Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

З ІСТОРІЇ

Укази, що розділили континенти

Укази, що розділили континенти

ПІСЛЯ того як 1493 року Христофор Колумб повернувся зі своєї першої подорожі до Америки, між королями Іспанії та Португалії розгорілася суперечка про те, хто має освоювати нововідкриті землі та контролювати торгівлю з ними. Для вирішення цієї суперечки Іспанія звернулася до папи Александра VI.

КОРОЛІ Й ПАПИ ДІЛЯТЬ КОНТИНЕНТИ

Іспанія, Португалія та папи римські і раніше розглядали питання про те, хто буде володіти новими землями. У 1455 році папа Миколай V надав Португалії виняткові права на дослідження земель та островів уздовж атлантичного узбережжя Африки. Португальці могли проголосити своїми володіннями всі відкриті там території. У 1479 році, згідно з Алкасоваською угодою, португальський король Альфонс V і його син, принц Жуан, передали Канарські острови у володіння іспанським монархам Фердинанду та Ізабеллі. Іспанія у свою чергу визнала право Португалії на монопольну торгівлю в Африці та володіння островами Кабо-Верде, Мадейра та Азорськими островами. Через два роки папа Сикст IV підтвердив законність цієї угоди, уточнивши, що будь-які нововідкриті землі на південь і схід від Канарських островів будуть належати Португалії.

Однак Жуан, тепер вже португальський король Жуан II, заявив, що землі, відкриті Колумбом, належать Португалії. Іспанські монархи з цим не погодилися і звернулися до нового папи, Александра VI, щоб він надав їм право колонізувати відкриті Колумбом землі і навертати на християнство місцеве населення.

Одним розчерком пера папа Александр VI розділив континенти

У відповідь Александр видав три укази. У першому з них говорилося, що «владою Всемогутнього Бога» Іспанії надається виняткове і довічне право на володіння новими територіями. Згідно з другим указом, за 560 кілометрів на захід від островів Кабо-Верде з півночі на південь була встановлена демаркаційна лінія. За словами Александра, усі землі на захід від цієї лінії, які вже відкриті або ще будуть відкриті, належать Іспанії. Одним розчерком пера папа розділив континенти! Третій папський указ, схоже, розширював іспанські володіння на схід аж до Індії. Звісно, це розлютило португальського короля Жуана II, чиї піддані лише нещодавно успішно обігнули Африку і так поширили португальську монополію на Індійський океан.

НОВА ЛІНІЯ НА КАРТІ

Невдоволений діями Александра *, Жуан розпочав прямі переговори з Фердинандом та Ізабеллою. «Іспанські монархи, які боялися жорстоких португальців і були зосереджені на поділі Нового Світу, з радістю погодилися на розумний компроміс»,— пише у своїй книжці Вільям Бернстайн. Отже, 1494 року в іспанському місті Тордесільяс була укладена угода, названа ім’ям цього міста.

За Тордесільяською угодою демаркаційна лінія Александра пересувалася на 1480 кілометрів на захід. Тепер вважалося, що вся Африка та Азія «належать» Португалії, а Новий Світ — Іспанії. Проте внаслідок перенесення демаркаційної лінії на захід португальською територією стала більша частина ще не відкритої землі, котру пізніше назвали Бразилією.

Іспанія та Португалія використовували папські укази, щоб узаконити привласнення нововідкритих земель і обстоювати свої претензії на них. Через ці укази пролилося багато крові. В них не бралися до уваги права населення тих земель, що призвело до його підкорення та експлуатації. Крім того, вони спричинили багатовікову боротьбу між різними народами за владу і доступ до морських шляхів.

^ абз. 9 Більше інформації про цього горезвісного зіпсутого папу можна знайти у статті «Александр VI. Папа, якого Рим не забуде» з журналу «Вартова башта» за 15 червня 2003 року, сторінки 26—29.