Чому я покинув цирк

Розповів Марсело Неім

Я НАРОДИВСЯ у Монтевідео в Уругваї. Мої батьки не належали до жодної релігії, хоча були богобоязливими людьми. Коли мені було чотири роки, мама загинула в автокатастрофі. Мене забрали родичі, які доклали багато зусиль, щоб я виріс порядною людиною. У віці двадцяти років я вирішив подорожувати, щоб познайомитися з різними країнами і культурами.

У Колумбії я влаштувався підсобним робітником у цирк. Я бачив, як радісно сяяли обличчя артистів, коли публіка їм аплодувала. Мені хотілося стати одним із них. Тому я почав учитися виконувати трюки на велосипеді. Поступово я переходив на все менші велосипеди і з часом міг виступати на одному з найменших у світі. Його довжина була лише дванадцять сантиметрів, і він легко поміщався на моїй долоні. Згодом я став досить популярним майже по цілій Південній Америці. Коли мені було 25 років, я приїхав у Мексику, де працював у кількох цирках.

Велика зміна

Мені подобалося циркове життя. Ми багато подорожували, зупинялися в найліпших готелях, їли в дорогих ресторанах. Але разом з тим я відчував порожнечу і не знав, що мене чекає в майбутньому. Проте одного дня моє життя різко змінилося. Хтось подарував моєму другові, ведучому циркової програми, книжку «Об’явлення. Його величний апогей вже близько!» *. А він дав мені її почитати. Після закінчення вистави я відразу взявся за книжку. І хоча вона була складною, я читав її до ранку. Особливо мене вразило те, як у ній пояснювалось, кого зображає повія та багряний дикий звір з біблійної книги Об’явлення (Об’явлення 17:3—18:8). Невдовзі я купив трейлер і, прибираючи його, знайшов книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі»,* опубліковану тими ж видавцями. Її було набагато легше зрозуміти. Прочитавши цю книжку, я усвідомив, що повинен проповідувати. Тому я негайно почав ділитися здобутими знаннями зі всіма знайомими.

Через деякий час я зрозумів, що повинен зустрітися зі Свідками Єгови. У книжці «Апогей  Об’явлення» я знайшов номер телефону дівчини-Свідка, яка дала цю публікацію моєму другові. Коли я зателефонував, трубку підняв її батько. Він запросив мене на конгрес Свідків Єгови у місті Тіхуана (Мексика). Там мене надзвичайно зворушила любов, яка панувала серед Свідків, і я зрозумів, що це правдива релігія. У кожному місці, де зупинявся наш цирк, я відвідував місцевий Зал Царства і брав літературу для розповсюдження.

Згодом я ще більше переконався, що йду правильним шляхом. Свідки запросили мене на Спомин Христової смерті і пояснили, наскільки важливо кожному християнину щороку відзначати цю подію. Але того ж вечора в цирку мала відбутися прем’єра, і я думав, що не зможу прийти на Спомин. Я палко молився до Єгови, і сталося щось несподіване. За дві години до початку вистави зник струм. Тож я зміг піти на Спомин і встиг повернутися на свій виступ. Очевидно, Єгова вислухав мою молитву.

Якось, стоячи у черзі в банку, я роздавав буклети. Мене побачив один християнський старійшина і похвалив за таку ревність. Він тактовно пояснив мені, що було б добре, якби я проповідував разом зі збором. Але спершу мені необхідно було змінити своє життя. Тільки-но я наважився на це, як мені запропонували високооплачувану роботу в цирку у США. Моє серце розділилось. Мені дуже хотілося прийняти цю пропозицію. Проте невідомо, що тоді сталося б з моїм бажанням служити Богові. Це було моє перше випробування, і я не хотів засмучувати Єгову. Незважаючи на скептичну реакцію артистів нашої трупи, я таки залишив цирк. Вирішивши приєднатись до збору, я обрізав довге волосся і зробив інші зміни.

Ні про що не шкодую

У 1997 році, незадовго до хрещення, на мене чекало ще одне випробування. Мене запросили поїхати в Маямі (США) і взяти участь у відомій телепрограмі. Організатори були готові оплатити всі витрати. Однак я вже присвятився Єгові і хотів охреститись. Тож, на превелике здивування організаторів, я відмовився від поїздки.

Дехто запитує мене, чи я не шкодую, що покинув цирк. А я відповідаю, що ніколи не проміняв би дружбу і любов Єгови на своє колишнє життя. Тепер я повночасно служу Богові. Це не приносить мені аплодисментів, слави та багатства, однак мене більше не мучить відчуття порожнечі. Я твердо переконаний, що в майбутньому Бог відновить на землі рай і воскрешатиме померлих. Тоді я зможу зустріти свою любу маму (Івана 5:28, 29).

[Примітка]