Як жилось і працювалось у чеських млинах

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ЧЕХІЇ

УПРОДОВЖ сотень літ мало не в кожному чеському селі можна було чути ритмічне постукування дерев’яних зубчатих коліс. Звуки ці нікому не докучали, а навпаки додавали особливого колориту мирній атмосфері сільського буття. У ті часи млини займали чи не найважливіше місце в житті хліборобів.

Спробуйте уявити собі, як мірошникова дружина виймає з печі духмяний хліб, спечений зі щойно змеленого борошна, і кладе його на великий стіл. Ось повагом заходить мірошник: увесь припорошений борошном, він кличе своїх домашніх трохи попоїсти.

Історія млинів

Млинарство існує майже стільки, скільки існує землеробство. У стародавньому Ізраїлі мливо зерна було звичним хатнім обов’язком. Цим займались переважно жінки, які, часто працюючи по двоє, використовували ручні жорна. Біблія також згадує великі жорна, котрі обертались за допомогою тварин (Марка 9:42, НС).

Коли ви чуєте слово «млин», либонь, одразу уявляєте собі вітряк. Але в Чехії були більше поширені водяні млини. Чому? Очевидно, тому що річки й потоки стали для чеських мірошників зручнішим і надійнішим джерелом енергії.

У Чехії, як і в інших краях центральної Європи, будували цілі системи ставків, каналів (млинівок) та шлюзів. Це забезпечувало стабільну роботу млинів. У ставках нагромаджували запаси води, по каналах подавали її до млинів, шлюзами регулювали її кількість. Деякі канали мали всього 20 метрів завдовжки, але були й такі, що сягали понад кілометр. Уздовж цих каналів могло стояти кілька млинів.

Мельник і його помічники

Колись у Чехії млини зазвичай мурували з каменю. Під одним дахом були житлові кімнати для мірошника і його родини та приміщення, де мололось борошно. Поважаного мірошника люди в селі звично шанобливо називали паном. Його легко можна було впізнати по одягу, адже він ходив у білих штанях з манжетами, низькому картузі, оздобленому овечою шкуркою, та зручних капцях.

 Мірошник мусив бути дужим чоловіком, бо йому все життя доводилось переносити важкі мішки з зерном. Це ремесло було вельми поважане між людьми і передавалося з покоління в покоління. Син спочатку навчався вдома від свого батька, а потім міг ненадовго піти в найми до інших мірошників, щоб і від них навчитись чогось цінного.

При млині роботи вистачало для цілої родини. Деколи в млинах роботи було настільки багато, що доводилось наймати постійних помічників або ж сезонних працівників — поденників. Ці поденники зазвичай були досвідченими мірошниками, і в «гарячі» пори року вони допомагали при декількох млинах, за що мали поживу і дах над головою.

Працею в млині керував головний мельник — шанована людина, знавець своєї справи. Йому допомагав молодий підручний, який навчався мірошництва і стежив за роботою різної млинової машинерії. Про його знання та здібності судили за якістю змеленого борошна. При млині міг працювати ще й підмайстер — кмітливий юнак, який мусив пильно придивлятися до всього, що роблять досвідчені мельники. А ті ретельно навчали його мірошництва і не дозволяли відволікатись на інші справи.

Жорна

У стародавній біблійній книзі Йова згадується «долішнє жорно» (Йова 41:16). Ці слова вказують на те, за яким  принципом працювали жорна. Мало бути два камені, котрі щільно прилягали один до одного: горішній обертався, долішній був нерухомий. Між них всипали зерно, верхнє жорно крутилось і розтирало його на борошно.

У давнину жорна робили з суцільного твердого каменя. Пізніше їх стали виготовляти з менших камінців, які змішували з магнезіальним цементом. А зубчасті колеса для млинових механізмів робили з дуже твердої деревини. Такі шестерні міг створювати лише досвідчений майстер, адже це були складні конструкції і зубці коліс мусили надійно зчіплюватись між собою. Використання зубчастих передач дозволяло збільшувати швидкість обертання різних деталей млинових механізмів. Отож ритмічний стукіт цих зубчастих коліс став невід’ємною частиною робочих буднів села.

Мельники в чеському фольклорі

Серед мірошників траплялись різні люди: одні були чесні, порядні, інші ставились до своїх клієнтів з погордою і нерідко обманювали їх. Тому в деяких народних піснях мірошників та їхніх домашніх висміювали, а в деяких, навпаки, хвалили. Співалось теж про те, як дівчата мріють вийти заміж за молодих мельникових підручних. У піснях згадувалось про великі повені, котрі, як і пожежі, приносили в дім мельника біду.

Кожен регіон і кожна епоха творили свої пісні про мірошників. Але більшість цих пісень об’єднує одна цікава деталь: в них ішлося про те, як мірошники-поденники оповідають різні бувальщини, в котрих, звичайно ж, було немало вигаданого.

Млини в наш час

Минали роки, і млинарське ремесло почало поволі занепадати. Млини стали осучаснювати: зубчасті колеса вже не крутила вода, а електромотори. Деякі мірошники з усіх сил намагалися зберегти свій традиційний триб життя, так що після Другої світової війни в Чехії ще працювало кілька водяних млинів. Але в 1948 році навіть найзавзятіші млинарі припинили свою роботу. Цього року всі млини перейшли у власність держави, тож більшість із них перестали працювати і почали поступово руйнуватись.

Сучасні млини далеко не такі романтичні, як їхні давні предки. Зерно мелять на сучасному устаткуванні, яким нерідко керують за допомогою комп’ютера. Замість кам’яних жорен — сталеві вали. Проте й досі багатьох людей вабить спокійна атмосфера вцілілих млинів, від яких усе ще віє тихою ідилією сільського життя. Інші відвідують старі млини, щоб познайомитися з культурою та побутом минулих поколінь.

У наш час деякі млини перетворили на місця відпочинку. Гості Праги мають змогу оглянути млинове колесо при потоці Чертовка (чортів потік), який впадає у Влтаву. Цей млин перестав працювати після пожежі 1938 року. Пройшов час, і 1995 року його семиметрове колесо, побудоване приблизно 1400 року, було відреставроване як пам’ятка культури. Відтоді колесо невпинно крутиться.

Завітайте до відновленого млина. Спробуйте уявити, як працювали й жили мірошники сотні літ тому. Ви чуєте, як водяне колесо своїми лопатями плюскоче по воді, як постукують зубчасті колеса? Ці приємні звуки ще довго нагадуватимуть вам про візит до водяного млина.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Жорно.

[Ілюстрації на сторінках 22, 23]

1. Стародавній ручний зерноочищувач.

2. Один з млинових механізмів.

3. Головний вал, який з’єднував водяне колесо та жорна.

4. Семиметрове водяне колесо при потоці Чертовка.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Водяне колесо на Чертовці.