Неформальне свідчення англійською мовою у Мексиці

ЧЕКАЮЧИ в Афінах на своїх товаришів, апостол Павло не марнував часу. Він займався неформальним свідченням. У Біблії сказано: «Він розмовляв... на ринку щоденно зі стрічними» (Дії 17:17). По дорозі з Юдеї в Галілею Ісус свідчив неформально, коли розмовляв із самарянкою біля криниці (Івана 4:3—26). Чи використовуєш і ти кожну нагоду ділитися з іншими доброю новиною про Боже Царство?

Англомовне поле для проповідування в Мексиці особливо підходить для неформального свідчення. Туристи відвідують курорти, нові студенти приїжджають, щоб навчатися в університетах, іноземці, які вийшли на пенсію і оселилися в Мексиці, вчащають до парків і ресторанів. Багатьом Свідкам Єгови, які знають англійську мову, вдається легко починати розмови саме з такими людьми. Ці Свідки завжди готові заговорити до усіх, хто на вигляд є іноземцем або розмовляє англійською. Подивімося, як вони це роблять.

Часто Свідки з інших країн, які проповідують англійською мовою, просто підходять до тих, хто виглядає як іноземець, представляються їм і запитують, звідки ті приїхали. Зазвичай у таких людей виникає запитання про те, що цей Свідок робить у Мексиці, а йому це дає можливість розповісти про свою християнську віру. Наприклад, Ґлорії легше за все розпочинати розмови саме таким способом. Вона служить там, де в цьому існує велика потреба, проповідуючи англійською на території міста Оахака. Якось, коли Ґлорія поверталася додому після неформального свідчення на міському майдані, її зупинила подружня пара з Англії. Дружина вигукнула: «Не вірю своїм очам: по вулицях Оахакі ходить чорношкіра жінка!» Не сприймаючи це як образу, Ґлорія засміялася, і вони почали розмову про те, чому вона в Мексиці. Жінка запросила Ґлорію до себе на чашку кави. Домовившись про зустріч, Ґлорія запропонувала їй журнали «Вартова башта» і «Пробудись!», але та відмовилась від них і пояснила, що вона атеїстка. Ґлорія відповіла, що їй подобається розмовляти з атеїстами і що вона хотіла б почути її думку про статтю «Чи нам потрібні місця для поклоніння?». Жінка взяла журнал і сказала: «Якщо вам вдасться мене в чомусь переконати, то це буде великим досягненням з вашого боку». Після цього відбулося кілька цікавих розмов за кавою. Згодом подружжя повернулось до Англії, але обговорення продовжувалися через електронну пошту.

 Крім того, Ґлорія почала розмову з Сарон, студенткою з Вашингтона, яка, щоб закінчити навчання й отримати учений ступінь магістра, виконувала добровільну працю, допомагаючи місцевим жінкам. Похваливши Сарон за її зусилля, Ґлорія пояснила, чому приїхала в Мексику. Зав’язалася хороша розмова про Біблію і про те, як Бог попіклується не лише про бідних, але й про всіх людей. Сарон сказала, що ніколи б не подумала, що серед перших людей, з якими вона познайомиться в Мексиці, буде Свідок Єгови, адже у Сполучених Штатах вона ніколи не розмовляла зі Свідками. Вона погодилась вивчати Біблію і відразу ж почала приходити на християнські зібрання.

Чимало іноземців переїжджає до приморських курортних міст Мексики в пошуках райського куточка. Лорел використовує це, щоб розпочинати розмови в місті Акапулько. Вона запитує в людей, чи Акапулько нагадує рай більше, ніж те місце, з якого вони приїхали. Також вона цікавиться, що саме їм тут подобається. Потім Лорел пояснює, що незабаром ціла земля стане справжнім раєм. Жінка з Канади, з котрою вона таким способом почала розмову у ветеринарній клініці, погодилася на вивчення Біблії. Чи міг би такий підхід бути ефективним і у твоїй місцевості?

На вулицях і на площах

На вулицях і на площах розмову часто можна почати таким запитанням: «Чи ви розмовляєте англійською?» Немало мексиканців володіють англійською, оскільки цього вимагає їхня робота або тому, що жили в США.

