Ходімо вірою, а не тим, що бачимо!
Ходімо вірою, а не тим, що бачимо!
«Ходимо вірою, а не видінням» (2 КОРИНТЯН 5:7).
1. З чого видно, що апостол Павло ходив вірою, а не тим, що бачив?
ІШОВ 55 рік н. е. Минуло близько 20 років відтоді, як чоловік на ім’я Савл, колишній гонитель християн, сам навернувся на християнство і став апостолом Павлом. Він не дозволяв, щоб з плином часу його віра в Бога ослабла. І хоча він не бачив своїми очима того, що в небі, його віра була міцною. Отож у листі до помазаних християн, які мали небесну надію, апостол Павло сказав: «[Ми] ходимо вірою, а не видінням» (2 Коринтян 5:7).
2, 3. а) Як ми показуємо, що ходимо вірою? б) Що означає ходити видінням?
2 Щоб ходити вірою, потрібно беззастережно покладатися на те, що Бог може керувати нашим життям. Необхідна цілковита впевненість, що він справді знає, що́ для нас найкраще (Псалом 119:66). Приймаючи рішення і діючи відповідно до них, ми беремо до уваги «речі невидимі» (Євреїв 11:1, Хом.). До таких речей належать обіцяні «небо нове й нова земля» (2 Петра 3:13). А коли ми ходимо видінням, то у своєму житті керуємося лише тим, що можна сприйняти за допомогою фізичних чуттів. Це небезпечно, оскільки ми можемо взагалі перестати зважати на Божу волю (Псалом 81:13; Екклезіяста 11:9).
3 Незалежно від того, чи належимо ми до «черідки малої», яка має небесне покликання, чи до «інших овець» з земною надією, кожен з нас повинен серйозно ставитися до напучення ходити вірою, а не видінням, тобто тим, що ми бачимо (Луки 12:32; Івана 10:16). Розгляньмо, як дотримання цієї натхненої Богом поради захищатиме нас, щоб ми не піддалися «дочасній гріховній потісі», не потрапили в пастку матеріалістичних прагнень і не забули про близький кінець цієї системи. Ми також обговоримо, чому небезпечно ходити тим, що бачимо (Євреїв 11:25).
Відкидаймо «дочасну гріховну потіху»
4. Яке рішення прийняв Мойсей і чому?
4 Спробуйте уявити собі, як жив Мойсей, син Амрама. Він виростав серед нащадків фараона у стародавньому Єгипті, тому мав можливість посісти владу та багатство і впливати на інших. Мойсей міг би розмірковувати так: «Я навчений мудрості, яка дуже цінується в Єгипті. Я сильний у слові та ділі. Якщо я залишатимуся в домі фараона, то зможу використовувати своє становище на благо моїм пригнобленим братам, євреям» (Дії 7:22). Однак Мойсей вирішив «краще страждати з народом Божим». Чому? Що спонукало його відмовитися від усього, що він міг мати в Єгипті? Біблія відповідає: «Вірою він покинув Єгипет, не злякавшись гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євреїв 11:24—27). Віра в те, що Єгова винагороджує праведних, допомагала Мойсею протистояти гріху і не віддаватися скороминущим задоволенням.
5. До чого заохочує нас приклад Мойсея?
5 Нерідко й нам доводиться приймати складні рішення, наприклад, у таких питаннях: чи слід мені позбутися деяких звичок і занять, які не повністю узгоджуються з біблійними принципами? Чи можу
я погодитися на роботу, яка, імовірно, приноситиме матеріальний прибуток, але заважатиме моєму духовному поступу? Приклад Мойсея заохочує нас не приймати рішень, які відображали б недалекоглядність цього світу. Ми повинні вірити в далекоглядну мудрість «Невидимого», Бога Єгови. Подібно до Мойсея, цінуймо дружбу з Єговою понад усе, що може запропонувати цей світ.6, 7. а) Як Ісав виявив, що йому більше подобається ходити видінням? б) Від чого застерігає нас приклад Ісава?
