Я НАРОДИВСЯ 1943 року в містечку Руботтом (штат Оклахома, США). З дитинства насилля було частиною мого життя. Ще під час навчання у випускному класі я почав пиячити. Мій тато теж часто напивався і бився, тож між нами розвинулася тісна «дружба». Ми ходили разом на танці та інші заходи лише заради випивки й бійок.

У 1966 році я одружився з Шерлі. В нас народилося двоє дітей, Анджела і Шон. Проте я далі зловживав алкоголем. Задля додаткового прибутку я почав вирощувати й продавати марихуану. Також я працював охоронцем у місцевих барах, де міг і напитися, і побитися — саме те, що мені було треба. У той період життя я не боявся нікого й нічого, і мене мало хвилювали почуття інших.

Двоюрідний брат Шерлі переїхав до Каліфорнії, почав вивчати там Біблію і став Свідком Єгови. Повернувшись до Оклахоми, він розповів Шерлі про те, чого навчився, і вона швидко збагнула, що це правда. Шерлі почала ретельно досліджувати Біблію і теж вирішила стати Свідком. У 1976 році вона охрестилась. Та я не хотів мати нічого спільного з її релігією. «Не треба нікого приводити до мене на розмови,— казав я.— З цього нічого не вийде!»

Шерлі ніколи не поступалася біблійними принципами і терпеливо виявляла до мене любов. Щоразу, коли дружина йшла з дітьми на зібрання до місцевого Залу Царства, вона лагідно запрошувала туди і мене. Анджела теж говорила: «Тату, я би хотіла, щоб ти пішов з нами».

Оскільки я займався протизаконними справами, то нерідко носив при собі пістолет. Іноді я зникав з дому на кілька днів, і це руйнувало стосунки з дружиною. Після повернення я, прагнучи задобрити Шерлі, відвідував кілька зібрань. Свідки завжди привітно до мене ставились, а те, чого вони навчали, здавалося мені логічним.

Згодом один зі старійшин запропонував мені вивчати Біблію, і я погодився. На жаль, я не застосовував набутих знань.  Головною причиною було те, що я далі спілкувався зі старими друзями. Старійшина, який вивчав зі мною, знав про це і якось обговорив зі мною кілька біблійних принципів щодо впливу поганого товариства (1 Коринфян 15:33). Хоча поради старійшини ґрунтувалися на Біблії, я образився, перестав вивчати і взявся за старе ще з більшим завзяттям. Моя гордість завдавала величезного болю Шерлі та дітям.

У 1983 році сталася трагедія. Загинув мій племінник, якого я дуже любив. Сумна новина про це сильно на мене вплинула, спонукала задуматися над своїм життям. Я усвідомив, що руйную свій шлюб і сім’ю — все, що було для мене цінним. Ця протверезна думка змінила моє життя. На похороні племінника літній Свідок, на ім’я Джон, з добротою обійняв мене і промовив: «Я лише хочу, щоб ти знав: ми далі тебе любимо». Саме такого підбадьорення я потребував! Вже наступного дня я зателефонував Джону і сказав, що хочу продовжити вивчення Біблії та сподіваюся, що цього разу зможу змінитися.

На першій зустрічі ми говорили про молитву. Я сказав Джону, що спробую колись помолитися. На другий день я подався на пошуки чесної роботи, але нічого не знайшов. Сидячи за кермом свого пікапа, я почав вголос молитись: «Єгово, якщо хочеш, щоб я не поїхав з цієї місцевості, то знайди мені роботу!». Але тоді я подумав: «Ото дивак — їде в машині і говорить сам з собою». Очевидно, що моя віра в Бога, який вислуховує молитви, була ще дуже слабенькою (Псалом 65:3). На мій превеликий подив, наступного ж дня я знайшов роботу!

Відтоді я почав молитись частіше та щиріше. Знову і знову Єгова показував мені, що чує мої молитви. Я завжди вірив у Бога, але ці випадки допомогли мені переконатися у правдивості слів з 1 Івана 5:14, де говориться: «Про що тільки просимо згідно з його волею, він вислуховує нас». Коли я усвідомив, яку велику силу має молитва, то зросла моя любов до Єгови і довіра до його керівництва (Приповістей 3:5, 6).

Я знову став відвідувати зібрання Свідків Єгови. Присутні ставилися до мене з теплотою. Більш того, я побачив, що вони справді «від усього серця люблять одні  одних» (1 Петра 1:22). Це глибоко мене зворушило. Також я збагнув, наскільки правдиві слова з Приповістей 13:20: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде».

Роками я завдавав прикрощів і болю своїй сім’ї. Тепер я вчився миролюбності, вміння спілкуватися з іншими, а також старався бути ліпшим чоловіком і батьком. Я почав застосовувати біблійні поради: «Чоловіки повинні любити своїх дружин так, як власне тіло» і «Батьки, не дратуйте своїх дітей, щоб вони не занепали духом» (Ефесян 5:28; Колосян 3:21).

Зрозуміло, що зміни в моїй особистості справили чудовий вплив на мою сім’ю. Це стало живим прикладом сповнення слів з Матвія 5:3: «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному». Нарешті я почувався по-справжньому щасливим!

У червні 1984 року моя донька, Анджела, в інтерв’ю під час конгресу Свідків Єгови розповіла, яким я був колись і як змінився. Наприкінці інтерв’ю вона радісно сказала, що дуже щаслива, бо бачить мене в першому ряді серед тих, хто бажає охреститися!

Який же я вдячний Єгові, що він не зневірюється в людях, подібних до мене! Також я дуже вдячний Шерлі та нашим дітям за те, що вони теж не зневірювались у мені. Шерлі, як справжня християнка, віддано дотримувалась настанови з 1 Петра 3:1: «Дружини, підкоряйтеся своїм чоловікам, аби тих, хто не слухається святого слова, ви могли без слів здобути своїми вчинками». Хоча впродовж років я вів безпутне життя, Шерлі не знеохочувалась. Її відданість, терпіння і добрі вчинки зрештою допомогли мені змінитися і перестати поводитись нерозумно.

Після свого хрещення я часто наводив приклад Шерлі, щоб підбадьорити тих, хто живе в релігійно розділеній сім’ї. Я казав їм: «У відповідний час Єгова через своє Слово, Біблію, і вашу добру поведінку може допомогти вашому подружжю змінитися — навіть якщо це здається неймовірним».