Потіха в точному знанні про Бога

ДЕЯКИХ людей непокоїть ряд питань, пов’язаних з тим, що Біблія говорить про Божу любов та милосердя. Вони думають: якщо Бог хоче усунути зло, знає, як це зробити, і має силу для цього, то чому ж зло далі процвітає? Їм трудно узгодити три судження: 1) Бог всемогутній; 2) Бог люблячий і добрий і 3) лихо продовжує траплятися. Такі люди вважають, що оскільки останнє судження, безперечно, правдиве, то принаймні одне з двох перших має бути неправдиве. На їхню думку, Бог або не в стані зупинити зло, або йому все одно, що відбувається.

Через кілька днів після знищення Всесвітнього торговельного центру в Нью-Йорку видатний релігійний провідник США сказав: «У житті мене сотні разів питали, чому Бог допускає трагедії та страждання. Мушу визнати, що не можу дати цілком задовільну відповідь навіть самому собі».

У відповідь на ці слова один професор теології написав, що його зворушила «добра теологія», яку проповідує той релігійний провідник. Він також схвалив погляд вченого, який писав: «Незбагненність страждання є частиною незбагненності Бога». Але чи справді неможливо зрозуміти, чому Бог допускає зло?

Походження зла

На відміну від того, що кажуть релігійні лідери, Біблія не вважає незбагненними причини того, чому Бог дозволяє злу продовжуватись. Щоб зрозуміти проблему існування зла, необхідно усвідомити, що Єгова не створив злого світу. Він створив першу пару людей досконалими, без гріха. Побачивши своє твориво, Єгова сказав, що «вельми добре воно» (Буття 1:26, 31). Він мав намір, щоб Адам і Єва поширили Едемський Рай по цілій землі і під захистом Божого, сповненого любові правління наповнили його щасливими людьми (Ісаї 45:18).

Зло походить від духовного створіння, яке хоча й було спершу вірним Богові, однак розвинуло бажання, щоб поклонялися йому, а не Єгові (Якова 1:14, 15). Бунт цього створіння виявився на землі, коли воно спонукало першу пару людей виступити з ним проти Бога. Замість того щоб підкоритися Божій чіткій вказівці не їсти і не торкатися плоду з дерева знання добра і зла, Адам і Єва взяли з його плоду та їли (Буття 3:1—6). Зробивши це, вони не лише виявили непослух до Бога, але й показали, що хочуть бути незалежними від нього.

Піднято спірне моральне питання

Цей бунт в Едемі підняв спірне моральне питання, виклик усесвітньої  важливості. Людські бунтівники поставили під сумнів те, чи Єгова правомірно здійснює правління над всім своїм створінням. Чи Творець мав право вимагати від людей повної слухняності? Чи людям не було б ліпше, якби вони діяли незалежно?

Те, як Єгова повівся з цим викликом своєму правлінню, показало, що він досконало врівноважує свою любов, справедливість, мудрість і силу. Він міг використати свою силу, щоб негайно придушити бунт. Це може видатися справедливим, оскільки Бог мав право так вчинити. Але такий учинок не дав би відповіді на моральні питання, які було піднято. Також Бог міг просто пропустити гріх повз увагу. Дехто сьогодні вважає, що це був би вияв любові. Однак і це не дало б відповіді на твердження Сатани, що людям ліпше самим керувати собою. До того ж хіба такий спосіб дій не заохотив би інших відхилитися від дороги Єгови? Результатом було б нескінченне страждання.

У своїй мудрості Єгова дозволив людям деякий час іти власним шляхом. Хоча з його боку це означало дозволити тимчасово існувати злу, люди таким чином отримали нагоду показати, чи можуть успішно правити над собою незалежно від Бога, живучи за власними нормами правильного і неправильного. Яким був результат? Постійним атрибутом людської історії є війни, несправедливість, гніт і страждання. Остаточний провал бунту проти Єгови раз і назавжди вирішить спірні питання, підняті в Едемі.

Тим часом Бог виявив любов тим, що послав свого Сина Ісуса Христа віддати власне людське життя як викупну жертву. Це дає змогу слухняним людям звільнитися від засуду гріха й смерті, які стали наслідком Адамового непослуху.  Викуп відкрив шлях до вічного життя усім, хто виявляє віру в Ісуса (Івана 3:16).

Єгова потішає нас запевненням, що людське страждання тимчасове. Псалмоспівець писав: «Ще трохи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його, а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим!» (Псалом 37:10, 11).

Безпечне і щасливе майбутнє

Сповнення біблійних пророцтв виявляє, що час, коли Бог покінчить зі стражданням, смутком і смертю,— близько. Зверніть увагу, яке чудове видіння майбутнього отримав апостол Іван. Він написав: «Бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. (...) «І Сам Бог буде з [людьми]», «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» Для наголошення достовірності цих обіцянок Іванові було сказано: «Напиши, що слова ці правдиві та вірні!» (Об’явлення 21:1—5).

А що буде з мільярдами невинних людей, які померли від часу бунту в Едемі? Єгова обіцяв, що поверне до життя людей, які сплять сном смерті. Апостол Павло сказав: «Маю надію я в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15). Ті люди матимуть перспективу жити у світі, «що правда на [нім] пробуває» (2 Петра 3:13).

Подібно як люблячий батько дозволяє зробити дитині болісну операцію, бо знає, що це принесе тривалу користь, так само Єгова дозволив, щоб люди зазнали наслідків тимчасового існування зла на землі. Проте на тих, хто старається чинити Божу волю, чекають вічні благословення. Павло пояснив: «Створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:20, 21).

Це справжня новина, вона відрізняється від тих, що передають по телебаченню чи друкують у газетах. Це добра новина. І походить ця найкраща з усіх новин від «Бога потіхи всілякої», який справді піклується про нас (2 Коринтян 1:3).

[Ілюстрації на сторінці 6]

Час показав, що людство не може успішно правити собою незалежно від Бога.

[Відомості про джерела]

Сомалійська сім’я: UN PHOTO 159849/M. GRANT; вибух атомної бомби: USAF photo; концентраційний табір: U.S. National Archives photo