Доказ любові, віри та послуху

РАНОК 16 травня 2005 року на Фермах Товариства «Вартова башта» в Уоллкіллі (штат Нью-Йорк) видався приємно прохолодним і сонячним. Акуратно стрижені газони та клумби виблискували краплями дощу, який випав ще до світанку. Гладенькою поверхнею води вздовж берега невеличкого озерця плавно пропливала мама-качка зі своїми вісьмома каченятами. Замилувані красою, відвідувачі розмовляли між собою впівголоса, неначе боялися порушити спокій чарівного ранку.

Цими відвідувачами були Свідки Єгови, які з’їхалися з 48 країн світу. Але приїхали вони не для того, щоб помилуватися гарним пейзажем. Їм було цікаво побачити, що́ відбувається всередині величезної будівлі з червоної цегли — найновішої частини комплексу Бетелю в Уоллкіллі. Увійшовши в це приміщення, вони знову відчули захоплення, хоча цього разу побачена ними картина була зовсім не тихою й не спокійною.

З великого балкона відвідувачі могли побачити лабіринти, утворені друкарським устаткуванням. На відшліфованій бетонній підлозі, яка займає більшу площу, ніж 6 футбольних полів, розміщено п’ять велетенських верстатів. Саме тут друкуються Біблії, книжки та журнали. Величезні рулони паперу, кожен вагою 1700 кілограмів, швидко обертаються, наче колеса вантажівки. Кожен 23-кілометровий рулон повністю розмотується і проходить через верстат всього за 25 хвилин. Протягом цього часу верстат встигає нанести і висушити чорнила, а також охолодити папір, щоб його можна було згинати. Уздовж розташованих над головою конвеєрів  «біжать» журнали, які потім упаковуються й відправляються в збори. На інших верстатах виготовляються друковані аркуші, які швидко подаються на вертикальні стелажі, заввишки від підлоги й до самої стелі. Тут друковані аркуші зберігаються, поки їх не відправлять у палітурну майстерню. Ця гармонія рухів досягається завдяки комп’ютеру.

Покинувши друкарський цех, відвідувачі вирушили на екскурсію до палітурні. Тут зі швидкістю 50 000 примірників за день створюються книжки з твердою оправою, а також розкішне видання Біблії. Сфальцьовані друковані аркуші комплектуються, скріпляються й обрізаються. Після цього на книжку накладається оправа. Готові книжки упаковуються в картонні коробки, які запечатуються, на них наклеюється ярлик, і вони складаються на піддони. Це робиться автоматично. Крім того, щодня на спеціальній лінії переплітається й упаковується 100 000 книжок в м’якій паперовій обкладинці. Книжкова лінія — це численні двигуни, конвеєри, шестерні, колеса і ремені, які працюють із вражаючою швидкістю, створюючи біблійну літературу.

Найсучасніше високошвидкісне обладнання друкарні, яке працює з точністю доброго годинника,— це справжнє чудо передових технологій. І, як ми зараз побачимо, все це служить доказом любові, віри та послуху, що їх виявляє Божий народ. Чому ж друкарню було перенесено з Брукліну, що в Нью-Йорку, до Уоллкілла?

Основною метою було спростити друкування і відправку літератури, зосередивши всі процеси в одному місці. Протягом багатьох років книжки друкували в Брукліні, а журнали — в Уоллкіллі. Крім того, у цих місцях окремо організовували і їхню відправку. Об’єднання цих процесів дозволило зменшити кількість персоналу й ефективніше використовувати пожертвувані кошти. Також, оскільки верстати в бруклінській друкарні вже застарівали, в Німеччині було замовлено два нові друкарські верстати «Літоман» фірми МАН-Роланд. Ці верстати були надто великі для друкарні в Брукліні.

Єгова підтримує працю

Мета друкування літератури завжди полягала в тому, щоб поширювати добру новину про Боже Царство. Було очевидним, що Єгова від самого початку благословляв цю працю. З 1879 по 1922 рік книжки друкувалися в комерційних видавництвах. У 1922 році було взято в оренду шестиповерхову будівлю на Конкорд-стріт, 18, у Брукліні. Щоб друкувати книжки, придбали необхідне обладнання. У той час дехто сумнівався, що брати впораються з цим завданням.

Одним з таких людей був президент компанії, в якій друкувалася більшість наших книжок. Приїхавши на Конкорд-стріт, він сказав: «Це першокласна друкарня, але у вас ніхто навіть уявлення не має, що з нею робити. Через півроку все це стане купою металобрухту, і ви зрозумієте, що друкувати для вас літературу повинні ті, хто завжди цим займався,— професіонали».

