Вони ховали Боже Слово від людей
Вони ховали Боже Слово від людей
МИНАВ час, і Біблію почали перекладати мовами, якими розмовляла більшість людей. Мало хто міг читати Біблію єврейською чи грецькою — мовами, котрими вона була написана. Сьогодні ми навряд чи могли б зрозуміти Боже Слово, якби воно не було перекладене з тих стародавніх мов.
Майже за 300 років до приходу Ісуса на землю Єврейські Писання почали перекладатися грецькою. Переклад отримав назву Септуагінта. Приблизно через 700 років Ієронім створив Вульгату — переклад Єврейських і Грецьких Писань латинською. У той час саме ця мова була поширеною в Римській імперії.
Згодом латинська почала виходити з ужитку, і її знали лише високоосвічені люди. Католицька церква протидіяла перекладу Біблії на інші мови. Релігійні провідники твердили, що тільки єврейська, грецька та латинська є відповідними мовами для Божого Слова *.
Розкол церкви і переклад Біблії
У IX столітті н. е. Кирило і Мефодій, проповідники з міста Фессалоніки, які представляли Східну (візантійську) Церкву, намагалися зробити мову слов’ян офіційною
церковною мовою. Вони прагнули, щоб слов’янські народи Східної Європи, які не розуміли ні грецької, ні латинської, дізнавались про Бога.Проте ці проповідники зіткнулися з лютим опором німецьких священнослужителів, які прагнули стримати поширення візантійського християнства і тому завзято відстоювали латинську. Звісно, політичні інтереси були для них важливіші, ніж обов’язок давати людям знання про Бога. Дедалі сильніші тертя між західною та східною гілками християнства призвели до розколу і утворення в 1054 році римо-католицької та православної церков.
Протидія перекладу Біблії
Римо-католицька церква почала вважати латинську мову святою. І, коли 1079 року князь Богемії Вратислав попросив дозволу вживати під час богослужінь у його краї старослов’янську мову, папа Григорій VII написав: «Ми в жодному разі не можемо задовольнити це прохання». Чому ні?
«Ті, хто роздумує над цим,— сказав папа,— розуміють, що Богові вгодно, аби деякі місця Святого Письма залишались таємницею. Інакше, якби воно було повністю зрозумілим для всіх, то, можливо, його б не дуже цінували і не шанували або ж малоосвічені люди могли б його неправильно розуміти, і це доводило б їх до гріха».
Простий народ майже не мав доступу до Біблії. Це було на руку провідникам церкви, бо давало можливість утримувати над ним владу. Духівництво не бажало, щоб прості люди втручались у справу, якою, на його думку, мали займатися лише служителі церкви.
У 1199 році папа Інокентій III у своєму листі писав про «єретиків», які переклали Біблію французькою і насмілювались обговорювати її між собою. Інокентій застосував до них слова Ісуса: «Не давайте святого псам і не кидайте перлин свиням» (Матвія 7:6). Чому він так висловився? Папа пояснив: «Щоб жодна проста й невчена людина навіть не наважувалась осягнути величність святих Писань і проповідувати їх іншим». Усіх, хто противився наказу папи, віддавали інквізиторам, які тортурами змушували до покаяння. Людей, котрі залишалися непохитними, спалювали живцем.
Боротьба за право володіти Біблією і читати її була довгою та виснажливою. Лист папи Інокентія часто служив підставою того, щоб забороняти людям користуватись Біблією та перекладати її на інші мови. Невдовзі після наказу Інокентія почали спалювати Біблії, перекладені поширеними на той час мовами. Спалювали також власників цих Біблій. У подальші століття єпископи і правителі католицьких держав Європи запопадливо виконували наказ папи.
Священнослужителі знали, що більшість вчень католицької церкви ґрунтуються на її традиціях, а не на Біблії. Безумовно, це була одна з причин, чому вони забороняли своїй пастві читати Святе Письмо. Члени духівництва розуміли, що, отримавши біблійні знання, люди побачать велику різницю між церковними доктринами і вченнями Біблії.
Наслідки Реформації
З появою протестантизму релігійна карта Європи змінилася. Мартін Лютер намагався реформувати католицьку церкву; до цього його спонукало набуте з Біблії знання. Проте зусилля Лютера були марні. Зрештою 1521 року він остаточно розірвав стосунки з церквою. Лютер був здібним перекладачем і постановив зробити Біблію доступною для багатьох.
Біблія Лютера німецькою мовою стала дуже популярною, і це привернуло увагу римо-католицької церкви. Для противаги церква одразу ж вирішила видати свій переклад. Невдовзі вийшло аж два переклади німецькою мовою. Однак 1546 року, менше ніж через 25 років, римо-католицький Тридентський собор постановив, що церква буде контролювати друкування всієї релігійної літератури, у тому числі перекладів Біблії.
Ось що вирішив Тридентський собор: «Відтепер священні Писання... мають друкуватися належним чином; нікому не дозволяється друкувати або замовляти друк будь-якої книжки духовного змісту, не вказавши ім’я автора, чи продавати їх у майбутньому, чи навіть мати, допоки ці книжки спочатку не схвалить [місцевий єпископ]».
