У вирі журавлиного танцю

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІСПАНІЇ

НА ПІВДНІ Кореї у місті Пусан можна побачити дивовижний народний танець. Чоловіки в білому одязі та високих чорних капелюхах у ритм музики змахують руками, кружляють, кланяються і навіть завмирають на одній нозі.

Ці незвичайні імпровізовані рухи мають просте пояснення. Танцюристи наслідують японських журавлів, що століттями зимують у Південній Кореї. Дивовижний танок цих птахів так сподобався місцевим жителям, що надихнув їх створити танець, подібний на журавлиний.

А за півтори тисячі кілометрів звідси, на японському острові Хоккайдо, природолюби з усіх кінців світу з’їжджаються до Національного парку Кушіро-Шіцуґен, щоб помилуватися білосніжними японськими журавлями із чорними шиями і кінцями крил. Завдяки підгодівлі в зимові місяці сьогодні колонія японських журавлів на цьому острові налічує кілька сотень особин. Коли ці елегантні птахи починають на снігу свої пристрасні танці, видовище настільки захопливе, що очей не відірвати. Дженіфер Акерман, кореспондент журналу «Нешнл джіоґрефік», аби передати свої враження від цього танцю, використовує японське слово «аваре». Воно, як каже Акерман, виражає «відчуття, викликані зворушливою красою того, що триває лише мить».

Журавлі гніздяться на всіх континентах, окрім Південної Америки й Антарктиди. Вони з давніх-давен полонять серця людей. Зображення цих птахів можна побачити серед печерних малюнків в Австралії, Африці та Європі. На Далекому Сході їх вважають символом щастя і довголіття, тому вони є улюбленою темою багатьох митців. Крім того, оскільки журавлі вибирають собі пару на все життя, їх часто зображають на весільних кімоно як символ подружньої вірності та щастя. Корейці зарахували цих рідкісних граціозних птахів до живих «пам’яток природи». Японці прикрасили крилатими танцюристами банкноту в 1000 єн. А китайці ще 2500 років тому створили «танок білих журавлів». Можливо, саме за дивовижну пристрасть до танцю люди й полюбили цих птахів.

Журавлиний танок

Усі члени журавлиного сімейства, що складається з 15 видів, є завзятими танцюристами. Навіть малеча, якій немає і двох днів, уже пробує свої сили. «Пташки деяких інших видів також танцюють,— говориться у «Довіднику про птахів світу» (англ.),— але ніхто з них не робить цього так артистично і... граціозно». Журавлині танці дуже різноманітні й завжди справляють на глядачів незабутнє враження, оскільки самі птахи досить великі, а їхні рухи й стрибки вгору з розправленими крилами неймовірно вишукані.  Як зазначається у вищецитованому довіднику, ці танці зазвичай складаються з «довгих, складних циклів синхронних поклонів, стрибків, пробіжок і коротких польотів». Серед журавлів, як і серед людей, коли хтось починає танцювати, незабаром до нього приєднується ціла компанія. В Африці бачили, як кружляли разом аж 60 пар вінценосних журавлів.

Але чому журавлі танцюють? Що це: якісь вправи, метод спілкування, шлюбна церемонія чи просто весела забава? Можливо, навіть усе разом. Журавлі, безперечно, люблять танцювати парами, і їхні танці є одним з елементів шлюбної церемонії. Однак танцює, та ще й зазвичай найзавзятіше, навіть молодь, якій рано шукати собі пару. «Та хоч би що було причиною, дивитись на їхні танці — одне задоволення»,— сказано у «Довіднику про птахів світу».

