«У слові Моїм позостанетеся»

«Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете» (ІВАНА 8:31).

1. а) Що Ісус залишив на землі, коли повернувся до неба? б) Які запитання ми розглянемо?

КОЛИ Ісус Христос, Засновник християнства, повернувся до неба, він не залишив на землі написаних книжок, збудованих пам’ятників чи накопичених багатств. Однак Ісус залишив по собі учнів, а також конкретні вимоги до тих, хто бажає бути його учнями. В Євангелії Івана видно, що Ісус висунув три важливі вимоги, які повинен виконати кожен, хто хоче бути його послідовником. Які ж це вимоги? Як їх можна виконати? І як нам пересвідчитися, що ми як учні Христа особисто відповідаємо цим вимогам сьогодні? *

2. Яка важлива вимога до Ісусових учнів записана в Євангелії Івана?

² Приблизно за шість місяців перед своєю смертю Ісус прийшов у Єрусалим і проповідував натовпам, які зібралися там святкувати тижневе свято Кучок. У результаті цього не минуло й половини днів свята, як «багато з народу в Нього ввірували». Ісус продовжував проповідувати, тож в останній день свята знову «багато-хто в Нього увірували» (Івана 7:10, 14, 31, 37; 8:30). У цей час Ісус звернув увагу на нових віруючих і навів важливу вимогу, якій мають відповідати його учні. Її записав апостол Іван: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете» (Івана 8:31, курсив наш).

3. Яка риса необхідна, щоб позостатися в Ісусовім слові?

³ Цими словами Ісус не натякав, що новим віруючим бракувало віри. Швидше він показував, що вони можуть стати його правдивими учнями, якщо позостануться у його слові, тобто виявлятимуть витривалість. Вони прийняли його слово, але тепер їм треба було залишитися в нім (Івана 4:34; Євреїв 3:14). Ісус вважав витривалість настільки важливою рисою для своїх послідовників, що в останній розмові з апостолами, записаній у Євангелії Івана, він двічі настійно радив їм далі іти за ним (Івана 21:19, 22). Багато ранніх християн так і робили (2 Івана 4). Що допомогло їм бути витривалими?

4. Що допомогло раннім християнам усе витерпіти?

⁴ Апостол Іван, який близько семи десятиліть був вірним учнем Христа, зазначив важливий фактор. Він похвалив вірних християн: «Міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви». Ті учні Христа позосталися, або пробували, в Божому слові тому, що Боже слово пробувало в них. Вони щиро цінували його (1 Івана 2:14, 24). Подібно і сьогодні: щоб ‘витерпіти до кінця’, нам потрібно попіклуватися, щоб Боже слово пробувало в нас (Матвія 24:13). Як нам робити це? Відповідь дає притча, яку розповів Ісус.

‘Чути слово’

5. а) Які різні типи ґрунту Ісус згадує у своїй притчі? б) Що в Ісусовій притчі представляє зерно і ґрунт?

⁵ Ісус розповів притчу про сіяча, який сіє зерно. Ця притча записана в Євангеліях Матвія, Марка і Луки (Матвія 13:1—9, 18—23; Марка 4:1—9, 14—20; Луки 8:4—8,  11—15). Читаючи ці описи, ви помітите, що ключовою особливістю притчі є те, що однакові зерна падають на різні види ґрунту і це дає різні результати. У першому випадку ґрунт твердий, у другому є лише тонкий шар ґрунту, у третьому — ґрунт, порослий терном. Четвертий тип ґрунту, на відміну від трьох попередніх,— «добра земля». Як пояснив сам Ісус, зерно — це звістка про Царство з Божого Слова, а ґрунт представляє людей з різним станом серця. Хоча в людей, зображених різними типами ґрунту, і є між собою дещо спільне, однак ті, кого представляє добра земля, мають унікальну особливість.

6. а) Чим четвертий тип ґрунту в Ісусовій притчі відрізняється від трьох інших і що це означає? б) Що необхідно, аби бути витривалими як Христові учні?

