Що вони знайшли в Їзреелі?

СТОЛІТТЯМИ на місці стародавнього міста Їзреел була пустка. Свого часу місто було видатним в біблійній історії. Нині, позбавлене своєї минулої слави і покрите пластами землі, воно є лише узвишшям, пагорбом. Останніми роками археологи почали досліджувати залишки Їзреела. Що ці руїни розповідають про біблійну історію?

Біблійний Їзреел

Їзреел був побудований у східній частині Їзреельської долини, це була одна з найбільш родючих місцевостей на терені стародавнього Ізраїлю. Просто на північ через долину лежить пагорб Море, де таборували мідіянітяни, коли готувались атакувати суддю Гедеона та його загони. Дещо на схід, біля гори Ґілбоа, є джерело Харод. Це власне тут Єгова зменшив військо Гедеона від декількох тисяч воїнів до 300, аби показати, що Він спроможний визволяти своїх людей без застосування могутньої військової сили (Суддів 7:1—25; Захарія 4:6). Неподалік, на горі Ґілбоа, зазнав поразки від филистимлян перший ізраїльський цар Саул. У драматичній битві загинув його син Йонатан і двоє інших синів, а сам Саул наклав на себе руки (1 Самуїла 31:1—5).

Біблійна історія стародавнього міста Їзреел дуже контрастна. Біблія розповідає про сваволю та відступництво ізраїльських правителів, а також про вірність та ревність слуг Єгови. Це в Їзреелі цар Ахав, правитель північного десятиплемінного царства Ізраїлю (друга половина десятого сторіччя до н. е.), мав свою царську резиденцію, хоча офіційно столицею була Самарія (1 Царів 21:1). Це з Їзреела від Ахавової дружини-чужинки Єзавелі вийшла смертельна загроза для пророка Єгови Іллі. Її розгнівило те, що Ілля безстрашно знищив Ваалових пророків на горі Кармел після того, як довів, хто є правдивим Богом (1 Царів 18:36—19:2).

Потім в Їзреелі було вчинено злочин. Убито їзреелянина Навота. Цар Ахав зажадав Навотового виноградника. Коли цар почав вимагати в Навота його землю, той непохитно відповів: «Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків». Ця принципова відповідь дуже не сподобалась Ахаву. Цариця Єзавель, побачивши, що цар сильно засмутився, організувала фальшивий судовий розгляд, на якому Навота було обвинувачено в зневажанні Бога. Невинного Навота засудили і вкаменували на смерть, а цар заволодів його виноградником (1 Царів 21:1—16).

Через цей негідний учинок Ілля пророкував: «Пси з’їдять Єзавель на передмур’ї Їзреелу». Пророк продовжує: «Померлого в Ахава в місті поїдять пси... Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався чинити зло в Господніх  очах, що його намовила жінка його Єзавель». Але коли Ілля оголосив судовий вирок Єгови, Ахав упокорився, тому Єгова сказав, що цю кару не буде виконано за життя царя (1 Царів 21:23—29). Далі Біблія оповідає, що в дні Єлисея, наступника Іллі, на царя Ізраїлю було помазано Єгу. Приїхавши до Їзреела, Єгу наказав скинути Єзавель з вікна її палацу, і вона була затоптана кіньми. Пізніше виявилось, що стервоїдні пси залишили від неї тільки черепа, ступні та долоні рук (2 Царів 9:30—37). Остання біблійна згадка про Їзреел стосується страти 70 синів Ахава. Єгу поскладав їхні голови на дві великі купи при вході до брами Їзреела, а після цього повбивав інших впливових людей і священиків, причетних до віроломного царювання Ахава (2 Царів 10:6—11).

Що знайшли археологи?

У 1990 році розпочались розкопки місця, на якому стояв Їзреел. Учасниками робіт були Інститут археології при Тель-Авівському університеті (якого представляв Давид Уссішкін) і Британська школа археології в Єрусалимі (яку представляв Джон Вудгед). З 1990 по 1996 роки протягом семи сезонів (кожен тривав шість тижнів) на розкопках працювало від 80 до 100 добровольців.

