Величавий птах із розкішним хвостом

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІНДІЇ

ВИ, МАБУТЬ, здогадались із назви, що мова йтиме про павича. Погодьтеся, саме хвіст приніс цьому птахові всесвітню славу *. А чи цікавилися ви коли-небудь, для чого павичу такий розкішний хвіст і чи є у цього красеня окрім зовнішності ще щось варте уваги?

Павич — це представник родини фазанових. Існує три види павичів, але у нашій статті розповідатиметься про звичайного, або індійського павича. Довжина його тіла разом з хвостом сягає 200—235 сантиметрів, а сам хвіст завдовжки приблизно 150 сантиметрів. Він в основному має синьо-смарагдове забарвлення. Пір’я хвоста оздоблене синіми й бронзовими «вічками» та переливається зелено-золотавими барвами. Решта тіла вкрита здебільшого блискучим синьо-зеленим пір’ям.

В Індії павич вважається національним птахом, адже він дійсно вирізняється королівською зовнішністю. Недарма гордовиту людину іноді порівнюють із павичем. Однак насправді ці птахи не є такими непривітними, як виглядають. Їх досить легко приручити. Для декого в Індії павич — це священний птах. Саме тому, коли ці красені починають хазяйнувати на нивах мешканців індійських сіл, то бідолашним господарям не залишається нічого, як тільки мовчки зносити ці непрохані візити.

Величне дійство

Звичайно, павич найбільше пишається своїм розкішним хвостом, який він розпускає, немов барвисте віяло. Але навіщо цей показ? Очевидно, для того, аби заполонити увагу самки.

Пави зазвичай досить перебірливі. Та коли якась із них бачить таке дійство, її серце омліває. Вона аж поїдає очима широко розкритий хвіст павича, всіяний барвистими блискучими «вічками». Її  обранцем стане той, хто влаштує найбільш вражаючий показ.

Однак показ хвоста — це лише частина величного дійства. Жених, розпустивши віялом хвіст, нагинає його вперед і починає демонструвати свої принади у жвавому танці. Павич, пританцьовуючи, так розставляє крила, що їхні кінчики торкаються землі, внаслідок чого чується своєрідний шурхіт. Усе це супроводжується гучним криком. Хоча такі звуки навряд чи назвеш мелодійними, але вони привертають увагу пави.

Коли пава намагається імітувати рухи павича, це означає, що вона відповідає взаємністю. Але здебільшого ця гордовита краля залишається незворушною. Однак найбільш наполегливим і старанним все-таки вдається завоювати серце пави. Один павич може утримувати гарем із п’яти самок. Павичева родина швидко збільшується, адже за рік на світ з’являється до 25 пташенят.

Сімейне життя

Коли закінчується шлюбний період, павич скидає пір’я хвоста. У дорослого павича хвіст складається з понад 200 пер. Раніше мешканці індійських сіл збирали їх, і ці розкішні пера йшли на експорт у західні країни. Однак з часом, аби захистити цих чудових птахів, такий бізнес заборонили. Та місцеві жителі й далі виготовляють з пір’я павича віяла та інші гарні речі.

Увечері павичі вибираються на високі дерева і, зручно вмостившись між віттям, проводять там ніч. На світанку ранкову тишу порушують тужливі крики птахів. І лише після того, як вони спустяться додолу і вирушать на пошуки їжі, галас втихне. Шкода, що павичевий спів не такий славний, як його зовнішність.

Павичі — всеїдні, отож їм до смаку все: насіння, зерно, сочевиця, корінці сільськогосподарських культур, комашки, ящірки і навіть маленькі змії.

Попри свій поважний вигляд, павичі досить спритні і вміють уникати небезпек. Вони швидко помічають, коли щось негаразд. Приміром, якщо десь неподалік крадеться кіт, павич зривається й щодуху мчить лісом та, застерігаючи про небезпеку, видає гучний крик. Інші теж вмить кидаються навтьоки. А от пави не полишать пташенят навіть перед лицем смертельної небезпеки.

Цікаво, що, незважаючи на свій довгий  хвіст, павич добре літає, хоча коли птах здіймається вгору, виглядає так, ніби ця розкіш дещо заважає йому. Здіймаючись, павич швидко махає крилами і завдяки цьому набирає великої швидкості.

Коли пташенятам виповнюється вісім місяців, вони готові полишити батьків і розпочати самостійне життя. Отож пава може спокійно підготуватися, аби невдовзі знову стати мамою. Хоча у павича-пташеняти характерний хвіст починає вимальовуватися десь через вісім місяців, справжнім красенем він стане лиш тоді, коли йому виповниться чотири роки. У цьому віці молодий павич готовий створити власну сім’ю.

Павичі у минулому

Величні павичі прикрашали сади стародавнього Риму, древньої Греції та Індії. Ще тисячі років тому цих красенів зображали у творах мистецтва і на декоративних виробах, які оздоблювали королівські двори Індії. Наприклад, Павичевий трон вважався одним з найбільших скарбів Індії. Він був інкрустований діамантами. До того ж, за деякими повідомленнями, його прикрашали 108 рубінів і 116 смарагдів. На верхівці трону сидів золотий павич. Ось чому цей трон стали називати Павичевим. Його використовували лише під час особливо важливих церемоній.

Протягом правління царя Соломона павичі були цінним товаром, який привозили з інших частин світу. Можемо уявити собі, як пишні павичі гордовито походжали по його царських садках (1 Царів 10:22, 23). Ці птахи — живе свідчення того, що існує розумний Творець. Коли спостерігаєш, як павич розпускає свій барвистий розкішний хвіст і як він жваво витанцьовує, то починаєш захоплюватися мистецькими творами Єгови, Бога, який «все... створив» (Об’явлення 4:11).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 16]

Танець павича не завжди справляє враження на паву.

[Відомості про джерело]

© D. Cavagnaro/Visuals Unlimited

[Ілюстрації на сторінці 17]

Пави — дуже турботливі матері.

[Відомості про джерело]

© 2001 Steven Holt/stockpix.com

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Павич: Lela Jane Tinstman/Index Stock Photography

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 16]

John Warden/Index Stock Photography