⁶ Повідомлення в Луки 8:12—15 показує, що в усіх чотирьох випадках люди слухають, або чують, слово. Однак ті, хто має «щире й добре серце», не тільки чують слово, а й ‘бережуть його і плід приносять вони в терпеливості’. Добра земля, пухка й глибока, дозволяє зерну глибоко пускати корені. Завдяки цьому зерно проростає і приносить плід (Луки 8:8). Подібно й ті, хто має добре серце, розуміють, цінують і засвоюють Боже слово (Римлян 10:10; 2 Тимофія 2:7). Воно пробуває в них. Як результат, вони приносять плід з терпеливістю. Тому, якщо ми хочемо бути витривалими як Христові учні, нам необхідно глибоко і сердечно цінувати Боже Слово (1 Тимофія 4:15). Але як нам розвивати таке цінування Божого Слова?

Стан серця і глибокі роздуми

7. З чим Біблія тісно пов’язує добре серце?

⁷ Зверніть увагу, з чим Біблія неодноразово пов’язує щире і добре серце. «Серце праведного розмірковує про відповідь» (Приповістей 15:28, курсив наш). «Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки [«роздумуваннє», Левицький] мого серця — перед лицем Твоїм» (Псалом 19:15). «Думка ж серця мого — розумність» (Псалом 49:4).

8. а) Чого слід уникати і що треба робити, коли ми читаємо Біблію? б) Яку користь ми отримуємо, коли з молитвою розмірковуємо над Божим Словом? (Включіть інформацію з рамки ‘Утверджені в правді’).

⁸ Нам, як і тим письменникам Біблії, також потрібно з цінуванням і молитвою роздумувати про Боже Слово та Божі діла. Читаючи Біблію і біблійні публікації, нам не слід поводитись, як ті туристи, які поспішають з одного мальовничого місця до іншого, фотографують усе підряд, але фактично дуже мало бачать. Ми ж, коли вивчаємо Біблію, хочемо виділяти час, щоб зупинитися і, так би мовити, посмакувати ту чи іншу думку *. У той час як ми спокійно роздумуємо про те, що читаємо, Боже слово впливає на наше серце. Воно зворушує почуття і формує мислення. Воно також спонукує нас в молитві розповідати Богові свої найпотаємніші думки. У результаті цього зміцнюється наша прив’язаність до Єгови, і любов до нього спонукує нас далі  йти за Ісусом навіть за складних обставин (Матвія 10:22). Зрозуміло, роздумування про те, що говорить Бог, необхідне, якщо ми хочемо залишитися вірними до кінця (Луки 21:19).

9. Як ми можемо попіклуватися, щоб наше серце залишалося сприйнятливим до Божого слова?

⁹ Ісусова притча також показує, що для росту зерна — Божого слова — існують перешкоди. Отже, щоб залишитися вірними учнями, нам слід 1) визначати перешкоди, зображені у притчі несприятливим станом ґрунту, і 2) робити кроки, щоб позбутися або уникнути цих перешкод. Таким чином ми попіклуємось, щоб наше серце залишалося сприйнятливим до зерен Царства і далі приносило плоди.

«Край дороги» — надмірна зайнятість

10. Опишіть перший тип ґрунту в Ісусовій притчі і поясніть, що він зображає?

¹⁰ Перший тип ґрунту, на який падає зерно,— це земля «край дороги», де зерно «було повитоптуване» (Луки 8:5). Земля край дороги через ниву дуже тверда, оскільки по ній ходить багато людей (Марка 2:23). Подібно і ті, хто дозволяє метушні цього світу забирати в них час та сили, можуть виявити, що вони надто зайняті, аби розвинути сердечне цінування Божого слова. Вони чують його, але не роздумують про нього. Тому їхнє серце залишається несприйнятливим. Перш ніж вони встигають розвинути любов до Божого слова, «приходить диявол, і забирає слово з їхнього  серця, щоб не ввірували й не спаслися вони» (Луки 8:12). Чи можна цьому запобігти?

11. Як можна не допустити, щоб серце стало, наче тверда земля?

¹¹ Щоб серце не стало, як той неродючий ґрунт край дороги, можна вжити певних заходів. Затоптана і тверда земля стане пухкою і зародить, якщо припинити по ній рух і зорати її. Так само, якщо знайти час для вивчення Божого Слова і роздумування над ним, серце стане, немов чудова родюча земля. Головне — не бути надмірно зайнятим щоденними життєвими клопотами (Луки 12:13—15). Замість цього попіклуйся, щоб ти мав досить часу для роздумів про «те, що краще» (Филип’ян 1:9—11).