Роберт Мартін, який у той час був наглядачем друкарні, зауважив: «Це звучало досить логічно, але не можна було забувати про Господа, а він завжди був з нами... І вже невдовзі ми почали друкувати книжки». Після цього за 80 років Свідки Єгови надрукували на власних верстатах мільярди примірників різноманітної літератури.

П’ятого жовтня 2002 року на загальних річних зборах Пенсільванського біблійного і трактатного товариства «Вартова башта» було оголошено, що Керівний орган схвалив перенесення всіх процесів, пов’язаних  з друкуванням літератури в США, до Уоллкілла. Замовили два нові верстати, доставку яких було намічено на лютий 2004 року. Брати мали створити проект і розширити друкарню, щоб приблизно через 15 місяців завезти туди нові друкарські верстати. А тоді протягом дев’яти місяців треба було впровадити нові процеси в палітурні й реорганізувати відправку літератури. Декому, мабуть, здавалося, що виконати ці роботи в такі строки неможливо. Однак брати знали, що їх можна виконати з благословенням Єгови.

«Радісний дух співпраці»

Знаючи, що народ Єгови виявить готовність, брати взялися за цей проект (Псалом 110:3). Для його здійснення було потрібно більше робітників, ніж їх налічувалося в будівельних відділах Бетелів. Понад 1000 братів і сестер з США та Канади, які мають будівельні навички, приїхали в Уоллкілл, щоб від одного тижня до трьох місяців служити добровольцями в рамках програми для тимчасових добровільних працівників. Запросили також тих, хто бере участь у програмах міжнародних служителів і міжнародних добровольців. Дуже допомогли і регіональні будівельні комітети.

Щоб служити добровольцями на будівництві в Уоллкіллі, багатьом довелося витратити чимало грошей на дорогу, а також взяти довгочасну відпустку на роботі. Однак вони з радістю пішли на такі жертви. Члени родини Бетелю теж мали можливість активно підтримувати цей будівельний проект, адже треба було дбати про житло і харчування для великого числа добровольців. До того ж понад 535 членів родини Бетелю в Брукліні, Патерсоні й Уоллкіллі, крім виконання протягом тижня своїх звичайних робочих призначень, працювали на будівництві по суботах. Така грандіозна підтримка цього історичного проекту Божими служителями стала можливою лише завдяки тому, що його підтримував сам Єгова.

Інші сприяли здійсненню цього проекту фінансово. Наприклад, брати отримали листа від дев’ятирічної Еббі. Вона написала: «Я дуже вдячна за всю вашу працю, за те, що ви робите такі чудові книжки. Можливо, я невдовзі приїду до вас. Мій тато сказав, що це буде наступного року. На мені буде плакетка, і ви мене впізнаєте. Посилаю вам 20 доларів на нові друкарські верстати. Це мої кишенькові гроші, але я хочу віддати їх вам, брати».

А одна сестра написала: «Будь ласка, прийміть від мене в подарунок в’язані шапки, які я зробила своїми руками. Я хочу, щоб ви передали ці шапки працівникам, які беруть участь у будівельному проекті в Уоллкіллі. Чула, що зима буде дуже холодною. Не знаю, чи це правда, але знаю, що багато робіт в Уоллкіллі буде виконуватися просто неба, тож я хочу, щоб моїм братам і сестрам було тепло. Я не вмію робити те, що потрібно на будівництві, але вмію  в’язати гачком, тому вирішила допомогти, чим можу». Разом з листом сестра прислала 106 в’язаних шапок.

Друкарня була готова в строк. Джон Ларсон, наглядач друкарні, сказав: «Все робилося з радісним духом співпраці. Тож хто міг сумніватися, що Єгова благословляє цей проект? Праця просувалася швидко. Пам’ятаю, в травні 2003 року я, стоячи в багні, бачив, як брати закладають фундамент будівлі. Менше ніж через рік я стояв на тому самому місці, спостерігаючи, як працює друкарський верстат».

Програма присвячення

Програма присвячення нової друкарні й трьох житлових будинків пройшла в Уоллкіллі в понеділок 16 травня 2005 року. Для комплексів Бетелю в Патерсоні та Брукліні, а також для Бетелю в Канаді було організовано відеотрансляцію. Усього спостерігати за програмою мало можливість 6049 осіб. Головуючим програми служив член Керівного органу Свідків Єгови Теодор Ярач. Він зробив короткий огляд історії друкування літератури. За допомогою інтерв’ю та відеопрезентацій члени комітету філіалу Джон Ларсон і Джон Кікот розповіли про цей будівельний проект і про історію друкування літератури в США. Член Керівного органу Джон Барр виголосив кінцеву промову, присвятивши нову друкарню та три житлові комплекси Богу Єгові.

Протягом наступного тижня служителі Бетелю з Патерсона та Брукліну мали можливість побачити нову друкарню. На екскурсіях побувало 5920 осіб.

