Любов сильніша за ураган!

Урагани Катріна й Ріта, що пронеслися 2005 року узбережжям Мексиканської затоки, завдали величезних руйнувань та забрали чимало життів. Серед постраждалих були тисячі Свідків Єгови.

Філіал Свідків Єгови в США створив комітет з надання допомоги. У штаті Луїзіана брати організували 13 осередків з надання допомоги, 9 товарних та 4 паливних склади. Комітет допомагав Свідкам, які проживали на території площею 80 000 квадратних кілометрів. Приблизно 17 000 Свідків зі США і тринадцяти інших країн з’їхалися, аби надати необхідну допомогу потерпілим та взяти участь у відбудові пошкоджених будівель. Християнська любов виявилась сильнішою за ураган (1 Коринфян 13:1—8).

Добровольці відремонтували понад 5600 помешкань своїх одновірців та 90 Залів Царства, де проходять зібрання Свідків Єгови. У Біблії міститься заохочення: «Чинімо добро всім» (Галатів 6:10). Тому Свідки Єгови допомагали також людям, які не належать до їхньої релігії.

ХОЧА добровольці багато чим жертвували, вони отримали безліч благословень. Ось відгуки семи Свідків, які були відповідальними за виконання різних робіт.

«Незабутні враження»

Роберт: «Робота в комітеті з надання допомоги залишила незабутні враження. Мені 67 років, і я був найстаршим у комітеті. Я співпрацював з великою групою молодих добровольців, які є по-справжньому духовними людьми. Було приємно бачити, як ця саможертовна молодь виявляє любов до Єгови та співхристиян!

Моя дружина Вероніка — чудова помічниця. Вероніка підтримала моє рішення допомагати братам. Для цього я мусив залишити роботу, на якій працював понад 40 років. Сьогодні ми, аби утримувати себе, один вечір на тиждень прибираємо офіси. Ми навчилися вести скромне життя і бути задоволеними тим, що маємо. Співпраця з духовними людьми допомогла нам глибше зрозуміти, що означає шукати найперше Божого Царства (Матвія 6:33). Ми не раз пересвідчувалися, що Єгова дбає про свій народ».

Френк: «Я був наглядачем відділу, який забезпечував їжею добровольців з осередку в місті Батон-Руж. На початку ми працювали без вихідних по 10—12 годин щодня. Єгова нас щедро благословляв. Зокрема ми відчули, наскільки сильна християнська любов.

Чимало добровольців, які протягом тижня або трохи довше працювали в нашому  відділі, хотіли знову до нас повернутися. Вони телефонували, надсилали листівки, дякуючи за можливість допомогти іншим у час лиха. Мене та мою дружину Вероніку дуже вразив дух саможертовності, який виявляли ті брати і сестри».

«По тілу пробігали мурашки»

Грегорі: «Ми з дружиною Кеті продали наше помешкання у Лас-Вегасі (штат Невада) та купили невеличкий пікап і трейлер, який став нашим домом. Так ми спростили своє життя і протягом двох років допомагали в Луїзіані. Ми змогли переконатись у правдивості біблійних слів з Малахії 3:10: “Мене випробуйте,— промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір”.

Нам було приємно чути від людей: “Ви йдете на такі жертви!” Тридцять років тому ми з дружиною мріяли служити в американському філіалі Свідків Єгови, та не змогли, бо виховували дітей. Але участь у цій програмі дала нам чудову нагоду робити більше в служінні Богові. Ми пліч-о-пліч працювали зі Свідками, чимало з яких дуже здібні. Наприклад, один брат раніше працював шеф-кухарем у фешенебельному ресторані, інший готував їжу для двох президентів США.

Не лише я, а й багато Свідків отримали незабутні враження від участі в цій програмі. Коли один 57-літній доброволець розповідав, як він допомагав жертвам лиха, у нас по тілу пробігали мурашки. Нас дуже підбадьорювали навіть ті, хто не мав змоги працювати з нами. Скажімо, двоє добровольців, котрі очищали будинки від плісені, передали нам плакат від трьох зборів зі штату Небраска. На плакаті підписалися всі вісники — і дорослі, і діти».

Бог дбає про пригнічені душі

Вендел: «Наступного дня після урагану філіал США попросив мене визначити, яких руйнувань зазнали Зали Царства і доми Свідків Єгови в штаті Луїзіана та Міссісіпі. Так почалась нова сторінка мого життя. Я і моя дружина Джанін 32 роки служили в території, де була потреба у вісниках Царства. Нам не раз доводилось бачити, як Єгова дбає про свій народ. Але ми ще більше переконалися у турботі Єгови, беручи участь у програмі з надання допомоги.

Я служив головуючим комітету з надання допомоги в Батон-Руж. Хоча було багато труднощів, ця праця приносила радість. Сотні разів ми бачили, як Бог допомагав вирішувати наші проблеми й усував чимало перешкод. Лише Бог, ніжний Всемогутній Батько, може так дбати про пригнічені душі.

 Часто люди запитували: “Як вам з дружиною вдається вже понад два роки допомагати потерпілим?” І справді, не завжди було легко. Довелося багато чого змінити в своєму житті. А втім, ми переконались, наскільки мудро зосереджуватись “на чомусь одному” (Матвія 6:22).

У перші дні під час пошуково-рятувальних робіт у Новому Орлеані ми майже не відпочивали. Було нелегко ще й тому, що в місті фактично існував воєнний стан через хаос і розбійні напади на вулицях. Здавалося, виконати такий великий обсяг роботи нам просто не під силу.