Сучасна археологія базується на такій засаді: на місці вивчати знахідки і визначати їхнє значення, не опираючись на загальнопоширені ідеї та теорії. Тому для археологів, котрі досліджують біблійні землі, оповіді Біблії не є авторитетним джерелом інформації. Розглядаються і ретельно зважуються всі інші джерела й речові докази. Проте, як каже Джон Вудгед, не існує жодних стародавніх писемних згадок про Їзреел, крім декількох розділів у Біблії. Отже, будь-яке дослідження міста повинне опиратись на біблійних розповідях та хронології. Що виявили археологічні роботи?

Коли розкопали залишки фортифікацій і череп’яного посуду, зразу стало ясно, що руїни належать до так званого залізного віку, а конкретніше до часу біблійного Їзреела. Але розкопки тривали, і з’явилось ряд несподіванок. Насамперед дивували розміри міста і його масивні укріплення. Археологи гадали, що за своїми розмірами місто разом з укріпленнями було подібне до таких міст, як, наприклад, стародавня Самарія, столиця царства Ізраїлю. Проте подальші розкопки виявили, що Їзреел був набагато більшим. Разом з мурами він мав довжину 300 метрів і ширину 150 метрів, отже його загальна площа в межах укріплень була втричі більшою від площі будь-якого знайденого в Ізраїлі міста тієї епохи. Воно було оточено сухим ровом, який пролягав  під укріпленнями і мав глибину приблизно 11 метрів. За словами професора Уссішкіна, цей рів не мав аналогів у біблійні часи. «Ми не знайшли жодних доказів, які вказували б на існування чогось подібного на території Ізраїлю від давніх часів аж до хрестових походів».

Іншою несподіванкою була відсутність великих будівель у центрі міста. Багато червонувато-бурого ґрунту, завезеного в місто під час його будови, було використано для створення обгородженого земляного підвищення, ніби великого подіуму або платформи. У «Другому вступному звіті» про розкопки в Тель Їзреелі повідомляється, що цей подіум може вказувати на те, що Їзреел був не просто царською резиденцією. У звіті сказано: «Ми припускаємо, що Їзреел був центральним військовим опорним пунктом царської армії Ізраїлю в часи царів Омрі [Омрі та його нащадків]... де тримали і тренували царські загони колісниць та кінноту». Судячи з розмірів цього подіуму, а також з його огорожі, за припущенням Вудгеда, це могла бути частина своєрідного плац-параду для демонстрування військової сили найбільшого загону колісниць на Близькому Сході того часу.

Особливо зацікавили археологів розкопані залишки міської брами. Вони показують, що вхідна брама складалась щонайменше з чотирьох вартівень. Але оскільки з бігом століть багато каменів міста пропало, знахідки не можуть бути до кінця переконливими. На думку Вудгеда, залишки брами свідчать про те, що вона мала шість вартівень і за розмірами була подібна до брам у Меґіддо, Хацорі та Ґезері *.

Археологічні знахідки показують, що місто, яке лежало в дуже зручному (з військового і географічного погляду) місці, проіснувало на диво короткий проміжок часу. Вудгед підкреслює, що Їзреел, будучи великим укріпленим містом, існував недовго — всього кілька десятиліть. У цьому Їзреел дуже відрізняється од інших важливих біблійних міст Ізраїлю, наприклад, Меґіддо, Хацора і столиці Самарії, яких у різні періоди історії не раз відбудовували, розширяли й заселяли. Чому так швидко люди занехаяли це місто? Вудгед припускає, що Ахав і його династія мало не спричинили економічний розвал, марнуючи державні ресурси. Це стає очевидним з того, яким надмірно великим і укріпленим був Їзреел. Новий уряд царя Єгу, напевно, хотів повністю стерти пам’ять про Ахава, і тому місто було покинуто.

Усі розкопані залишки показують, що місто Їзреел було важливим ізраїльським осередком у період залізного віку. Розміри й укріплення міста — визначної царської резиденції Ахава та Єзавелі — відповідають описові з Біблії. Ознаки його недовгочасного заселення в той історичний період збігаються з біблійними розповідями про місто. Під час царювання Ахава воно швидко досягло видатного становища, а потім, з наказу Єгови, було, очевидно, покрите ганьбою, коли Єгу «повбивав усіх позосталих з Ахавового дому в Їзреелі, і всіх вельмож його, і знайомих його, і священиків його, так, що не позоставив йому і врятованого!» (2 Царів 10:11).

