Вічне життя на землі — заново виявлена надія

«Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато хто дослідять її, і так розмножиться знання» (ДАН. 12:4).

1, 2. Які питання ми розглянемо в цій статті?

МІЛЬЙОНИ людей чітко розуміють біблійну підставу для надії на вічне життя в земному раю (Об’яв. 7:9, 17). На початку людської історії Бог показав, що створив людину не для того, щоб вона жила декілька десятиліть і потім помирала, а для того, щоб вона жила вічно (Бут. 1:26—28).

² Ізраїльтяни, наприклад, надіялися, що людство прийде до досконалості, яку втратив Адам. Християнські Грецькі Писання пояснюють, як Бог уможливить людям вічне життя в Раю на землі. А чому надія знову мала бути виявлена людству? Як вона була виявлена і як про неї дізналися мільйони?

Надію затьмарено

3. Чому не дивно, що надія людей на вічне життя на землі була затьмарена?

³ Ісус передрік, що фальшиві пророки перекручуватимуть його вчення і більшість людей буде введена в оману (Матв. 24:11). «І серед вас з’являться лжевчителі»,— застеріг християн апостол Петро (2 Пет. 2:1). За словами апостола Павла, мав «настати час, коли люди будуть нетерпимі до здорової науки. Керуючись власними бажаннями, вони збиратимуть собі вчителів, які б влещували їм вуха» (2 Тим. 4:3, 4). Сатана зацікавлений у тому, щоб вводити людей в оману. Для цього він послуговується відступницьким християнством, яке затьмарює життєдайну правду про Божий намір для людей і землі. (Прочитайте 2 Коринфян 4:3, 4).

4. Яку надію для людства відкинули релігійні провідники відступницького християнства?

⁴ У Святому Письмі пояснено, що Боже Царство — це небесний уряд, який потовче і зітре з лиця землі всі людські влади (Дан. 2:44). Під час тисячолітнього Христового правління Сатана буде ув’язнений у безодні, померлі воскреснуть і мешканці землі досягнуть досконалості (Об’яв. 20:1—3, 6, 12; 21:1—4). Але провідники загальновизнаного християнства відступили від правди і навчають зовсім іншого. Приміром, у III столітті н. е. отець церкви Оріген Александрійський засуджував тих, хто вірив у земні благословення Тисячоліття. Католицький теолог Августин Гіппонський (354—430 рр. н. е.) «дотримувався думки, що не буде ніякого Тисячоліття», як говориться в «Католицькій енциклопедії» (англ.) *.

5, 6. Чому Оріген і Августин противилися мілленаризму?

⁵ Чому Оріген і Августин противилися мілленаризму, тобто вченню про Тисячоліття? Оріген, учень Климента Александрійського, запозичив ідею про безсмертну душу з грецької традиції. Оріген перебував під сильним впливом Платонових поглядів на душу. Тому, як зазначає теолог Вернер Єгер, Оріген «запровадив  у християнське вчення увесь грандіозний комплекс уявлень про душу, який він запозичив у Платона». Таким чином, Оріген пов’язав благословення Тисячоліття не з землею, а з небом.

⁶ Августин навернувся в так зване християнство у віці 33 років. Перед тим він був неоплатоністом — прихильником однієї з течій Платонової філософії, яку в III столітті н. е. започаткував Плотін. Після навернення Августин і далі мислив як неоплатоніст. Згідно з «Новою британською енциклопедією», Августинів «розум був горном, в якому релігія Нового Заповіту цілком сплавилась із платонівською традицією грецької філософії». Августин пояснював, що Тисячолітнє царювання, змальоване у 20-му розділі книги Об’явлення, було «лише алегорією», як сказано в «Католицькій енциклопедії». Далі в праці говориться: «Це пояснення... прийняли західні теологи наступних століть, і вони більше не підтримували вчення про Тисячоліття в його ранній формі».

7. Яке лжевчення звело нанівець надію людей на вічне життя на землі і як?

⁷ Надію людей на вічне життя на землі звело нанівець вчення, поширене в стародавньому Вавилоні і популярне тепер у цілому світі. Йдеться про уявлення, що людина має безсмертну душу (або дух), яка просто живе у фізичному тілі. Коли загальновизнане християнство перейняло цю ідею, його богослови спотворили зміст Святого Письма і почали пояснювати думку, що всі хороші люди йдуть до неба, біблійними віршами, які вказували на небесну надію. За їхнім вченням, людина живе на землі лише тимчасово, для того щоб з’ясувалося, чи вона достойна отримати життя в небі. Щось подібне трапилося з надією євреїв на вічне життя на землі. Коли євреї поступово перейняли грецьке вчення про безсмертя душі, їхня початкова надія, пов’язана з життям на землі, згасла. Як же це відрізняється від того, що Святе Письмо говорить про людину! Вона є фізичним створінням, а не духовним. Єгова сказав першій людині: «Ти порох» (Бут. 3:19). І вічна домівка людей — це земля, а не небо. (Прочитайте Псалом 104:5; 115:16).

