Страх Божий — «навчання премудрости»

ПРАВДИВА мудрість спорядила великий бенкет. Вона «дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських: «Хто бідний на розум, хай прийде сюди», а хто нерозумний, говорить йому: «Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала! Покиньте глупоту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму» (Приповістей 9:1—6).

На гостині, яку спорядила мудрість, не навчишся чогось поганого чи шкідливого. Коли ми слухаємось Божої мудрості з натхненої книги Приповістей і приймаємо її напоумлення, то маємо лише добро. Щоб переконатись у цьому, розгляньмо мудрі прислів’я, записані в Приповістей 15:16—33 *. Якщо застосовувати поради з книги Приповістей, то можна навчитись задовольнятися малим, робити поступ і радіти життю. Вони теж допоможуть приймати мудрі рішення і залишатись на дорозі життя.

Коли «ліпше мале»

«Ліпше мале у Господньому страху, аніж скарб великий, та тривога при тому»,— сказав Соломон, цар стародавнього Ізраїлю (Приповістей 15:16). Нерозсудливо відкидати Творця і ставити на перше місце в житті матеріальне збагачення. Таке життя сповнене виснажливим трудом і великими тривогами. Як прикро, коли людина лише на старості років починає розуміти, що її життя було пусте й беззмістовне. Отож немудро громадити багато майна і разом з ним тривогу. Значно ліпше навчитися задовольнятись тим, що маєш. Справжнє задоволення можна знайти не в матеріальних речах, а в страху перед Єговою, тобто в близьких стосунках із ним (1 Тимофія 6:6—8).

«Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому» (Приповістей 15:17). Цими словами Соломон показав, що добрі стосунки з іншими набагато цінніші, ніж матеріальний достаток. Ліпше, коли в домі передусім є любов, а не достаток наїдків. У неповних родинах можуть відчуватись матеріальні нестатки. Такі сім’ї в деяких країнах можуть собі дозволити лише скромну і просту їжу. Проте коли в таких сім’ях панує любов і прихильність, вони щасливі.

Навіть у тих родинах, де панує любов, інколи виникають проблеми. Хтось може словами або вчинками легко образити інших. Як скривджений повинен реагувати?  У Приповістей 15:18 сказано: «Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот». Лагідна, а не гнівлива відповідь сприятиме миру і спокою. Цю пораду можна застосовувати і в інших сферах життя, скажімо в зборі та в проповідницькому служінні.

Коли «дорога гладка»

Наступне прислів’я вказує на різницю між тими, хто відкидає мудрість, і тими, хто керується нею. «Дорога лінивого — то терновиння, а путь щирих — дорога гладка» (Приповістей 15:19).

Тернина має колючки, тому через неї важко пробиратись. Лінива людина використовує надумані перешкоди, аби оправдати своє небажання взятись за ту чи іншу справу. А щирі люди не зупиняються перед можливими труднощами. Старанно виконуючи свою працю і ставлячись до неї з усією серйозністю, вони уникають багатьох «колючих» проблем, які нерідко з’являються в недбалих людей. У щирих — «дорога гладка», тобто по ній легко йти. Вони сміливо беруться за роботу і бачать добрі плоди.

Наприклад, людина прагне здобути точне знання з Божого Слова і йти до зрілості. Усе це вимагає зусиль. А що, коли хтось не вміє добре читати, не має доброї освіти чи хорошої пам’яті? Така людина може використовувати це як оправдання, щоб не проводити ретельного особистого вивчення Біблії. Однак не варто вважати свої обмеження за нездоланні перепони на шляху до знань. Попри брак навичок або досвіду ми таки здатні поліпшитися у вмінні читати і розуміти прочитане. У цьому нам допоможуть, скажімо, словники. І, маючи позитивний погляд на самоосвіту, ми зуміємо поглибити свої знання і зробити духовний поступ.

Той, хто «тішить батька свого»

«Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір’ю  своєю» (Приповістей 15:20). Чи не радіють батьки, коли їхні діти ростуть мудрими? Безперечно, але для цього батько і мати повинні належно виховувати й навчати дітей (Приповістей 22:6). Скільки ж радості приносить мудрий син тим, хто його народив і виховує! Проте нерозумна дитина постійно засмучує своїх батьків.

Далі мудрий цар каже: «Глупота — то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить» (Приповістей 15:21). Нерозумна людина радіє з глупих жартів і розваг, які не приносять справжньої втіхи або щастя. Проте розумна людина бачить, наскільки безглуздо любити «задоволення, а не Бога» (2 Тимофія 3:1, 4). Застосування Божих принципів допомагає їй залишатись порядною та ходити прямою дорогою.

Коли задуми сповняються

Дотримуватись Божих принципів варто і в інших справах. У Приповістей 15:22 ми читаємо: «Ламаються задуми з браку поради [«довірливої розмови», НС], при численності ж радників сповняться».