Журавлиний політ

Часто журавлів спочатку можна почути, а вже потім побачити. Ще здалеку вони сповіщають про себе тужним курликанням. Мабуть, цей журавлиний крик допомагає птахам триматися вкупі під час довгих міграцій. Більшість видів журавлів — перелітні птахи. Восени вони відлітають з Канади, Скандинавії та Сибіру в довгу дорогу до теплих країв — у Індію, Китай, США (Техас) або Середземноморський регіон. Ці мандрівки дуже небезпечні й виснажливі. Іноді сірі журавлі, прямуючи до Індії, перелітають над Гімалаями на висоті майже 10 тисяч метрів. Переважно ці птахи летять ключем, вміло використовуючи теплі висхідні потоки. Але над безкраїми водними просторами їм доводиться покладатись лише на власні крила *.

Іспанський орнітолог Хуан Карлос Алонсо майже 20 років вивчає міграційні шляхи 70 000 сірих журавлів, що зимують у нього на батьківщині. «Аби прослідкувати за польотом птахів, деяких з них ми окільцьовуємо, а іншим чіпляємо маленькі радіопередавачі,— розповідає він.— Дуже тішуся, знайшовши серед журавлів, що зимують в Іспанії, птаха, якому власноруч одягнув кільце на півночі Німеччини, коли він був ще жовтодзьобим пташеням. Журавлі вже століттями використовують свої міграційні маршрути. Птах, окільцьований у Фінляндії, проводив зимові місяці аж на півдні Ефіопії, а деякі птахи з Сибіру зимували навіть у Мексиці».

Як люди допомагають журавлям вижити

Сьогодні з 15 видів журавлів 9 перебуває на межі вимирання. В найкритичнішому  стані американські журавлі. У 1938 році їх залишалось лише 14. Але завдяки програмі штучного розведення та охороні основних місць гніздування число цих птахів поволі збільшилось і нині становить понад 300 особин. Природолюби тепер розводять пташенят в інкубаторах, а тоді вже дорослих випускають на волю у заповідних районах. Нещодавно за допомогою надлегкого літака вдалось навчити міграції кількох молодих журавлів. Російські науковці також докладають великих зусиль, щоб захистити білих журавлів, або стерхів, які гніздяться в Сибіру й теж перебувають під загрозою зникнення.

Одна із найзворушливіших історій про те, як люди рятували журавлів, походить з Японії. На острові Хоккайдо жила невеличка колонія японських журавлів, які не відлітали у вирій, оскільки в зимові місяці могли знайти достатньо їжі в потоках неподалік гарячих джерел. Проте суворої зими 1952 року замерзли навіть ці потоки. Тож здавалось, що 30 птахів приречені на неминучу загибель. Але на допомогу прийшли школярі, які розкидали по берегах замерзлих потоків зерно. І птахи вижили. З того часу журавлів регулярно підгодовують. Тепер колонія на Хоккайдо налічує майже 900 птахів, а це третина всіх японських журавлів на нашій планеті.

Непевне майбутнє

Подібно до багатьох інших птахів, журавлі сильно потерпають через осушення заболочених теренів і зменшення степових ділянок. Аби вижити, журавлям довелось навчитися співіснувати з людьми. Як правило, ці птахи намагаються триматись від населених пунктів подалі, на відстані кількох кілометрів. Але якщо їм не докучати, то вони можуть призвичаїтися до людської присутності. Індійський журавель — найбільший з усіх птахів-літунів — гніздиться в Індії навіть у заростях сільських ставків. Інші журавлі під час перельотів або зимівлі пристосувались підбирати на полях те, що залишилось після збору урожаю.

Існує надія, що завдяки спільним зусиллям природоохоронців багатьох країн людям вдасться вберегти ці граційні створіння від вимирання. Як же було б жаль, коли б майбутні покоління так ніколи й не побачили вишуканих танців журавлів і не почули їхнього прощального осіннього курликання.

[Примітка]

 [Ілюстрація на сторінці 15]

Японські журавлі (Азія).

[Ілюстрація на сторінці 16]

Фрагмент корейської порцеляни.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Чорно-сірі степові журавлі з білими косицями.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Політ сірих журавлів.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Вінценосні журавлі (Африка).