6 Розгляньмо, чим відрізнявся від Мойсея Ісав, син патріарха Ісака. Ісаву більше подобалося задовольняти свої бажання відразу (Буття 25:30—34). Будучи людиною, яка «не цінує святого», Ісав «проміняв права первородства на миску їжі» (Євреїв 12:16, НС). Він не подумав про те, як таке рішення відіб’ється на його взаєминах з Єговою, а також як ці дії вплинуть на його нащадків. Йому бракувало духовної проникливості. Ісав закрив очі на Божі дорогоцінні обіцянки, злегковажив ними. Він ходив не вірою, а тим, що бачив.
7 Приклад Ісава служить для нас застереженням (1 Коринтян 10:11). Коли перед нами постає якесь рішення, серйозне чи незначне, нам не можна піддаватися пропаганді світу Сатани, який спонукує людей негайно задовольняти свої бажання. Варто запитати себе: «Чи не свідчать мої рішення, що я маю схильності, подібні до Ісавових? Чи не доведеться мені задля досягнення своїх теперішніх цілей відставити духовні інтереси на задній план? Чи не втрачу я через своє рішення дружбу з Богом, а також майбутню нагороду? Який приклад я подаю іншим?» Якщо наші рішення показують, що ми цінуємо святе, то Єгова поблагословить нас (Приповістей 10:22).
Уникаймо пастки матеріалістичних прагнень
8. Яке застереження отримали лаодикійські християни і чому воно актуальне й для нас?
8 Наприкінці I століття прославлений Ісус Христос передав через апостола Івана звістку збору в Лаодикії, що в Малій Азії. В Ісусових словах міститься застереження проти матеріалістичного способу життя. Будучи матеріально багатими, лаодикійські християни збідніли духовно. Замість того щоб продовжувати ходити вірою, вони дозволили матеріальним речам засліпити їхній духовний зір (Об’явлення 3:14—18). Матеріалістичні прагнення можуть вплинути так само на нас. Вони ослаблять нашу віру, і ми перестанемо ‘бігти з витривалістю в змаганні’ за життя (Євреїв 12:1, Дерк.). Якщо ми необачні, то «життьові розкоші», або насолоди, можуть витіснити духовну діяльність і повністю ‘придушити’ її (Луки 8:14).
9. Як ми захищені, коли задовольняємося тим, що маємо, і цінуємо духовну поживу?
9 Щоб бути захищеними духовно, необхідно задовольнятись тим, що маємо, а не користуватись цим світом сповна і не 1 Коринтян 7:31; 1 Тимофія 6:6—8). Якщо ми ходимо вірою, а не тим, що бачимо, то нам приносить радість духовний рай, який існує сьогодні. Ми насичуємося корисною духовною поживою. Хіба ж не хочеться нам при цьому «співати від радости серця свого»? (Ісаї 65:13, 14). Крім того, ми насолоджуємося спілкуванням з тими, хто виявляє плід Божого духу (Галатів 5:22, 23). Як же важливо знаходити задоволення і відсвіження в духовних дарах Єгови!
збагачуватися матеріально (10. Які запитання варто собі поставити?
10 Варто поставити собі такі запитання: «Яке місце в моєму житті посідають матеріальні речі? Чи я витрачаю свої матеріальні засоби на життєві насолоди чи на підтримку правдивого поклоніння? Що приносить мені більше задоволення: вивчення Біблії та спілкування на християнських зібраннях чи вихідні, на яких випадає нагода «відпочити» від християнських обов’язків? Чи не виділяю я забагато вихідних на відпочинок, замість того щоб використовувати їх для проповідницького служіння та інших справ, пов’язаних з чистим поклонінням?» Ходити вірою — значить бути постійно зайнятими в праці Царства, повністю довіряючи обіцянкам Єгови (1 Коринтян 15:58).
Не забуваймо, що кінець уже близько
11. Чому, ходячи вірою, ми не забуватимемо, що кінець уже близько?
