Я НАРОДИВСЯ 1965 року в незаможній сім’ї у Північній Ірландії. Я виростав у графстві Деррі в часи жорстокого конфлікту між католиками і протестантами, який тривав понад 30 років. Католики, яких була меншість, відчували тиск з боку протестантської більшості і звинувачували владу у передвиборних махінаціях, жорстокості поліції, порушенні права на працевлаштування та отримання житла.

Скрізь я бачив несправедливість і нерівність. Годі порахувати, скільки разів мене били, витягували з машини і націлювали на мене зброю, скільки разів поліція або солдати допитували мене чи обшукували. Я вважав, що це несправедливо, і міркував: «Мені лишається або змиритись, або боротись».

Я брав участь у маршах, які відбувались у пам’ять про події Кривавої неділі 1972 року, коли британські солдати застрелили 14 людей, а також у маршах пам’яті в’язнів-республіканців, котрі померли в ході голодного страйку 1981 року. Я вивішував заборонені прапори і де тільки міг малював антибританські графіті. Здавалося, для протесту завжди була якась причина — чи то жорстокість,  чи то вбивство когось із католиків. Нерідко марші чи паради переростали у великі заворушення.

Коли я вчився в університеті, то долучався до студентських протестів проти забруднення довкілля. Згодом, переїхавши у Лондон, я брав участь у маршах соціалістів, які виступали проти політики уряду, вважаючи, що він захищає інтереси вищих верств суспільства і нехтує потребами бідних. Я був учасником профспілкових страйків проти скорочень зарплати, а у 1990 році — учасником маршу проти подушного податку. Під час цього маршу невдоволений натовп завдав значної шкоди Трафальгарській площі.

Однак поступово мої ілюзії розвіювались. Протести не допомагали досягти поставлених цілей і часто підкладали дров у вогонь ненависті.

Приблизно в той час друг познайомив мене зі Свідками Єгови. Вони на основі Біблії показали мені, що Бог не байдужий до наших страждань і що він усуне всю будь-коли заподіяну людьми шкоду (Ісаї 65:17; Об’явлення 21:3, 4). Попри найкращі спонуки люди не в стані добитися справедливості й рівності для всіх. Ми потребуємо Божої допомоги. Більш того, лише Бог спроможний перемогти невидимі сили, через які світ потерпає від проблем (Єремії 10:23; Ефесян 6:12).

Тепер я розумію, що мій протест проти несправедливості можна порівняти до розкладання шезлонгів на палубі корабля, який тоне. Мене дуже потішає думка про те, що настане час, коли на землі більше не буде несправедливості і всі люди будуть рівні.