У темряві спалахує світло правди

8. Що казали про надію людства деякі вчені XVII століття?

⁸ Більшість релігій, які називають себе християнськими, відкидають надію на вічне життя на землі, але Сатані не завжди вдавалося затьмарити правду. Впродовж віків деякі уважні читачі Біблії бачили спалахи правди. Вони починали певною мірою розуміти, як Бог приведе людство до досконалості (Пс. 97:11; Матв. 7:13, 14; 13:37—39). На початок XVII століття завдяки праці перекладу і друку Святе Письмо стало доступнішим для людей. У 1651 році один вчений написав, що через Адама люди «втратили Рай і вічне життя на землі», а через Христа «всі  матимуть змогу жити на землі». (Прочитайте 1 Коринфян 15:21, 22). Всесвітньо відомий англійський поет Джон Мільтон (1608—1674) написав твір «Втрачений рай» і його продовження «Повернений рай». У своїх працях Мільтон говорив про те, що вірні отримають нагороду в земному раю. Хоча цей чоловік присвятив багато років свого життя дослідженню Біблії, він усвідомив, що біблійна правда не виявиться у всій своїй повноті аж до часу Христової присутності.

9, 10. а) Що Ісаак Ньютон писав про надію людства? б) Чому Ньютон вважав, що Христова присутність має настати ще в далекому майбутньому?

⁹ Видатний математик Ісаак Ньютон (1642—1727) теж дуже цікавився Біблією. Він зрозумів, що святі воскреснуть до небесного життя і невидимо правитимуть з Христом (Об’яв. 5:9, 10). Про підданих Царства Ньютон писав: «Після судного дня люди й далі населятимуть землю, і не тільки 1000 років, а й вічно».

¹⁰ Ньютон вважав, що присутність Христа почнеться лише через кілька століть. «Одна з причин, чому Ньютон очікував приходу Божого Царства в далекому майбутньому,— сказав історик Стівен Снобелен,— полягала в тому, що він був дуже засмучений відступництвом, яке повсюдно поширювали прихильники Трійці». Добру новину й далі огортала таємничість. І Ньютон не бачив, щоб хоч якась християнська група проповідувала цю новину. Він написав: «Пророцтва Даниїла та Івана [останнє записане в книзі Об’явлення] не стануть зрозумілими аж до часу кінця». Ньютон пояснив, що «за словами Даниїла, “тоді багато хто ходитиме туди й сюди і знання пошириться”. Адже Євангеліє має звіщатись усім народам перед великим лихом і кінцем цього світу. Зображений з пальмовим листям у руках великий натовп, який переживе це лихо, не став би незчисленним і не утворився б з усіх народів, якби перед лихом він не був зібраний завдяки проповідуванню Євангелія» (Дан. 12:4; Матв. 24:14; Об’яв. 7:9, 10).

11. Чому за днів Мільтона і Ньютона надія людства залишалась оповита таємничістю для більшості мешканців землі?

¹¹ За днів Мільтона і Ньютона було вкрай небезпечно висловлювати погляди, які суперечили офіційним догматам церкви. Тому чимало праць цих дослідників публікувалися лише після їхньої смерті. Реформація XVI століття не змінила вчення про безсмертну душу, і провідні церкви протестантизму далі поширювали Августинову доктрину про те, що Тисячоліття — це минуле, а не майбутнє. Чи знання поширилося в час кінця?

«Так розмножиться знання»

12. Коли правдиве знання почало розмножуватися?

¹² Даниїл передрік чудовий розвиток подій у «час кінця». (Прочитайте Даниїла 12:3, 4, 9, 10). «Праведні у той час сяятимуть, як сонце»,— сказав Ісус (Матв. 13:43). Як правдиве знання розмножилося в період кінця? Розгляньмо деякі історичні події, які відбулися протягом кількох десятиліть до 1914 року — року, коли почався час кінця.

13. Що написав Чарлз Тейз Рассел після того, як дослідив питання відновлення?

