Погляд Біблії

Чи правильно вживати почесні титули?

ХРИСТИЯНИ першого століття, займаючись буденними справами і проповідуючи Боже Царство, мали справу з різними представниками влади — від простих чиновників до високих урядовців. Звертаючись один до одного, послідовники Христа не вживали титулів, які б вказували на їхнє становище. Однак у той час було прийнято вживати титули, коли зверталися до можновладців. Наприклад, римського імператора називали «Август», що означає божественний, величний (Дії 25:21, примітка).

Чи Ісусові учні вживали почесні титули урядовців? І чи нам треба вживати такі титули?

Вияв поваги

Апостол Павло радив одновірцям: «Віддавайте належне усім: хто вимагає... пошану — тому пошану» (Римлян 13:7). Це означає, що немає нічого поганого в тому, аби вживати офіційні титули. Сьогодні в деяких країнах прийнято звертатися до високопосадовців чи монархів «Ваша величносте» чи «Ваша світлосте». Але хтось може запитати: «Хіба доречно називати людину таким титулом, якщо її поведінка не свідчить про величність та шляхетність?»

Чимало можновладців стараються належно виконувати свої обов’язки, хоча не всі з них заслуговують довір’я. Біблія радить підкорятися царям і правителям «задля Господа» (1 Петра 2:13, 14). Отже, якщо хтось, на нашу думку, посідає владу з дозволу Бога, то це має спонукувати нас виявляти йому пошану (Римлян 13:1).

Поведінка посадових осіб не повинна впливати на те, чи ми будемо виявляти їм пошану, чи ні. Крім того, вживання почесних титулів не означає, що ми схвалюємо їхні вчинки. Розгляньмо випадок, який стався з апостолом Павлом.

Павло вживав титули

У Єрусалимі апостола Павла на підставі фальшивих звинувачень заарештували  та привели до Фелікса, намісника Юдеї. Фелікс був далеко не зразковим правителем. Як писав римський історик Тацит, Фелікс «вважав, що будь-який його злий учинок залишиться безкарним». Фелікса цікавили лише хабарі, а не справедливість. Все ж Павло протягом двох років ув’язнення завжди виявляв пошану цьому можновладцеві. Вони часто спілкувалися. Фелікс сподівався отримати від Павла гроші, яких так і не дочекався, Павло ж використовував нагоди проповідувати (Дії 24:26).

Згодом замість Фелікса став правити Фест. Цей новий правитель слухав справу Павла в Кесарії. Фест хотів здобути прихильність єврейських провідників, тому запропонував судити Павла в Єрусалимі. Але апостол знав, що там не винесуть справедливого рішення, тож, нагадавши про своє римське громадянство, заявив: «Я подаю апеляцію до кесаря» (Дії 25:11).

Фест не знав, як представити кесарю звинувачення проти Павла. Однак його побоювання розвіялись, коли цар Агріппа II прибув до нього з візитом ввічливості та зацікавився справою Павла. Наступного дня Агріппа з воєначальниками та міською знаттю урочисто ввійшов до залу для офіційних прийомів (Дії 25:13—23).

Павлові дали слово, і він звернувся до Агріппи, вживши титул «цар». Апостол визнав, що цар обізнаний у всіх юдейських звичаях та суперечках (Дії 26:2, 3). Про аморальний спосіб життя цього правителя, який був винний у кровозмішанні зі своєю сестрою, знали всі. Усе ж Павло виявив йому пошану як царю.

Коли Павло виступав на свій захист, Фест вигукнув: «Павле, ти збожеволів!» Апостола це не розгнівало, натомість він спокійно відповів, вживши титул «ясновельможний Фесте» (Дії 26:24, 25). Павло виявив Фестові пошану, яка йому належала. Але постає наступне запитання: «До якої міри треба виявляти пошану можновладцям?»

Відносна шана

Влада урядовців є відносною, тобто обмеженою. У Римлян 13:1 читаємо: «Вся влада від Бога і та відносна влада, яку вони [уряди] мають,— саме від нього». Тож шана, яка належить урядовцям, теж відносна. Ісус навчав, що не всі титули можна вживати до людей. Він попередив учнів: «Ви не називайтеся “вчителями”, бо одного маєте Вчителя, усі ж ви — брати. І нікого на землі не називайте “батьком”, бо одного маєте Батька — небесного. Також не називайтеся “провідниками”, бо одного маєте Провідника — Христа» (Матвія 23:8—10).

Як бачимо, все залежить від того, що це за титул — релігійний чи світський. Іноді можновладці беруть собі релігійні титули. Тому, звертаючись до них, неправильно вживати такі титули. Однак той, хто слухається біблійних порад, буде ставитись до високопосадовців з пошаною. Навчене на Біблії сумління стримуватиме людину від вживання релігійних титулів, оскільки треба віддавати «кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Матвія 22:21).

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

▪ Як Ісусові послідовники ставилися до світської влади? (Римлян 13:7).

▪ Чи апостол Павло вживав почесні титули, звертаючись до урядовців? (Дії 25:11; 26:2, 25).

▪ Яких титулів Ісус радив уникати? (Матвія 23:8—10).

[Ілюстрація на сторінках 20, 21]

Як Павло звернувся до Агріппи?