Якось подружня пара Свідків Єгови підійшла до старшої жінки, що сиділа в інвалідному візку, який штовхала медсестра. Свідки спитали жінку, чи говорить вона англійською. Та відповіла, що говорить, бо прожила багато років у Сполучених Штатах. Жінка взяла «Вартову башту» й «Пробудись!», хоча раніше їх ніколи не читала. Також вона сказала, що її звати Консуело, і дала свою адресу. Коли це подружжя прийшло за даною адресою через чотири дні, то побачило, що це будинок для престарілих та інвалідів, а завідують ним католицькі черниці. Спершу було важко зв’язатися з Консуело, оскільки черниці здогадувались, що це Свідки Єгови, і сказали, що вона не може їх прийняти. Свідки наполягали на тому, щоб черниці повідомили Консуело про їхній прихід і що вони хочуть з нею привітатися. Консуело негайно запросила їх до себе. Відтоді ця 86-річна жінка регулярно вивчає Біблію, незважаючи на негативні зауваження з боку черниць. Крім того, вона час від часу відвідує християнські зібрання.

У Приповістей 1:20 сказано: «Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає». Подивімося, як це відбувалося на площі міста Сан-Міґель-де-Альєнде. Одного ранку Ральф підійшов до чоловіка середніх літ, який сидів на лаві. Чоловік дуже здивувався, коли йому запропонували журнали «Вартова башта» й «Пробудись!». Під час розмови він розповів Ральфу про своє життя.

Це був ветеран війни у В’єтнамі. За часу військової служби він постійно бачив  смерть, і пов’язаний з цим емоційний стрес призвів до невротичного зриву. З лінії фронту його перевели на базу. Там він отримав призначення обмивати тіла загиблих солдатів перед відправкою до Сполучених Штатів. Тепер, через 30 років, його все ще переслідували кошмари і почуття страху. Того ранку на площі він безмовно молився про допомогу.

Ветеран узяв літературу, а також запрошення до Залу Царства. Відвідавши зібрання, він сказав, що протягом тих двох годин у Залі Царства уперше за 30 років відчував внутрішній спокій. Цей чоловік був у Сан-Міґель-де-Альєнде лише декілька тижнів, але перед його поверненням додому з ним провели кілька біблійних вивчень і він приходив на всі зібрання. Брати подбали про те, щоб він міг вивчати Біблію і далі.

Неформальне свідчення на роботі і в школі

Чи ти даєш знати своїм колегам по роботі, що ти Свідок Єгови? Адріан, який здає в оренду квартири на мисі Сан-Лукас, не приховує, що він Свідок. І це приносить результати. Його співробітниця Джуді розповідає: «Якби ще три роки тому мені сказали, що я стану Свідком Єгови, я відповіла б: «Нізащо у світі!» Але я вирішила прочитати Біблію. Я подумала: «А що, запросто. Я ж люблю читати». Та, прочитавши, певно, не більше шести сторінок, я зрозуміла, що потребую чиєїсь допомоги. Єдиний, про кого я згадала, був мій товариш по роботі Адріан. Мені подобалося розмовляти з ним, бо він був там єдиною справді порядною людиною». Адріан одразу ж сказав, що прийде зі своєю нареченою Кеті і відповість на всі запитання Джуді. Кеті почала вивчати з нею Біблію, і невдовзі та стала охрещеним Свідком.

А що можна сказати про неформальне свідчення в школі? Двоє Свідків відвідували уроки іспанської мови в університеті, але пропустили один день занять, щоб бути присутніми на християнському конгресі. На наступному занятті їх попросили розповісти іспанською мовою, чим вони займалися. Вони скористались нагодою і, як тільки могли, постаралися дати свідчення іспанською. Учитель, Сільвія, дуже цікавилася біблійними пророцтвами. Вона погодилась вивчати Біблію англійською мовою і тепер служить вісником доброї новини. Кілька членів її сім’ї теж вивчають Біблію. Сільвія каже: «Я знайшла те, чого шукала все життя». Безперечно, неформальне свідчення приносить добрі плоди.