¹³ Наприкінці XIX сторіччя чимало щирих осіб хотіли збагнути «взірець здорових слів» (2 Тим. 1:13). До них належав Чарлз Тейз Рассел. У 1870 році він разом з декількома іншими шукачами правди утворив групу для дослідження Біблії. У 1872 році вони дослідили питання відновлення. Згодом Чарлз Рассел написав: «Доти ми не бачили чіткої різниці між нагородою церкви [збору помазанців], яка тепер випробовується на вірність, і нагородою вірних людей землі». Нагорода вірних  пов’язана з «відновленням людської досконалості, яку колись мав в Едемі їхній предок і голова, Адам». Рассел визнав, що у вивченні Біблії йому допомогли інші дослідники. Хто саме?

14. а) Як Генрі Данн розумів Дії 3:21? б) Хто, за словами Данна, житиме вічно на землі?

¹⁴ Одним з них був Генрі Данн. Свого часу він писав про «відновлення всього, про що Бог говорив через святих пророків давнини» (Дії 3:21). Данн знав, що це відновлення означає повернення людей на землі до досконалості під час Тисячолітнього правління Христа. До того ж Данн дослідив питання, над яким багато людей ламало голову: хто житиме вічно на землі? Він пояснив, що мільйони воскреснуть, їх навчать правди і вони матимуть можливість виявляти віру в Христа.

15. Що зрозумів Джордж Сторс про воскресіння?

¹⁵ Крім того, в 1870 році Джордж Сторс дійшов висновку, що неправедні воскреснуть, щоб мати змогу жити вічно. Зі Святого Письма він також зрозумів, що кожен воскреслий, який не скористається цією нагодою, «помре, навіть якщо цей грішник буде “в віці ста літ”» (Ісаї 65:20). Сторс жив у Брукліні (Нью-Йорк) і був редактором часопису «Дослідник Біблії» (англ.).

16. Що відокремило Дослідників Біблії від загальновизнаного християнства?

¹⁶ Вивчаючи Біблію, Рассел усвідомив, що пора повсюдно звіщати добру новину. Тому 1879 року він почав видавати часопис «Сіонська Вартова башта і вісник Христової присутності», сьогодні знаний як журнал «Вартова башта оголошує Царство Єгови». Раніше правду про надію людства розуміло небагато людей, але на той час «Вартову башту» отримували і вивчали групи Дослідників Біблії вже в багатьох куточках світу. Переконання в тому, що лише деякі особи підуть до неба, а мільйони втішатимуться досконалим життям на землі, відокремило Дослідників Біблії від загальновизнаного християнства.

17. Як поширилося правдиве знання?

¹⁷ Передречений «час кінця» почався 1914 року. Чи поширилося по землі  правдиве знання про надію для людства? (Дан. 12:4). У 1913 році промови Рассела друкувалися в 2000 газет, які читало загалом 15 мільйонів осіб. Наприкінці 1914 року понад 9 мільйонів людей на трьох континентах подивилися «Фото-драму сотворення». Ця програма включала в себе кінофільм і слайди, які змальовували Тисячолітнє царювання Христа. З 1918-го по 1925 рік служителі Єгови по цілому світі виголошували більш ніж 30 мовами біблійну промову «Мільйони людей, які тепер живуть, ніколи не помруть», в якій пояснювалась надія на вічне життя на землі. У 1934 році Свідки Єгови зрозуміли, що ті, хто сподівається жити вічно на землі, мусять бути охрещеними. Це спонукало їх ще ревніше проповідувати добру новину про Царство. Сьогодні перспектива вічного життя на землі сповнює вдячністю Єгові серця мільйонів людей.

Попереду «славна свобода»!

18, 19. Яке життя передречено в Ісаї 65:21—25?

¹⁸ Пророк Ісая під натхненням написав, як житиме Божий народ на землі. (Прочитайте Ісаї 65:21—25). Певні дерева, про які приблизно 2700 років тому згадав Ісая, очевидно, все ще живі тепер. Чи можете собі уявити, що ви, здорові та сильні, живете так довго?

¹⁹ На противагу короткочасному періоду від колиски до могили, вічне життя даватиме нескінченні можливості будувати, садити і вчитися. Подумайте про дружбу, яку ви зможете розвивати. Такі сердечні стосунки будуть тривати без кінця. Яка ж «славна свобода» чекає «дітей Божих» на землі! (Рим. 8:21).

[Примітка]

Чи ви можете пояснити?

• Як було затьмарено надію людей на вічне життя на землі?

• Що зрозуміли деякі читачі Біблії в XVII столітті?

• Як з наближенням 1914 року увиразнювалася справжня надія людства?

• Яким чином поширилося знання про земну надію?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінці 13]

Поет Джон Мільтон (зліва) і математик Ісаак Ньютон (справа) знали про надію на вічне життя на землі

[Ілюстрації на сторінці 15]

Вивчаючи Святе Письмо, ранні Дослідники Біблії зрозуміли, що пора всюди звіщати правдиву надію для людства