11 Якщо ходимо вірою, то це допомагає нам уникати плотських поглядів і не вважати, що кінець ще далеко або ж він зовсім не прийде. На відміну від скептиків, які сіють недовір’я до біблійних пророцтв, ми розуміємо, як події у світі сповняють те, що передрікалося в Божому Слові про наші дні (2 Петра 3:3, 4). Наприклад, чи не свідчить поведінка більшості людей та їхній склад розуму, що ми живемо в «останні дні»? (2 Тимофія 3:1—5). Очима віри ми бачимо, що поточні події у світі — це не просто повторення того, що вже колись відбувалося. Вони утворюють ознаку, за якою можна побачити час Христової присутності та закінчення цієї системи (Матвія 24:1—14).
12. Як у I столітті сповнилися Ісусові слова, записані в Луки 21:20, 21?
12 Розгляньмо подію, яка відбулася в I столітті н. е. і яка є прообразом того, що станеться в наш час. Будучи на землі, Ісус Христос попередив своїх послідовників: «Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть» (Луки 21:20, 21). На сповнення цього пророцтва 66 року н. е. римські війська під командуванням Цестія Галла взяли Єрусалим в облогу. Але несподівано вони відступили, що послужило сигналом для християн і дало їм можливість ‘втекти у гори’. У 70 році н. е. римські війська повернулися, напали на Єрусалим і зруйнували його храм. За словами Йосифа Флавія, понад мільйон євреїв загинуло і 97 000 потрапило в полон. Над тією юдейською системою було виконано Божий присуд. Ті, хто ходив вірою і прислухався до Ісусового попередження, уникнули лиха.
13, 14. а) Які події лежать попереду? б) Чому нам треба пильнувати за сповненням біблійних пророцтв?
13 Щось подібне ось-ось відбудеться в наш час. У виконанні Божого присуду візьмуть участь окремі сили, які є частиною Організації Об’єднаних Націй. Римські війська в I столітті мали підтримувати так званий римський мир (Pax Romana), так само й ООН було створено для підтримування миру. Римські війська дбали про відносну безпеку в тодішньому світі, але вони ж і спустошили Єрусалим. Подібно й у наші дні, як показує біблійне пророцтво, воєнізовані сили, що входять до складу ООН, побачать у релігії порушника спокою, виступлять проти сучасного Єрусалима — лжехристиянства — і зруйнують його, а разом з ним і решту Вавилона Великого (Об’явлення 17:12—17). Уся світова імперія фальшивої релігії стоїть на краю знищення.
14 Знищення фальшивої релігії стане початком великої скорботи. Під час завершального етапу великої скорботи будуть знищені всі інші елементи сьогоднішньої злої системи (Матвія 24:29, 30; Об’явлення 16:14, 16). Якщо ми ходимо вірою, то пильнуємо за сповненням біблійних пророцтв. Ми не обманюємо себе, думаючи, ніби для встановлення справжнього миру і безпеки Бог використовує створену людьми організацію, як-от ООН. Тож хіба не слід нам своїм способом життя виявляти впевненість у тому, що «близький день Господній великий»? (Софонії 1:14).
Наскільки небезпечно ходити тим, що бачимо?
15. В яку пастку потрапили ізраїльтяни, незважаючи на те, що Бог благословляв їх?
15 На прикладі стародавнього Ізраїля можна зрозуміти, чому небезпечно ходити тим, що бачимо, і дозволяти, щоб це ослабляло нашу віру. Ізраїльтяни на власні очі бачили, як за допомогою десяти кар було принижено фальшивих богів Єгипту. Потім вони стали свідками чогось надзвичайного — Бог перевів їх через Червоне море. І все ж вони виявили непослух — зробили собі золоте теля і почали йому поклонятися. Ізраїльтянам не вистачило терпіння, і вони стомилися чекати, коли «загаявся Мойсей зійти з гори» (Вихід 32:1—4). Через брак терпіння вони почали поклонятися ідолу, якого могли бачити очима. Вони ходили тим, що бачили, й цим ображали Єгову. У результаті було страчено «близько трьох тисяч чоловік» (Вихід 32:25—29). Як прикро, коли сьогоднішні служителі Єгови приймають рішення, які свідчать про недовіру до Єгови, а також про брак упевненості в тому, що він здатний сповняти свої обіцянки!