Інші нагоди

Нагоду для свідчення може дати гостинність. Джім і Ґейл, які служать у місті Сан-Карлос (штат Сонора), переконалися в цьому. Жінка о шостій ранку прогулювалась зі своїми собаками і зупинилася помилуватися їхнім подвір’ям. Джім і Ґейл запросили її до себе на каву. Уперше за свої  60 років вона почула про Єгову і про надію на вічне життя. Було розпочате біблійне вивчення.

Едріен також виявляє доброзичливість до незнайомих людей. Коли вона обідала в ресторані у місті Канкун, до неї підійшов хлопець і запитав, чи вона часом не з Канади. Дізнавшись, що з Канади, він пояснив, що вони з матір’ю хочуть допомогти його сестрі приготувати шкільний реферат про канадців. До Едріен підійшла і мати, яка розмовляла англійською. Едріен терпеливо відповіла на її запитання про канадців і сказала: «Але я приїхала сюди з Канади з дуже важливою метою — допомагати людям отримувати знання про Біблію. Чи вас цікавить ця тема?» Жінка відповіла, що так. Вона залишила свою церкву десять років тому і намагалася вивчати Біблію самостійно. Жінка дала Едріен свій телефон та адресу, і з нею було розпочате хороше біблійне вивчення.

«Хліб свій пускай по воді»

Якщо використовувати кожну нагоду, щоб розповідати іншим біблійну правду, то часто вдається дати свідчення людям, які раніше практично не мали можливості почути звістку про Царство. У людному кафе портового міста Зіхуатанехо жінка, що є Свідком Єгови, запросила двох іноземців сісти за її столик, бо в кафе вже не було вільних місць. Чоловік і дружина упродовж семи років подорожували на човні з місця на місце. Вони були негативної думки про Свідків Єгови. Після тої зустрічі в кафе сестра відвідала їх на їхньому човні і запросила до себе додому. Вони взяли понад 20 журналів та 5 книжок і пообіцяли знайти Свідків у наступному порту.

Джефф і Деб помітили в їдальні торговельного центру в місті Канкун подружжя із дуже гарним немовлям. Коли вони заговорили про цю маленьку дівчинку, її батьки запросили їх на піцу. З’ясувалося, що ця сім’я приїхала з Індії. Ці люди ніколи не чули про Свідків Єгови і не бачили нашої літератури. Із торговельного центру вони пішли з кількома публікаціями Свідків.

Подібний випадок трапився на острові неподалік узбережжя Юкатану. Молодожони китайського походження попросили Джеффа сфотографувати їх, і він радо їм допоміг. Із розмови з ними він дізнався, що вони прожили 12 років у Сполучених Штатах, але ніколи не бачили і не чули Свідків Єгови! Зав’язалася приємна бесіда. Джефф заохотив їх після повернення додому знайти Свідків.

У вашій території може відбуватись якась особлива подія, що дасть нагоду для неформального свідчення. Коли президент Сполучених Штатів зробив візит до президента Мексики на його ранчо поблизу Гуанахуато, для висвітлення цієї події з’їхалися репортери з цілого світу. Одне подружжя Свідків вирішило скористатися нагодою, щоб проповідувати англійською мовою. На їхнє свідчення добре відгукувались. Серед таких осіб був, наприклад, один репортер, котрий брав участь у висвітленні подій кількох війн, як-от в Косові і Кувейті. У нього на руках помер його колега, в якого влучила куля снайпера. Почувши про воскресіння, цей репортер зі слізьми на очах подякував Богові за знання про те, що життя має мету. Він сказав, що, хоча і не побачить більше цього подружжя Свідків, він носитиме цю добру новину з Біблії у своєму серці.

Як видно, часто ми не знаємо, яким буде результат неформального свідчення. Однак мудрий цар Соломон сказав: «Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його». Також він додав: «Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш-бо ти, котре вийде на краще тобі,— оце чи оте, чи обоє однаково добрі» (Екклезіяста 11:1, 6). Отже, старанно «хліб свій пускай» по багатьох водах і рясно «сій... насіння своє» так, як це робили Павло і Ісус, і так, як це роблять сьогодні Свідки в англомовному полі для проповідування в Мексиці.