У нас була нагода познайомитися з тисячами Свідків, які постраждали від стихії. Ми молилися разом і потішали одні одних, а тоді з допомогою Єгови брались до роботи. Іноді виникало відчуття, що за цих два роки я прожив два життя.

Коли мені здавалось, що я вже фізично й емоційно виснажився, на допомогу прибували нові добровольці. Дехто з них приїжджав на кілька місяців, а інші на довше. Охочий і радісний дух добровольців, серед яких було чимало молоді, додавав мені сил.

Часто ми відчували особливу допомогу Єгови. Ось кілька прикладів. Коли ми тільки приїхали, з’ясувалося, що на більш як 1000 будинків наших братів упали дерева. Оскільки в нас не було ні спорядження для розпилювання повалених дерев,  ні фахівців для виконання цієї небезпечної роботи, ми стали молитися до Єгови. Вже наступного дня Єгова відповів на молитву — приїхав брат і привіз необхідну для цієї роботи техніку. Іншого разу Єгова відповів на нашу молитву за 15 хвилин. А було й таке, що ми не встигли сказати “амінь”, як привезли потрібне обладнання. Дійсно, Єгова є Богом, що вислуховує молитви (Псалом 65:3)».

«Велика честь бути Свідком Єгови»

Метью: «На другий день після урагану нам з братами треба було організувати доставку 15 тонн пожертвуваних харчів, води та інших речей першої необхідності до постраждалих районів. Я був вражений, яку велику щедрість виявляв народ Єгови.

Я та моя дружина Дарлін переїхали в територію, звідки можна було дістатись до району стихійного лиха лише за дві години. Місцевий Свідок знайшов нам роботу з неповним робочим днем, тож ми могли більше допомагати братам. Інший Свідок надав нам житло. Моє серце переповнювала вдячність за таку дбайливу родину. Для мене велика честь бути Свідком Єгови!»

Тед: «Коли ми почули про лихо, то відразу з дружиною Деббі зголосились допомагати. Через кілька днів я купив вживаний 9-метровий трейлер, який легко могла тягнути наша машина. Крім того, ми купили його за половину ціни і це було нам по кишені. Хіба ж то не відповідь Єгови на наші молитви! Протягом наступних двох років ми мали домівку на колесах.

Під час відпустки ми продали свій будинок і чимало майна. Це дозволило нам присвячувати більше часу для служіння в Новому Орлеані, де я був координатором програми з надання допомоги. У цьому виді служіння ми особливо відчули, що Єгова—“Бог усілякої потіхи” для свого народу (2 Коринфян 1:3). Багато Свідків не лише втратили домівки та Зали Царства, але внаслідок евакуації полишили рідні збори та території, де проповідували добру новину».

«Нас зворушила віра братів»

Джастін: «У жовтні 2005 року ми почули, що потрібні добровольці для допомоги постраждалим від урагану Катріна. Я і моя дружина Тіффані відразу заповнили анкети. У лютому 2006 року нас запросили ремонтувати дахи. Наша група належала до осередку з надання допомоги в місті Кеннер, що неподалік Нового Орлеана.

Щодня ми знайомилися з багатьма місцевими Свідками, ремонтуючи їхні будинки. Нас зворушила віра братів та їхня довіра до Бога. Часто ми переконувалися, наскільки немудро покладатися на матеріальні речі. Ми отримали невимовну радість, допомагаючи одновірцям та усвідомлюючи, як Єгова підтримував свій народ у виконані такої грандіозної праці».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 18]

День з життя добровольця

День працівників кухні в осередку з надання допомоги починався о 4:30. Вже о 7:00 уся група добровольців збиралася на сніданок. Спочатку протягом 10 хвилин відбувалось обговорення біблійного вірша. Ведучий цієї духовної програми тепло вітав новоприбулих і розповідав цікаві випадки, які трапилися з добровольцями.

Після молитви вдячності всі снідали, а тоді брались до роботи. На місці залишалися працівники офісів, пральні та кухні. Кухарі готували обіди, які представники кожної групи забирали на об’єкти, де велась робота.

Щопонеділка увечері добровольці збиралися на вивчення Біблії з допомогою журналу «Вартова башта», що публікується Свідками Єгови. Ці вивчення помагали добровольцям залишатись духовно сильними, зберігати радість і правильний погляд на своє служіння (Матвія 4:4; 5:3).

[Рамка на сторінці 19]

«У мене було про вас помилкове враження»

Одна мешканка Нового Орлеана прикріпила до своїх дверей табличку «Свідкам Єгови не турбувати». На протилежному боці вулиці група добровольців ремонтувала будинок, який постраждав від урагану. Щодня жінка спостерігала за працею добровольців, між якими панувала тепла і дружня атмосфера. Жінка захотіла більше довідатись про тих працівників. Почувши, що це Свідки Єгови, вона сказала, що після урагану ніхто з її церкви навіть не зателефонував їй. «У мене було про вас помилкове враження»,— зізналася вона. Згодом та жінка зняла табличку зі своїх дверей і запросила Свідків до себе.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Роберт і Вероніка

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Френк і Вероніка

[Ілюстрація на сторінці 17]

Грегорі і Кеті

[Ілюстрація на сторінці 17]

Вендел і Джанін

[Ілюстрація на сторінці 18]

Метью і Дарлін

[Ілюстрація на сторінці 18]

Тед і Деббі

[Ілюстрація на сторінці 18]

Джастін і Тіффані