Дивовижний юрумі

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З АРГЕНТИНИ

У ТЕМНОТІ підземного сховища солдати щосили відбивають атаку. Вони кидаються в небезпечну зону зі зброєю напоготові, але, на жаль, вона невідповідна. Раптом величезна частина захисного муру валиться, і під руїнами гине багато мешканців. В утворений пролом б’є сліпучо-яскраве світло і вдирається загарбник.

Чи це напад на місто за римських часів? Чи сцена з гостросюжетного фільму? Зовсім ні! Так в очах комах виглядає атака юрумі. Однак для юрумі, або мурахоїда велетенського, це лише ще один термітник на його шляху.

Зустріч з юрумі

Хоча існує багато видів мурахоїдів, ми познайомимося з мурахоїдом велетенським, або трипалим. Деякими мовами його називають мурашковий ведмідь. Таку назву він, можливо, отримав через незграбну ходу і те, що, захищаючись, він часто стає на задні лапи. Також він, подібно до ведмедя, «міцно обіймає» супротивника своїми могутніми лапами.

У північно-східній Аргентині та в прилеглих країнах велетенського мурахоїда називають юрумі, що мовою гуарані означає «з маленькою пащею». Назва підхожа, оскільки його паща — це дуже маленький отвір, хоча за рахунок щелепи голова досить довга. Увагу спостерігача найперше приковує видовжена, трубкоподібна морда. Юрумі пишається ще своїм довгим пухнастим хвостом, який він іноді тримає майже у вертикальному положенні. Жорстка, довга та пухнаста шерсть на хвості створює помилкове враження об’єму. Незважаючи на вражаючий вигляд, юрумі завбільшки лише з німецьку вівчарку. Доросла тварина може важити до 25 кілограмів. Проте завдовжки — від кінчика носа до кінчика хвоста — деколи сягає 1,8 метра і більше.

Юрумі веде самотнє, мандрівне життя переважно у болотистих саванах Південної Америки. Коли ви думаєте про цей континент, в уяві часто постають густі вологі тропічні ліси та багата рослинність. Але це також край неозорих рівнин, безводних степів, де місцями можна побачити пальмові гаї і колючі рослини, які ростуть групками й нагадують пагорби. Ґрунт у такій місцевості багатий на рослинний компост та є ідеальним середовищем для термітів. Тут комахи зводять свої «хмарочоси» з ґрунту й слини. Завдяки такому поєднанню будівля надзвичайно міцна. Ці монолітні будови часом сягають двох метрів.

Така незліченна кількість комах притягує юрумі, який любить ними поласувати. Наукова назва мурахоїда Myrmecophaga tridactyla свідчить про його звички у харчуванні (мурахоїд), а також вказує, що на передніх лапах три з чотирьох пальців мають величезні гачкоподібні кігті. В енциклопедії «Сальват де ла фауна» зазначається: «Лапи з кігтями стають у пригоді під час полювання і коли доводиться захищатися. Коли на мурахоїда нападають, він майстерно піднімається на задні лапи, а передні з кігтями використовує як загострені стилети, якими може важко поранити і навіть змусити втікати ягуара».

Як юрумі харчується?

У юрумі немає зубів. Однак це не перешкоджає йому, тому що він надзвичайно майстерно здобуває їжу. Передусім у нього гострий нюх, у 40 разів гостріший, ніж у людини. Власне він допомагає тварині знаходити їжу. Передніми лапами з кігтями завдовжки 10 сантиметрів юрумі розкопує земляні бункери у пошуках комах, личинок  чи яєць. Після цього він простягає свій тонкий 45-сантиметровий язик до таємних підземних переходів комах.

Унікальні великі слинні залози юрумі виділяють липку слину, завдяки чому язик завжди вологий і липкий. Мурашки або терміти прилипають до нього і потрапляють до пащі. Проте лише проковтнути їх недостатньо, потрібно також перетравити їжу. Цікаво, що комах перетирають міцні м’язи шлунку.

Що чекає юрумі?

Хоча юрумі можна побачити на просторах Центральної і Південної Америки, але його популяція ніколи не була численною. Цей мурахоїд не дуже плідний. Самка народжує лише одне маля, будучи вагітною 190 днів. Протягом першого року життя маляти мати носить його на спині. Природознавець з Аргентини описує один цікавий момент: «Я несподівано зустрівся з мамою юрумі, що несла своє маля, якому було лише кілька днів. Це крихітне створіння на спині дорослого юрумі було майже непомітним. Цікаво, що маляті вдалося замаскуватись, бо воно вмостилося так, що чорна смужка на його спині накладалася на чорну смужку на спині його мами. Таким чином він був менш помітним для птахів та хижаків».

Юрумі — важлива ланка екосистеми. Лише один юрумі за день поглинає десятки тисяч мурашок чи термітів. Якби він постійно не руйнував поселення комах, то чи не розмножилися б вони настільки, що стали б причиною лиха? У всякому разі цей природний баланс порушується. Чому?

На жаль, через людську діяльність юрумі поступово зникає. Деякі люди полюють за ним заради спорту, інші вбивають, бо вважають його передвісником лиха. Хтось виловлює їх для колекціонерів зоологічних рідкостей, і таким чином мурахоїди опиняються у клітках чи на музейних полицях. Чи юрумі, як і багато інших рідкісних тварин, зникне? Час покаже. Сьогодні докладають чимало зусиль, щоб зберегти цю коштовність біологічного різноманіття.

[Ілюстрація на сторінці 15]

У пошуках однієї з найулюбленіших страв — термітів.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Маля юрумі на спині у мами.

[Ілюстрація на сторінках 14, 15]

Надзвичайний 45-сантиметровий язик юрумі.

[Відомості про джерело]

Kenneth W. Fink/Bruce Coleman Inc.