«Ґрунт кам’янистий» — страх

12. Яка справжня причина того, що у другому типі ґрунту, згаданому в Ісусовій притчі, паросток в’яне?

¹² Коли зерно падає на другий тип ґрунту, воно не лише лежить на ньому, як у першому випадку. Воно пускає корінь і проростає. Але коли сходить сонце, його жар випалює паросток і він в’яне. Та звернімо увагу на одну важливу обставину. Справжньою причиною, чому паросток в’яне, є не спека. Адже рослина, яка росте у добрій землі, також зазнає спеки, але вона не в’яне, а, навпаки, гарно росте. У чому ж різниця? Як пояснив Ісус, цей паросток зів’яв, «бо земля неглибока була» і зерно «не мало... вогкости» (Матвія 13:5, 6; Луки 8:6). Вираз «ґрунт кам’янистий» — в перекладі Хоменка «на камені» — передає думку, що під поверхневим шаром ґрунту лежить скеля і через це зерно не може на достатню глибину пустити корені, які знайшли б вологу і надали рослині стабільності. Паросток в’яне, оскільки ґрунт неглибокий.

13. Які особи нагадують тонкий шар ґрунту і яка існує глибша причина їхньої реакції?

¹³ Ця частина притчі стосується того, хто «слово приймає з радістю» і ревно йде за Ісусом, але «дочасно» (Луки 8:13). Коли такі особи зазнають жару «утиску або переслідування», вони починають так боятися, що втрачають свою радість і силу та перестають наслідувати Христа (Матвія 13:21). Однак глибшою причиною їхнього страху є не опір. Адже мільйони Христових учнів зазнають різного роду переслідування і все одно залишаються вірними (2 Коринтян 2:4; 7:5). Справжньою причиною того, чому дехто починає боятися і відпадає, є стан їхнього серця. Воно нагадує скелю, і це не дозволяє їм достатньо глибоко роздумувати над підбадьорливими і духовними справами. Тож цінування, яке вони розвивають до Єгови та його слова, надто поверхневе і надто слабке, щоб знести такий опір. Як можна запобігти цьому?

14. Якими кроками можна запобігти, щоб наше серце не стало, як неглибокий ґрунт?

¹⁴ Потрібно попіклуватися, щоб жодні подібні до скелі перешкоди, такі, як вкорінена озлобленість, прихований егоїзм чи інші жорсткі, але потаємні почуття, не замешкали в нашому серці. Якщо ж існує одна з таких перепон, її може розбити сила Божого слова (Єремії 23:29; Ефесян 4:22; Євреїв 4:12). Пізніше молитовні роздуми посприяють ‘всіянню слова’ глибоко в наше серце (Якова 1:21). Це дасть нам силу справлятися з періодами знеохочення і мужність, щоб залишатися вірними, незважаючи на випробування.

 «Між терен» — розділене серце

15. а) Чому третій тип ґрунту, згаданий Ісусом, особливо заслуговує нашої уваги? б) Що зрештою відбувається з третім типом ґрунту і чому?

¹⁵ Третій тип ґрунту — порослий терном — особливо заслуговує нашої уваги, тому що він дечим нагадує добру землю. Як і добра земля, ґрунт, порослий терном, дозволяє зерну пустити корінь і паросток. Спершу не видно різниці в тому, як рослина росте на цих двох видах ґрунту. Але з часом з’являються обставини, які зрештою заглушують її. На відміну від доброї землі цей ґрунт поростає терном. Коли молода рослина починає рости, з нею суперничає терен. Певний час обидві рослини змагаються за поживні речовини, світло і місце, але з часом терен затіняє паросток зерна і заглушує його (Луки 8:7).

16. а) Які особи нагадують тернистий ґрунт? б) Що, згідно з трьома євангельськими описами, зображає терен? (Дивіться примітку).

