуїла, аби той приніс жертву. Як же Саулова поведінка відрізняється від дій ізраїльського воєначальника Гедеона! Єгова звелів Гедеону зменшити своє військо з 32 000 воїнів до 300, і той послухався. Чому він так зробив? Тому що вірив у Єгову. З допомогою Бога Гедеон побив 135 000 загарбників (Суд. 7:1—7, 17—22; 8:10). Єгова допоміг би й Саулові. Та через його непослух філістимляни сплюндрували Ізраїль (1 Сам. 13:17, 18).

Як ми приймаємо рішення, коли зазнаємо труднощів? З погляду тих, кому бракує віри, може видаватися мудрим знехтувати Божими принципами. Через Самуїлову відсутність Саул, ймовірно, подумав, що вчинив розумно. Проте служителі, які хочуть мати Боже схвалення, усвідомлюють, що слухатися біблійних принципів, які стосуються їхніх рішень,— це єдиний правильний шлях.

Єгова відкидає Саула

Під час походу проти амаликитян Саул скоїв інший серйозний гріх. Колись Бог засудив народ Амалика за його безпідставний напад на ізраїльтян після їхнього виходу з Єгипту (Вих. 17:8; Повт. 25:17, 18). Крім того, амаликитяни разом з іншими народами нападали на Божий вибраний народ за днів суддів  (Суд. 3:12, 13; 6:1—3, 33). Тому Єгова визнав амаликитян винними і наказав Саулові виконати над ними присуд (1 Сам. 15:1—3).

Замість того щоб послухатися наказу Єгови і знищити вороже налаштованих амаликитян та їхнє майно, Саул захопив їхнього царя і найліпших тварин. Що сталося, коли Самуїл звинуватив у цьому Саула? Цар намагався скинути з себе вину, кажучи: «Народ змилосердився над найліпшим із худоби дрібної та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа». Незалежно від того, чи справді Саул хотів принести в жертву тварин, чи ні, він виявив непослух. Саул більше не був «малий... в очах своїх». Отож Божий пророк засвідчив, що Саул не послухався Бога. Потім Самуїл промовив: «Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви... Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем» (1 Сам. 15:15, 17, 22, 23).

Коли Єгова забрав від першого ізраїльського царя свій святий дух і благословення, над ним став панувати «дух злий». Приміром, Саул почав з підозрою і заздрістю ставитися до Давида — чоловіка, якому Єгова згодом мав дати царство. Саул не раз намагався вбити Давида. Бачачи, що «Господь із Давидом», як каже Біблія, «Саул ненавидів Давида по всі дні». Цар полював на нього і навіть став винним у смерті 85 священиків та інших людей. Не дивно, що Єгова відкинув Саула (1 Сам. 16:14; 18:11, 25, 28, 29; 19:10, 11; 20:32, 33; 22:16—19).

Коли філістимляни знову напали на Ізраїль, Саул нерозважно вдався до спіритизму. Наступного дня в битві він був серйозно поранений і наклав на себе руки (1 Сам. 28:4—8; 31:3, 4). Про непослух першого царя Ізраїлю Святе Письмо говорить: «Помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати, а не вивідував від Господа» (1 Хр. 10:13, 14).

Поганий приклад Саула чітко показує, що послух Єгові ліпший від будь-якої жертви для нього. «Любов же до Бога полягає в тому,— написав апостол Іван,— щоб ми виконували його заповіді, а ці заповіді не обтяжливі» (1 Ів. 5:3). Ніколи не нехтуймо основоположною істиною: міцна дружба з Богом залежить від нашої слухняності йому.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Саул на початку був смиренним провідником народу

[Ілюстрація на сторінці 23]

Чому Самуїл сказав Саулові, що «послух ліпший від жертви»?