Геродот задокументував причини війн, у яких брали участь греки. Зокрема він написав про причини вторгнення персів у Грецію в 490 і 480 роках до н. е. Останнє з них відбулося, коли Геродот був ще хлопчиком. Він не лише описав ці війни, а й зібрав чимало відомостей про кожен з народів, яких торкнулася перська навала.

Геродот був талановитим оповідачем. Його описи відзначаються дивовижною ретельністю. Вони містять чимало подробиць, без яких, з його погляду, історія була б неповною. Праця Геродота є унікальною ще й тому, що, описуючи події, історик не міг спиратися на офіційні державні літописи, адже такі рідко велися.

У давні часи мало хто докладав зусиль, щоб увічнювати історію, хіба що хтось прагнув звеличити власні видатні досягнення. Тоді про них карбували написи на пам’ятниках. Геродот описував події на основі власних спостережень, традиційних знань і свідчень інших людей. Щоб зібрати інформацію, Геродот багато подорожував. Він виріс у грецькій колонії Галікарнас (тепер місто Бодрум на південному заході Туреччини) і побував у багатьох місцях Греції.

 Він здійснив далекі подорожі на північ до Чорного моря та Скіфії (до земель сучасної України) і на південь до Палестини і Верхнього Єгипту. На сході він, очевидно, дійшов аж до Вавилона, а закінчив свої дні на заході, ймовірно, у грецькій колонії, що лежала на півдні сучасної Італії. Хоч би куди ішов Геродот, він уважно за всім спостерігав. Також він про все розпитував і записував інформацію, отриману від людей, котрим, на його думку, можна було довіряти.

Наскільки достовірною була інформація, записана Геродотом? Його розповіді про краї, які він відвідав, і про побачене на власні очі вважаються точними. Геродот описав невідомі грекам звичаї, скажімо, обряди поховання скіфських правителів чи бальзамування єгиптян. Ці описи певною мірою узгоджуються зі знахідками археологів. Оцінюючи значення поданих Геродотом відомостей про Єгипет, дехто стверджує, що вони «перевершують усе написане про цю країну в стародавні часи».

Однак нерідко єдиним джерелом інформації для Геродота були чиїсь сумнівні свідчення. До того ж люди за його днів вірили, що язичницькі боги втручаються у людське життя. Через це не всі описи Геродота відповідають нормам сучасної історичної науки. Все ж Геродот намагався відокремлювати факти від легенд. Він виявляв розсудливість і казав, що не вірить усьому почутому. Історик робив висновки лише після ретельного аналізу і порівнювання джерел.

Можна сказати, що праця «Історії» була справою усього життя Геродота. З огляду на наявні в його часи джерела, ця праця — справді видатне досягнення.