Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Прудконогі красені

Прудконогі красені

Прудконогі красені

«Я закохався в коней з першого погляду. Вони надзвичайно благородні та красиві» (ТОМАШ, ФАХІВЕЦЬ З КОНЯРСТВА).

БАГАТО хто вважає коней найгарнішими тваринами. Вони вирізняються гармонійністю форм і невичерпною енергією. Коні з легкістю стають на диби, весело гарцюють, гордо фиркають та сміливо йдуть у наступ. Їхній вигляд справді захоплює.

Протягом століть у різних місцевостях і кліматичних зонах виникли численні породи коней. Одними з найгарніших вважають чистокровних арабських скакунів. Їх часто використовують у кінному спорті, оскільки вони темпераментні, енергійні, швидкі, витривалі і дуже розумні.

Цікаво, що саме Польща славиться довгою історією розведення арабських красенів. На думку фахівців, з цієї країни походить чимало найцінніших арабських коней з найкращими родоводами. Але як вони потрапили до Польщі? Це та інші запитання ми вирішили поставити селекціонерам та фахівцям з конярства.

За що люблять арабських скакунів

Насамперед дізнаймося трохи більше про цю породу. Її завжди пов’язували з Близьким Сходом. Томаш, досвідчений коняр, розповідає: «Бедуїни століттями розводили арабських скакунів і дбали про чистоту цієї породи. Завдяки ретельній селекції та сумлінному догляду було виведено славнозвісних арабських коней. Зазвичай вони бувають сірої масті, гнідої, або карої, і рідше вороної.

Жанета, знавець цієї породи, каже: «Вважається, що арабські красені належать до найчистішої і найдавнішої породи». Вони вирізняються не лише запальним темпераментом, але й великою сміливістю та витривалістю. Ці коні мають широку й глибоку грудну клітку і неймовірно сильні легені, тому чудово надаються для пробігів на довгі дистанції.

З Аравії до Польщі

«Як арабські скакуни потрапили до Польщі?» — запитуємо Томаша, власника кінного заводу. Ось що він розповідає: «Можливо, вперше їх привіз сюди польський посол, який у XVI столітті був частим гостем султана в Стамбулі. Але немає сумніву, що розводити цих коней у Польщі стали під кінець XVIII століття». Ізабела Павелець-Завадська, яка розводить арабських скакунів, каже, що визначну роль відіграв граф Вацлав Жевуський. Він добре знався на східній культурі і «розпочав підготовку експедицій до Аравії з метою пошуку арабських коней». Граф привіз до Європи 137 чистокровних красенів.

Завдяки наполегливості і завзяттю Жевуського у 1817 році в Польщі було засновано перший завод, на якому розводили цю породу. Розмістився він у Східній Польщі, в селі Янув Подляський. «Спочатку справи виглядали дуже перспективно. За конями добре доглядали,— каже Томаш,— проте дві світові війни, які пронеслися Європою, завдали заводу великої шкоди. Більшість коней загинуло, втекло чи було викрадено». Але через якийсь час після Другої світової війни у Польщі знову почали успішно розводити арабських скакунів.

Сьогодні тут є принаймні 30 кінних заводів, де розводять цю породу. Двохсотлітній досвід польських конярів гарантує найвищу якість. Польща стала одним з найвизначніших центрів розведення цих благородних створінь. Щороку сюди з’їжджаються з цілого світу фахівці і любителі арабських красенів на престижні кінні шоу та аукціони.

Догляд за кіньми

Щоб виростити добірних коней з хорошим родоводом, треба добре потрудитися. Малгожата, ще одна власниця кінного заводу, говорить: «Догляд за арабськими скакунами — нелегка справа. Для того щоб ці красені не втрачали своїх гармонійних форм і шляхетного вигляду, їм слід давати спеціальний корм, призначений для темпераментних коней. Особливої уваги вимагають кобили на останніх місяцях вагітності» *. Який же корм найкращий для цієї породи?

Малгожата продовжує: «На сніданок ми даємо коням сіно, яке містить усі необхідні вітаміни та мінерали. Надзвичайно поживним є овес, змішаний з половою чи січкою, а також ячмінь і пшеничні висівки. Проте найбільше коні люблять ласувати соковитою зеленою травою або люцерною та картоплею, морквою і буряком. Взимку ми часто купуємо готову суміш, збагачену білками. Для того щоб трохи вгамувати ці гарячі створіння, їм треба давати лизунці — грудки солі, котрі теж містять певні мінерали або трави. Слід сказати, що навіть найкраще сіно чи корм не приваблюють коня так, як зелене пасовище. І ще одне: коні мусять завжди мати доступ до чистої води, бо вони ніколи не питимуть брудної».

Належне піклування цими благородними тваринами включає в себе постійний догляд за їхньою шкірою, гривою і хвостом. Коней дбайливо чистять, масажують спеціальними щітками і погладжують руками. Але й це ще не все. Томаш пояснює: «Дуже важливо щодня чистити копита, аби запобігти різним хворобам, у тому числі раку. Особливу увагу треба приділяти очам, ніздрям, губам і вухам коней». Жанета додає: «Щоб кінь залишався в добрій формі і не втрачав благородного вигляду, він мусить мати достатньо місця для пробіжок, а також пісок, багно або траву, аби досхочу покачатися. Коли після галопу чи рисі кінь спітніє, його слід накрити покривалом, а тоді почистити».

Фахівці наголошують, що слід дбати про потреби кожного коня зокрема. Малгожата пояснює: «Кажуть, що арабські скакуни мають шосте чуття — вони дуже цінують товариство людини і люблять, коли їх гладять та обіймають. Завдяки таким ласкам між конем та наїзником зав’язується міцна дружба й довіра і тварина стає повністю віддана господарю. Коні радісно іржуть у відповідь на усмішку, обійми або смачні гостинці, наприклад морквинку чи грудку цукру. Ті, хто любить коней, отримують велике задоволення, доглядаючи за цими потішними істотами». Томаш описує своє захоплення такими словами: «Я закохався в коней з першого погляду. Вони надзвичайно благородні та красиві. Але заслужити їхню довіру нелегко. У мене на це пішло багато років».

Що їх чекає в майбутньому

Ще з давніх-давен людей вражала краса, швидкість, жвавість, сила і мудрість коней, особливо арабської породи. Між цими тваринами й людьми розвинулися міцні узи. На жаль, під час воєн вірність благородних скакунів використовувалась для ганебних цілей і сотні цих тварин загинули від мечів та куль. Проте під правлінням Божого Царства коні служитимуть людям лише для шляхетних цілей — щоб приносити славу їхньому Творцю, Богу Єгові.

[Примітка]

^ абз. 14 Кобила може приводити на світ лоша кожного року, але конярі самі вирішують, коли парувати її з жеребцем. Протягом життя, яке триває 25—30 років, кобила народжує 15—18 лошат.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Кобила з лошам

[Ілюстрації на сторінці 16]

До щоденного піклування арабськими скакунами входить:

1. Ретельний догляд за їхньою шкірою, гривою та хвостом

2. Чищення копит

3. Людська ласка

[Ілюстрація на сторінці 17]

Гра жеребців на снігу