Їзреельська хронологія

«В археології надзвичайно складно визначити, що взяти за основу для датування»,— зазначив Джон Вудгед. Тому  археологи, досліджуючи знахідки, зроблені за сім років, порівнювали їх з тими, що вдалося знайти в інших місцях розкопок. Це привело до переоцінок даних і до дебатів. Чому? Тому що з того часу, як ізраїльський археолог Їгаел Ядін впродовж 1960-х і на початку 1970-х років проводив розкопки в Меґіддо, багато археологів були переконані, що він знайшов укріплення і міські брами періоду царя Соломона. Тепер укріплення, кераміка і брами, знайдені в Їзреелі, змушують декого піддати сумніву вищезгадані висновки.

Наприклад, кераміка, розкопана в Їзреелі, є ідентичною з тією, яку знайшли в Меґіддо в тих нашаруваннях, котрі Ядін відносив до часу царювання Соломона. Конструкції брам і розміри цих двох міст дуже подібні між собою, майже ідентичні. Вудгед говорить: «Усе вказує на те, що або місто Їзреел треба віднести до часу Соломона, або змінити датування речей, знайдених в інших місцях [Меґіддо і Хацорі], і віднести їх до епохи Ахава». Оскільки Біблія чітко пов’язує Їзреел з періодом Ахава, на його думку, найрозсудливіше прийняти погляд, що ці пласти належать до часу царювання Ахава. З цим погоджується Давид Уссішкін: «У Біблії сказано, що Соломон побудував Меґіддо, але не сказано, що власне він побудував ті брами».

Чи можна дослідити історію Їзреела?

Чи можуть ці археологічні знахідки і дебати, які виникли через них, поставити під сумнів біблійні розповіді про Їзреел або Соломона? Насправді ж археологічні полеміки зовсім не впливають на достовірність біблійних оповідей. Археологія досліджує історію не на підставі біблійного викладу фактів, а на абсолютно іншій основі. Вона береться за розв’язання інших питань і звертає увагу на інші речі. Дослідника Біблії та археолога можна прирівняти до подорожніх, які рухаються майже в однаковому напрямку. Один подорожній їде вулицею, другий іде тротуаром. Вони зосереджуються на різних речах, турбуються про різні речі. Але їхні погляди частіше доповнюють один одного, аніж суперечать. Зіставляючи враження цих двох подорожніх, нерідко можна зробити вражаючі відкриття.

У Біблії описано стародавні події та життя людей, а археологія намагається відтворити дані про ці події і людей завдяки дослідженню будь-яких матеріальних залишків, котрі все ще можна знайти в землі. Проте такі залишки здебільшого дуже неповні й дають підстави для різноманітних тлумачень. У своїй книжці «Археологія біблійного краю: 10000—586 роки до н. е.» (англ.) Амігай Мазар про це сказав так: «Археологічне поле діяльності... це до великої міри фантазування, а також поєднання підготовки і професійних навиків. Жодна усталена методика не гарантує успіху, тому у своїй роботі керівники розкопок повинні виявляти гнучкість і мати творчий підхід. Характер, талант і практичний розум археолога мають не менше значення, ніж його підготовка і засоби, якими він володіє».

Археологія підтверджує біблійну розповідь про те, що Їзреел був важливим царським і військовим осередком, який проіснував надзвичайно коротко в історичний період, що збігається з часом царювання Ахава. Виникло ще багато інших цікавих питань, які археологи, мабуть, намагатимуться вияснити в майбутньому. Але Боже Слово, Біблія, зі своїх сторінок і далі ясно й вичерпно розповідає нам про те, що археологія ніколи не зможе розповісти.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 26]

Археологічні розкопки в Їзреелі.

[Ілюстрація на сторінці 28]

Знайдений в Їзреелі ханаанський ідол.