У 1559 році папа Павло IV вперше опублікував список книг, заборонених римо-католицькою церквою. У цьому списку були переклади Біблії англійською, іспанською, італійською, нідерландською, німецькою і французькою мовами, а також деякі переклади латинською. Той, хто хотів читати Біблію, повинен був отримати письмовий дозвіл єпископів або інквізиторів. Але тоді така людина потрапляла до числа підозрюваних у єресі.
Якщо хтось мав Біблію однією з поширених мов або наважувався її розповсюджувати, то впадав у немилість католицької церкви. Багатьох арештовували, спалювали на стовпах, засмажували на рожні, довічно ув’язнювали чи відправляли на галери. Вилучені Біблії палили. Католицькі священики продовжували конфісковувати і спалювати Біблії аж до XX століття.
А втім, не можна сказати, що протестантизм довів свою відданість Біблії. Методи, якими послуговувались деякі протестантські теологи XVIII та XIX століть, стали відомі як вища критика, тобто наукова критика Біблії. Згодом чимало людей прийняли сформовані під впливом теорії Дарвіна вчення, ніби життя з’явилося випадково у процесі еволюції, а не було створене Богом.
Теологи і навіть чимало представників духівництва переконували, що Біблія здебільшого містить легенди та міфи. Ось чому сьогодні дехто з протестантських священнослужителів та членів їхніх церков відкидає авторитет Біблії, кажучи, що вона є неточною з історичного погляду.
Можливо, вас дивують численні спроби дискредитувати і знищити Боже Слово. Однак усі ці напади виявились марними. Біблія їх витримала.
Чому Біблія вціліла
Багато людей цінували Біблію та були готові померти, захищаючи її. Проте до наших днів вона дійшла не завдяки людським зусиллям, а завдяки Божій силі, адже саме Бог надихнув своїх служителів написати цю книгу (Ісаї 40:8; 1 Петра 1:25).
Щоденне читання Біблії та застосування її порад покращує наше життя, здоров’я та стосунки в сім’ї. Бог захищає своє Слово і дбає про те, щоб мільярди людей могли читати Біблію рідною мовою. Він хоче, щоб люди дізнались про нього, полюбили його та служили йому, а в майбутньому втішалися вічними благословеннями. Хіба не цього прагне кожен з нас?
У молитві до свого небесного Батька Ісус сказав: «Твоє слово — це правда» (Івана 17:17). Через Біблію — Боже Слово, яке читав і якого навчав Ісус,— Бог відповідає на запитання щирих людей.
Заохочуємо вас дізнатися більше про Божу звістку для людства, записану в Біблії. Свідки Єгови, видавці цього журналу, охоче допоможуть вам здобути таке знання *.
[Примітки]
^ абз. 4 Цю ідею, очевидно, висунув іспанський єпископ Ісидор Севільський (560—636 рр. н. е.). Він твердив: «Існує три святі мови,— єврейська, грецька й латинська,— і вони вищі за всі інші. Саме цими трьома мовами Пилат записав на хресті обвинувачення проти Господа». Але ж рішення записати обвинувачення цими трьома мовами прийняли римляни-язичники. Це не була Божа воля.
^ абз. 28 Ви можете написати на одну з адрес, що на 5-й сторінці цього журналу, або зайти на сайт www.watchtower.org. Це вас ні до чого не зобов’язуватиме.
[Вставка на сторінці 6]
Прості люди майже не мали доступу до Біблії. Це давало духівництву змогу панувати над ними
[Вставка на сторінці 8]
Тих, хто мав Біблію або наважувався її розповсюджувати, спалювали на стовпах чи довічно ув’язнювали
[Рамка на сторінці 9]
БІБЛІЙНІ ВІДПОВІДІ
Творець хоче, щоб ми знали відповіді на такі важливі запитання:
● У чому мета життя?
● Чому стільки страждань?
● Де перебувають померлі?
● Що чекає на людство?
Біблія містить відповіді на ці запитання і показує, як стати справді щасливими.
[Таблиця/Ілюстрації на сторінках 6, 7]
НАПАДИ НА БІБЛІЮ
бл. 636 н. е.
Ісидор Севільський твердить, що єврейська, грецька та латинська є «святими» мовами і тому Біблія має існувати лише цими мовами
1079
Папа Григорій VII категорично відмовляє Вратиславу, коли той просить дозволу вживати старослов’янську в церкві. Папа твердить, що Святе Письмо не має бути доступним для «малоосвічених людей»
1199
Папа Інокентій III вважає єретиком будь-кого, хто насмілюється перекладати та обговорювати Біблію. Людей, які не слухаються наказу папи, катують і вбивають
1546
Згідно з рішенням Тридентського собору, друкувати будь-який переклад Біблії можна лише з дозволу католицької церкви
1559
Папа Павло IV забороняє мати Біблію поширеними на той час мовами. Переклади конфісковують і спалюють, нерідко спалюють і їхніх власників
[Відомості про джерела]
Pope Gregory VII: © Scala/White Images/Art Resource, NY; Pope Innocent III: © Scala/Art Resource, NY; Council of Trent: © Scala/White Images/Art Resource, NY; Pope Paul IV: © The Print Collector, Great Britain/HIP/Art Resource, NY
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 8]
From Foxe’s Book of Martyrs