Великі зміни для землі

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У НІМЕЧЧИНІ

«МОЯ дружина покидала дім із важким серцем,— каже Дітер.— Навіть для нашої 11-річної Міхаелі це було неабияким випробуванням. Але у нас не було вибору». Чи йдеться про біженців із зони воєнних дій? Ні, ця родина живе в одному з гірничих регіонів Німеччини.

За останні 55 років аж 33 000 німців у пониззі Рейну відчули те саме, що й родина Дітера. Вони змушені були залишити рідні домівки, оскільки мешкають на теренах, де у величезних кар’єрах добувають лігніт, тобто буре вугілля. Аби забезпечити потреби Німеччини в енергоносіях, тут щороку видобувається відкритим способом приблизно 180 мільйонів тонн лігніту. А це в 25 разів перевищує вагу єгипетської піраміди Хеопса.

Як відкрита розробка великих родовищ впливає на довколишні терени і людей? У німецькій «Енциклопедії Брокгауза» сказано: «Широкомасштабний відкритий видобуток копалин часто вимагає переселення людей і приносить докорінні зміни ландшафту» *. Запрошуємо вас ознайомитися з тим, як у пониззі Рейну ведуться відкриті гірничі роботи і які зміни це вносить у життя людей.

Відкрите видобування лігніту

Ахенський басейн (між містами Кельн і Ахен) в пониззі Рейну є найбільшим в Європі родовищем бурого вугілля. Його площа приблизно дорівнює площі Великого Герцогства Люксембург або Керченського півострова у Криму. Буре вугілля залягає тут під шарами гравію, піску чи глини. Тож, аби дістатись до вугілля, спочатку треба зняти верхні шари ґрунту, які називаються покривною породою.

Покривну породу знімають багатоківшевими роторними екскаваторами. Один такий екскаватор кожного дня знімає стільки землі, що нею можна наповнити 16 000 напівпричепів. Щоб стіни кар’єру не обвалювались, лігніт видобувають так, аби утворювались уступи. Кожен робочий уступ називається терасою. А які могутні екскаватори працюють на таких терасах! (Дивіться фото вгорі). Це, мабуть, одні з найбільших машин у світі: завдовжки — 95 метрів і заввишки, як 30-поверховий будинок.

Екскаватори знімають покривну породу, а стрічкові транспортери переміщають її за межі кар’єру. Лишень уявіть собі, яку величезну кількість породи треба зняти, адже на кожен кубічний метр вугілля припадає 4,6 кубічних метрів покривної породи. І вугілля, і покривна порода рухається по транспортерах дуже швидко — ви не поспіли б за нею  і на велосипеді. Транспортери зсипають видобуте вугілля на спеціальний майданчик. Звідси його відправляють на вугільні склади, вантажать на поїзди і відвозять до електростанцій, а пусту породу просто скидають на велику купу. Більша частина видобутого вугілля потрапляє на електростанції, де його використають для виготовлення електроенергії.

А що з покривними породами? Ними стараються наповнити кар’єри, з яких уже видобуто вугілля. Спеціальні машини, так звані спредери, пласт за пластом зсипають ґрунт у кар’єр, аж поки ця велетенська яма не буде повністю заповнена. Землю, яку не використали, зсипають у відвали, які ще називають териконами. Ці штучні пагорби можуть сягати 200 метрів заввишки. Наступне, і часто нелегке, завдання — зробити так, щоб ці терикони вписались у довколишній ландшафт, щоб стали придатними для землеробства або ж для насадження лісів.

Пониження рівня ґрунтових вод

Відкриті гірничі роботи неминуче змінюють вигляд прилеглих теренів і впливають на природні цикли. Скажімо, рівень підземних вод треба понизити так, щоб він став нижчим від найглибшого місця кар’єру. Інакше кар’єр буде затоплений водою. Тому тут щороку випомповують стільки води, що її вистарчило б на три з половиною роки для найбільшого німецького міста — Берліна. Проте, екологів тривожить те, що з водоносних шарів забирають такий величезний об’єм води. Науковці кажуть, що це може призвести до змін в природному середовищі Національного парку Маас-Швальм-Нетте, що неподалік кордону з Нідерландами. Цей парк — то природні заболочені землі, домівка для багатьох рослин і птахів.

Керівники кар’єрів запевняють, що немає підстав для надмірних хвилювань. Адже воду, яку випомповують для пониження рівня ґрунтових вод, знову повертають під землю неподалік від кар’єру. Частково це роблять, послуговуючись спеціальними свердловинами. Люди сподіваються, що так удасться запобігти надмірному осушенню довколишніх земель.