16. Як на ізраїльтян впливало те, що́ вони бачили очима?
Числа 13:28, 32; Повторення Закону 1:28). Крім того, це спонукувало їх повставати проти влади, якою Бог наділив Мойсея, і нарікати на своє життя. Через такий брак віри вони воліли жити в опанованому демонами Єгипті, а не в Обітованій землі (Числа 14:1—4; Псалом 106:24). Як же боляче, напевно, було Єгові бачити, що його народ виявляє кричущу неповагу до свого невидимого Царя!
16 Те, що́ ізраїльтяни бачили очима, справляло на них негативний вплив. Ходячи видінням, вони тремтіли зі страху перед ворогами (17. Що спонукало ізраїльтян відкинути керівництво Єгови за часів Самуїла?
17 За часів пророка Самуїла ізраїльтяни, вибраний Божий народ, знову потрапили в пастку — почали ходити видінням. Людям захотілося мати над собою царя, якого можна було б бачити. Хоча Єгова показав, що їхнім Царем є він, для ізраїльтян цього було недостатньо, щоб ходити вірою (1 Самуїла 8:4—9). Собі ж на шкоду вони безглуздо відкинули непомильне керівництво Єгови заради того, щоб бути такими, як інші народи (1 Самуїла 8:19, 20).
18. Чому небезпечно ходити тим, що бачимо?
18 Будучи служителями Єгови, ми дорожимо нашими добрими взаєминами з ним. Ми прагнемо брати для себе цінні уроки з минулого і застосовувати їх у своєму житті (Римлян 15:4). Ходячи видінням, ізраїльтяни забували, що через Мойсея ними керує Бог. Якщо ми необачні, то теж можемо забути, що Бог Єгова і Більший Мойсей, Ісус Христос, керують сьогодні християнським збором (Об’явлення 1:12—16). Нам треба бути обережними, щоб не почати дивитися на земну частину організації Єгови з людського погляду. Інакше в нас розвинеться дух нарікання і ми перестанемо шанувати представників Єгови, а також цінувати духовну поживу, якою нас забезпечує «вірний і мудрий раб» (Матвія 24:45).
Постановімо ходити вірою
19, 20. Що ви постановили робити і чому?
19 У Біблії говориться: «Ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Ефесян 6:12). Наш головний ворог — Сатана Диявол. Він має на меті зруйнувати нашу віру в Єгову. Сатана піде на все, аби тільки похитнути нашу рішучість служити Богові (1 Петра 5:8). Що захищатиме нас, аби ми не обманювалися тим, що́ бачимо в системі Сатани? Ми матимемо захист, коли будемо ходити вірою, а не тим, що бачимо! Довіра до обіцянок Єгови охоронятиме нас, щоб ми не «розбилися в вірі» (1 Тимофія 1:19). Тому постановімо завжди ходити вірою, будучи цілковито впевненими, що Єгова нас благословлятиме. І постійно молімось, аби уникнути всього того, що має відбутись у найближчому майбутньому (Луки 21:36).
20 Ми маємо чудовий приклад того, як ходити вірою, а не тим, що бачимо. «Христос постраждав за нас,— сказано в Біблії,— і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21). З наступної статті ми довідаємось, як нам і далі ходити, тобто поводитись, так, як поводився Ісус.
Чи ви пригадуєте?
• Чого ви навчилися з прикладів Мойсея та Ісава про те, як ходити вірою, а не тим, що бачимо?
• Що допоможе нам уникати пастки матеріалістичних прагнень?
• Чому, ходячи вірою, ми уникатимемо погляду, що кінець ще далеко?
• Чому небезпечно ходити тим, що бачимо?
[Запитання для вивчення]
[Ілюстрація на сторінці 17]
Мойсей ходив вірою.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Чи не стає відпочинок перешкодою для твоєї теократичної діяльності?
[Ілюстрація на сторінці 20]
Який захист ти маєш, коли зважаєш на Боже Слово?