Перемога «яблука любові»

Від нашого дописувача з Іспанії

БАГАТО століть тому «яблуко любові» було кущистою рослиною, поширеною в південноамериканському районі Анд. Плоди воно мало досить смачні, але місцеві індіанці, мабуть, не вирощували його. Якось ця незвичайна рослина потрапила в Мексику, і там ацтеки дали їй назву «сітоматл». Словом «томатл» вони називали кілька подібних плодів, які зазвичай були соковитими. Невдовзі томатний соус, або сальса, став частиною національної кухні ацтеків. Так почалася довга дорога помідора до міжнародного визнання.

Іспанським конкістадорам томатний соус також припав до смаку. У 1590 році єзуїтський священик, який більшість свого життя провів у Мексиці, сказав, що помідори придатні для їжі й дуже корисні, а їхній сік надає соусу приємного смаку. Іспанці надіслали насіння помідорів із Мексики до Іспанії та до своїх колоній у Карибському морі й на Філіппінах. Однак, незважаючи на такий добрий початок, перш ніж помідор зайняв своє законне місце у національних кухнях різних країн світу, минуло понад три століття.

Оправдання помідора

Кухарське упередження — як і будь-яке інше — не легко подолати. Хоча в Мексиці помідор завоював добру славу, в Європі він незабаром потрапив у немилість. А почалося все з того, що європейські ботаніки занесли його до родини пасльонових — тієї самої родини, до котрої належить отруйна беладона, або соннота. Крім того, листя помідора мало сильний запах і виявилося токсичним. Погіршувало справу ще й те, що деякі травники твердили, ніби помідор має здатність збуджувати сексуально. Існує думка, що саме тому французи назвали цей плід pomme d’amour, або «яблуко любові».

Вісті про незавидну репутацію помідора дійшли аж до Північної Америки. Ще у 1820-х роках один городник з американського штату Массачусетс висловився: «Я відчуваю до [помідорів] таку відразу, що мусив би добряче зголодніти, аби спокуситися на них». Але не лише він так ставився до помідорів. Інший чоловік з Пенсільванії назвав їх «кислим непотребом», а його сучасник, британський садівник, сказав на помідор «смердюче золоте яблуко».

На щастя, італійці, які у XVI столітті назвали помідор pomodoro (золоте яблуко), виявилися більш практичними *. На початку  XVII століття ці плоди здобули велику популярність у сонячній Італії, де їх було легко вирощувати. Але городники Північної Європи ще майже два століття залишалися непохитними й використовували цю рослину лише задля декоративних або лікувальних цілей.

Упередження змінюється популярністю

Але коли люди розкуштували помідор, колишні сумніви зникли і почалося бурхливе розведення цієї рослини. Уже в 1870-х роках завдяки новій трансконтинентальній залізниці свіжі помідори з Каліфорнії можна було купити в Нью-Йорку. А кілька десятиліть раніше в італійському місті Неаполі відкрилася перша піцерія, і попит на помідори зріс. У XX ж столітті через те, що дедалі більшій кількості людей припав до смаку помідорний суп, сік, соуси і кетчуп,— не кажучи вже про піцу,— несправедливо знеславлений помідор став найпопулярнішим плодом на землі. (Дивіться інформацію в рамці). Він здобув популярність не лише серед тих, хто вирощував його на продаж, але й у городників, які розводили помідори і в пустелях Близького Сходу, і у вітряних районах Північного моря.

Від Сінаю до нафтових вишок

Нафтові вишки, що височать у Північному морі, мабуть, не назвеш найліпшим місцем для вирощування фруктів і овочів, але помідор — рослина невибаглива. Якщо насіння посадити в спеціальний поліетиленовий мішечок з усіма необхідними поживними речовинами й добре поливати, він чудово ростиме навіть без землі. Тому помідор прижився у середовищі нафтовиків, котрим так хочеться бачити на бурових вишках поміж мертвих труб і машин якусь зелень і прикрасити стіл доморощеними овочами.

Якщо ж докласти трохи більше зусиль, то помідори родитимуться навіть на пустельних ґрунтах. Деякі бедуїни, що живуть серед Сінайських гір, поробили на схилах тераси. Ці гірські городи, старанно зрошувані водою із джерел, криниць, а зрідка й дощами, родять щедрі врожаї великих помідорів, які бедуїни сушать на сонці, щоб запастися на цілу зиму.

Однак помідори поширені майже у всіх куточках землі не лише внаслідок своєї здатності приживатись у різних кліматичних умовах. Більшість сортів помідорів самозапильні, тому легко вивести сорт на будь-який смак. Сьогодні до послуг городників коло 4000 сортів помідорів. Маленькі соковиті помідори додадуть смаку й кольору будь-якому салату, а солодкий помідор-сливка часто використовують для консервування. Є ще великий помідор волове серце, який займає коронне місце в іспанській кухні. З нього можна і салати робити, і готувати гарячі страви.

Але слід визнати, що помідор завоював світ, звичайно ж, завдяки своєму неперевершеному смакові, який може зробити неповторними і піцу, і салат, і соус, і сік. Хоча помідор, як пізніше з’ясувалося, не є «яблуком любові», нині його любить увесь світ.

[Примітка]

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 26]

Ґаспачо — Смачний суп із помідорів

Чи ви бажаєте скуштувати смачний холодний суп, якого так хочеться у гарячі літні дні? В іспанській області Андалусія ґаспачо подають майже щодня перед основною стравою. Приготувати його зовсім не важко, та й складники недорогі. А сам суп дуже смачний та поживний і чудово розвиває апетит. Ось типовий іспанський рецепт на п’ять осіб.

Складники

600 грамів стиглих помідорів

350 грамів огірків

250 грамів червоного солодкого перцю

2 скибки сухого хліба (60 грамів)

30 міліграмів оцту

30 міліграмів оливкової олії

сіль

один зубок часнику

щіпка кмину

Приготування Почистіть перець та огірки і здійміть з помідорів шкірку. Все це поріжте на невеличкі шматочки. Висипте в посудину й залийте літром води (щоб покрила овочі), додайте хліб, часник, приправи, оцет і олію. Нехай постоїть так протягом ночі, а наступного дня подрібніть все міксером з ріжучою насадкою або вручну розітріть у ступці і процідіть. Можна за смаком додати більше приправ. Зберігайте ґаспачо в холодильнику. Подавайте з дрібно нарізаними шматочками помідорів, огірків і солодкого перцю.

[Рамка на сторінці 27]

Помідори: факти й цифри

Помідори найпоширеніші з усіх фруктів. Щороку по світі збирають майже 100 мільйонів тонн помідорів, тобто набагато більше, ніж інших найпоширеніших фруктів (яблук, бананів, винограду й апельсинів).

Хоча зазвичай помідор відносять до овочів, з погляду ботаніки, він є фруктом, оскільки це їстівна частина рослини, яка містить насіння (овочем переважно називають їстівні стебла, листя й корінь рослини).

Згідно з «Книгою рекордів Гіннесса», найбільший помідор важив 3,5 кілограма й виріс він в Оклахомі (США).

Огородникам не радиться курити біля кущів помідорів або перед тим, як будуть поратися коло них. Тютюн переносить вірус, до якого помідори вразливі.

Помідори багаті не лише на вітаміни А і С, але й на антиокислювач лікопин. Деякі фахівці кажуть, що завдяки багатій на помідори дієті можна зменшити ризик раку.