Система автоматичної навігації

МАБУТЬ, ви знаєте, наскільки важко орієнтуватись у незнайомому місті. Що ж тоді сказати про безмежний океан, в якому немає жодних «дорожніх знаків»? Як там орієнтуються штурмани кораблів? Самого компаса для цього недостатньо. Треба також точно знати місцеположення судна у даний момент і в якому напрямку рухатися до кінцевого пункту. Мореплавці змогли визначати точне місцезнаходження корабля і наносити на карту свій курс лише після того, як в 1730-х роках винайшли секстант і морський хронометр. Але для цього треба було годинами робити складні обрахунки.

Сьогодні автомобілісти у багатьох країнах використовують відносно недорогий пристрій, який підтримує зв’язок з глобальною системою позиціонування (GPS). Достатньо ввести потрібну адресу, і на екрані пристрою відразу з’являється карта і місце, куди ви хочете дістатися. Після цього пристрій впевнено веде вас до вашої мети. Як же він працює?

Такий навігаційний пристрій залежить від роботи майже 30 супутників. Вони посилають сигнали, вказуючи своє розташування і актуальний час з точністю до мільярдної частки секунди. Як тільки пристрій налагодить зв’язок з кількома супутниками, він точно визначає, за скільки часу до нього доходить сигнал від супутника. Завдяки цій інформації він встановлює ваше місцеперебування. Лише уявіть собі, які складні обрахунки треба для цього зробити! За кілька секунд пристрій вираховує відстань до трьох супутників, що перебувають за тисячі кілометрів від нього і з колосальною швидкістю рухаються в різних напрямках.

Цю унікальну систему позиціонування винайшли на початку 1960-х років вчені Брадфорд Паркінсон і Айвон Геттінг. Хоча спочатку її розробляли для військових цілей, в 1996-му вона стала доступною для широкого загалу. Багато хто вважає GPS-приймач чудом комп’ютерної техніки. Але чи люди першими створили автоматичний навігаційний пристрій?

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 8]

Globe: Based on NASA photo