¹⁶ Які люди нагадують тернистий ґрунт? Ісус пояснює: «Це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами,— і плоду вони не дають» (Луки 8:14). Подібно як зерно сіяча і терен ростуть у землі одночасно, так само деякі особи намагаються в один і той же час приймати і слова Бога, і «життьові розкоші». Правда Божого слова сіється в їхньому серці, але з нею, так би мовити, суперничають інші заняття, які змагаються за увагу людини. Її символічне серце розділене (Луки 9:57—62). Це не дозволяє їй приділяти достатньо часу молитовним і глибоким роздумам про Боже слово. Таким особам не вдається повністю засвоювати Боже слово, і через це їм бракує сердечного цінування, потрібного, щоб усе витерпіти. Поступово духовні інтереси настільки витісняються недуховними заняттями, що стають цілком «придушені» *. Який сумний кінець для тих, хто не любить Єгову з цілого серця! (Матвія 6:24; 22:37).

17. Який вибір нам слід зробити у житті, щоб нашу духовність не заглушив символічний терен, згаданий в Ісусовій притчі?

¹⁷ Ставлячи духовні справи вище матеріальних, ми не дозволимо, щоб нашу духовність заглушили клопоти і розкоші цього світу (Матвія 6:31—33; Луки 21:34—36). Ніколи не слід нехтувати читанням Біблії і роздумуванням над прочитаним. Ми знайдемо більше часу на зосереджені роздуми з молитвою, якщо спростимо своє життя, наскільки можливо (1 Тимофія 6:6—8). Божі слуги, які зробили це, відчувають благословення Єгови. Вони викоренили, так би мовити, терен з ґрунту, щоб зерно, яке дає плід, отримало більше місця, поживних речовин і світла. Двадцятишестирічна Сандра каже: «Коли я роздумую над своїми благословеннями в правді, то усвідомлюю, що світ не може запропонувати нічого, що могло б зрівнятися з ними!» (Псалом 84:12).

18. Як нам позостатися в Божому слові і бути витривалими як Христові учні?

 ¹⁸ Отже зрозуміло, що доти, доки Боже слово пробуватиме в нас, всі ми, молоді і літні, позостанемось у Божому слові і будемо витривалими як Христові учні. Тому стараймося, щоб ґрунт нашого символічного серця ніколи не ставав твердим, неглибоким чи порослим терном, а залишався пухким і глибоким. Це дозволить нам повністю засвоювати Боже слово і ‘плід приносити в терпеливості’ (Луки 8:15).

[Примітки]

Які ваші відповіді?

• Що нам потрібно, аби ‘позостатися в Ісусовому слові’?

• Як ми можемо дозволити Божому слову пробувати в нашому серці?

• Яких людей представляють чотири різні види ґрунту, згадані Ісусом?

• Як вам знайти час для роздумів про Боже слово?

[Запитання для вивчення]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

‘УТВЕРДЖЕНІ В ПРАВДІ’

БАГАТО довголітніх учнів Христа рік за роком доводять, що вони ‘утверджені в правді’ (2 Петра 1:12, Хом.). Що допомагає їм бути витривалими? Послухаймо, що вони самі говорять:

«Кожен день я закінчую читанням Біблії та молитвою. Після цього розмірковую над прочитаним» (Джін, охрещена 1939 року).

«Роздуми про те, що така велична особа, як Єгова, сильно любить нас, дають мені почуття безпеки і силу залишатися вірною» (Патриція, охрещена 1946 року).

«Завдяки тому, що я дотримуюсь доброго плану регулярного вивчення Біблії і поринаю у «Божі глибини», я можу надалі служити Єгові» (1 Коринтян 2:10). (Анна, охрещена 1939 року).

«Я читаю Біблію і біблійні публікації з метою дослідити своє серце і спонуки» (Зельда, охрещена 1943 року).

«Найбільше люблю той час, коли йду на прогулянку і в молитві розповідаю Єгові про свої справжні почуття» (Ральф, охрещений 1947 року).

«Я починаю день з того, що розглядаю щоденний вірш і читаю уривок Біблії. Тоді з’являються свіжі думки, які можу обмірковувати протягом дня» (Марі, охрещена 1935 року).

«Обговорення якоїсь біблійної книги вірш за віршем є для мене справжнім відсвіженням» (Даніел, охрещений 1946 року).

А коли ви виділяєте час, щоб з молитвою роздумувати про Боже слово? (Даниїла 6:11б; Марка 1:35; Дії 10:9).

[Ілюстрація на сторінці 13]

Ставлячи на перше місце духовні справи, ми можемо ‘плід приносити в терпеливості’.