З’являються нові краєвиди

Поверхня нашої планети зазнає постійних змін. Скажімо, щороку в океани й моря змивається аж 25 мільярдів тонн ґрунту, проте ми цього майже не помічаємо. Але якщо ви стоїте на краю кар’єру, то, безперечно, зміни ландшафту одразу впадають у вічі. І ці зміни справді вражають. Як вони впливають на терени в пониззі Рейну, де видобувають лігніт?

Тут, на місцях колишніх кар’єрів, ведуться відновні роботи. Створюються нові сільськогосподарські угіддя, насаджуються ліси та парки. Крім того, людям доводиться змінювати русла потічків і річок, прокладати нові шосейні дороги й залізничні колії. Книжка «Видобуток лігніту в Рейнланді» пояснює: «Відновлення земель — це не спроба створити нове природне середовище. Людина робить лише перший крок, а все решта довершує сама природа». Донині понад 65 відсотків пошкоджених земель знову почали використовувати — здебільшого в сільському господарстві. Для цього на шар землі, який пропускає воду, було нанесено родючий шар ґрунту завтовшки приблизно два метри. Спочатку ці землі декілька років обробляються господарствами, які належать видобувним компаніям, а вже потім їх віддають під звичайні сільськогосподарські угіддя.

 Невеликі ділянки нових лісів разом зі штучними озерами стають заповідними зонами. На цих відновлених теренах знайшли для себе домівку деякі зникаючі види рослин і тварин. Наприклад, тендітний метелик-адмірал чи птах велика очеретянка. Крім того, тут можна знайти цікаві рослини: пухирник та зозулинець шоломоносний. Мешканці поблизьких міст Кельна і Бонна побачили, що на теренах колишніх кар’єрів можна непогано відпочити й провести вільний час.

Переселення — початок нового життя

Одна з найпекучіших проблем, пов’язаних із відкритою розробкою родовищ,— це переселення людей, котрі живуть над покладами вугілля. Ще до початку видобувних робіт потрібно переселити цілі села.

Усе починається з ретельного планування, на що йде 10, а навіть 15 років. Найперше звертають увагу на те, аби на нове місце переїхали ті ж самі люди, що раніше жили в одному селі. Досвід показав: більше половини людей, які мусять переселитись, бажають мати тих самих сусідів, що й раніше. Проте є немало й таких, хто у переїзді на інше місце бачить можливість почати цілком нове життя. Переселенці отримують компенсацію, хоча усього компенсувати, звичайно ж, неможливо. Судіть самі: чи можна на новому місці відтворити такий же чудовий вид з вікна вашої кімнати або такі ж дружні стосунки з колишніми сусідами? На новому місці майже все буде новим.

Переселення — це не лише новий дім, але й нове життя. Ви, скажімо, ніколи не зможете показати своїм дітям місця, де пройшли ваші ранні літа, де ви вперше пішли до школи. Вони ніколи не побачать дому вашого дитинства. Усе це зникло назавжди. Як люди ставляться до таких великих перемін? Часопис «Пробудись!» запитав про це декого з переселенців.

Фрідгельм живе в селі, мешканці якого невдовзі почнуть переселятись на нове місце. Він уже не молодий, тому будувати новий дім, а це буде другий у його житті, справа нелегка. Його дружина Інґе каже: «Будуючи перший наш дім, ми здобули багато досвіду, але нині в нас уже немає сил знову починати будову». Погодьтесь, зводити новий будинок — значить кілька років жити на місці будови. Тому для декого це може бути справжнім випробуванням.

Вернер і Марґарете вважають, що для більшості людей такі переселення матеріально вигідні. Проте насправді переїзд дається нелегко, особливо старшим людям, а також фермерам і ремісникам. Багатьом приватним підприємцям починати нову справу на новому місці просто не по кишені. Але є й оптимісти. Наприклад, один фермер, який переселився понад 20 років тому і з того часу провадить нове господарство, каже, що на новому місці його справи йдуть досить непогано. Його девіз: «Робити в нових умовах усе, що в твоїх силах, бо нема іншої ради».

І це справді так. Скажімо, Дітер з дружиною та дочкою, про яких згадувалося раніше, поступово пристосувались до нової місцевості, нового дому. Вони, як і багато інших переселенців, з власного досвіду можуть сказати: «Відкриті гірничі роботи приносять великі зміни як для землі, так і для тих, хто на ній живе».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 21]

Багатоківшевий роторний екскаватор, за допомогою якого видобувають лігніт.

[Відомості про джерело]

Rheinbraun AG

[Ілюстрації на сторінці 23]

Спредери заповнюють кар’єр родючим ґрунтом.

Колишня копальня змінена до невпізнання.

[Відомості про джерело]

Усі фото: Rheinbraun AG