Що ми думаємо про нову друкарню?

У промові присвячення брат Барр нагадав слухачам, що нову друкарню створено не для того, щоб справити на когось враження. Її створено з думкою про людей. Література, яку ми друкуємо, сильно змінює людські життя.

 На кожному з нових верстатів можна трохи більше ніж за годину надрукувати мільйон буклетів! І це притому, що усього лиш один буклет може дуже змінити чиєсь життя. Наприклад, у 1921 році бригада залізничників у Південній Африці працювала на своєму відрізку колії. Один з робітників, якого звали Крістіаан, помітив під рейкою клаптик паперу. Це був наш буклет. Крістіаан прочитав його з великим зацікавленням. Він побіг назустріч своєму зятеві й з хвилюванням вигукнув: «Сьогодні я знайшов правду!» Невдовзі вони вдвох попросили в листі додаткової інформації. З філіалу в Південній Африці їм надіслали біблійну літературу. Ці двоє чоловіків почали вивчати Біблію, охрестилися і стали ділитися біблійною правдою з іншими. У результаті чимало людей пізнало правду. На початку 1990-х років Єгові служили понад сто їхніх нащадків. І це лише завдяки тому, що чоловік знайшов на залізничній колії всього один буклет!

Брат Барр сказав, що література, яку ми друкуємо, приводить людей до правди, утримує їх у правді, спонукує їх виявляти більшу запопадливість у служінні і згуртовує все братство. А найголовніше, література, в розповсюдженні якої ми всі беремо участь, прославляє нашого Бога Єгову!

Що про нову друкарню думає Єгова?

Брат Барр запропонував слухачам розглянути й те, що́ про нову друкарню думає Єгова. Звичайно, Єгова може обійтися й без неї. Він міг би змусити каміння проповідувати добру новину! (Луки 19:40). До того ж на нього не справляють враження складність, розміри, швидкість чи можливості устаткування. І не дивно, адже він створив Усесвіт! (Псалом 147:10, 11). Єгова знає й більш передові методи виготовлення літератури, методи, які люди ще не розробили і які їм навіть у голову не приходили. Що ж по-справжньому цінне Єгова бачить у цій друкарні? Безперечно, він бачить у ній вияв чудових рис своїх служителів — їхньої любові, віри та послуху.

Стосовно любові брат Барр навів такий приклад. Дівчинка готує торт для своїх батьків. Батьки, скоріше всього, будуть зворушені цим, незалежно від того, чи торт удасться. Вони будуть зворушені любов’ю дитини, яку вона виявила своїм добрим учинком. Так само Єгова, коли дивиться на цю нову друкарню, бачить не просто будівлю й устаткування. Він бачить у ній вияв любові до його імені (Євреїв 6:10).

Також Єгова, подібно до того як він вважав ковчег виявом Ноєвої віри, вважає нову друкарню видимим доказом нашої віри. Віри в що? Ной вірив, що все передречене Єговою сповниться. Ми віримо, що живемо в останні дні, що добра новина — це найважливіша звістка, яка проголошується на землі, і що людям необхідно її почути. Ми знаємо, що записана в Біблії інформація може принести людям спасіння (Римлян 10:13, 14).

Без сумніву, Єгова бачить у цій друкарні ще й вияв нашого послуху. Як ми знаємо, його воля полягає в тому, щоб добру новину проповідували по цілій землі, перш ніж прийде кінець (Матвія 24:14). Ця й інші друкарні в різних частинах світу відіграватимуть свою роль у сповненні цього доручення.

Безумовно, любов, віра та послух, виявом яких є фінансування, будівництво і експлуатація таких споруд, відображається й у тому, що служителі Єгови повсюдно з ревністю проголошують правду всім, хто готовий їх слухати.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 11]

ІСТОРІЯ ВИДАННЯ ЛІТЕРАТУРИ В США

1920. У Брукліні, на Мертл-авеню, 35, на першій ротаційній машині друкуються журнали.

1922. Друкарню перенесено в шестиповерховий будинок на Конкорд-стріт, 18. Відтоді видаються книжки.

1927. Друкарню перенесено в новий будинок, зведений на Адамс-стріт, 117.

1949. Добудовано дев’ятиповерховий корпус, друкарня збільшилася вдвічі.

1956. Зведено будинок на Сендз-стріт, 77, завдяки якому друкарня на Адамс-стріт збільшилася ще вдвічі.

1967. Зведено новий десятиповерховий корпус. Друкарня перетворилася на цілий комплекс і стала вдесятеро більшою, ніж на початку.

1973. Побудовано додаткову друкарню в Уоллкіллі, насамперед для видання журналів.

2004. Усі процеси, пов’язані з друкуванням, брошуруванням і доставкою літератури в США, зосереджено в Уоллкіллі.