Довірлива розмова — це відвертий обмін думками між людьми. Єврейське слово, котре означає «довірлива розмова», міститься також у Псалмі 89:8 і в деяких мовах перекладено як «близькі друзі», що вказує на близькість спілкування. Довірлива розмова — не просто звичайна бесіда, а щирий обмін думками і почуттями. Якщо чоловік і дружина, батьки і діти вільно та щиро розмовляють одні з одними, то це сприяє миру та єдності між ними. Проте відсутність довірливої розмови призводить до розчарувань і проблем у родині.

Коли ми приймаємо важливі рішення, варто пам’ятати, що задуми «при численності... радників сповняться». Наприклад, вибираючи метод лікування, мудро радитися ще з одним або двома фахівцями з медицини, тим більше коли справа стосується серйозної проблеми.

Особливо добре мати багато порадників у духовних справах. Коли старійшини радяться одні з одними, спільно обдумуючи справу, тоді питання вирішуються мудро й успішно. Крім того, новопризначені наглядачі не повинні вагатися підходити за порадою до старших і досвідченіших старійшин, надто коли справа непроста.

«Радість людині — у відповіді його уст»

Що приносять слухачам слова, промовлені з проникливістю? Соломон пояснює: «Радість людині — у відповіді його уст, а слово на часі своєму — яке воно добре» (Приповістей 15:23). Ми радіємо, коли хтось, прислухаючись до нашої відповіді  або поради, має добрі плоди. А що потрібно, аби наші поради були дієвими?

По-перше, порада мусить спиратись на Боже Слово, Біблію (Псалом 119:105; 2 Тимофія 3:16, 17). По-друге, її треба давати «на часі своєму». Правильні слова, промовлені не на часі, можуть навіть завдати шкоди. Приміром, давати комусь пораду, не вислухавши до кінця його запитання, немудро і некорисно. Отже, добрий порадник — це людина, яка є «швидкою до слухання, повільною на слова» (Якова 1:19).

«Путь життя для премудрого — угору»

У Приповістей 15:24 сказано: «Путь життя для премудрого — угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу». Путь того, хто діє з мудрістю, веде вгору, тобто віддаляє від шеолу — спільної могили людства. Така людина уникає згубних учинків, як-от безладного статевого життя, наркоманії та пияцтва, котрі не одному вкоротили віку. Путь мудрої людини веде до життя.

А ось що сказано про шлях нерозумної людини: «Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови. Думки злого — огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова. Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити» (Приповістей 15:25—27).

Далі Соломон показує, як уникати дуже поширеної пастки: «Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло» (Приповістей 15:28). Яка чудова порада! Безглузді й легковажні відповіді, які «вибризкують» уста нерозумної людини, рідко коли приносять добро. Але якщо ми беремо до уваги різні факти, котрі стосуються справи, і зважаємо на обставини та почуття інших, то не скажемо того, про що будемо згодом жалкувати.

Яку користь приносить нам страх перед Богом і те, що ми приймаємо Боже навчання? «Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує» (Приповістей 15:29). Правдивий Бог не наближається до безбожних. «Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того» (Приповістей 28:9). Ті, хто має страх перед Богом  і намагається робити те, що правильне в його очах, можуть вільно звертатись до нього й бути впевненими, що він їх чує.

Що «тішить серце»?

Наступними словами Соломон спонукує до роздумів: «Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості» (Приповістей 15:30). Кості є міцними, або підкріпленими, коли мають кістковий мозок. Тоді ціле тіло сповнене сили, а серце людини тішиться, і ця радість віддзеркалюється у світлі очей. Власне так впливає на людину добра звістка.

Звіт про всесвітній ріст кількості поклонників Єгови є для нас такою доброю звісткою — справжнім джерелом підбадьорення. Коли ми бачимо, чого досягнуто у праці проповідування та навчання учнів, то це додає нам сил бути ще активнішими у служінні (Матвія 24:14; 28:19, 20). Випадки людей, які вирішили служити Богу Єгові й підтримувати правдиве поклоніння, наповнюють наші серця радістю. Якщо «добра звістка з далекого краю» має такий могутній вплив, то нам справді важливо вчасно і сумлінно здавати звіт про служіння (Приповістей 25:25).

«Перед славою — скромність іде»

Мудрий цар, наголошуючи на тому, наскільки важливо приймати навчання в різних формах, каже: «Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими. Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум» (Приповістей 15:31, 32). Осторога або напучування, досягаючи серця, виправляють його і роблять мудрим. Не дивно, що «різка картання» віддаляє глупоту, прив’язану до юнакового серця (Приповістей 22:15). Хто слухає остороги, здобуває розум, тобто розвиває правильні спонуки. А не приймати напучування — це те саме, що не дбати про своє життя.

Якщо людина охоче та зі скромністю приймає мудрі навчання, то матиме задоволення і радість, буде успішною і досягатиме поставлених перед собою цілей. Більш того, така людина отримає славу й життя. Приповістей 15:33 підсумовує: «Страх Господній — навчання премудрости, а перед славою — скромність іде».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 17]

Любов і сердечність у домі значно цінніші, ніж матеріальний достаток.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Позитивне мислення допоможе здобувати знання, навіть якщо в нас є якісь обмеження.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Довірлива розмова — це щирий обмін думками і почуттями.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Чи ви знаєте як «добра звістка підкріплює кості»?