Правоохоронці. Чому вони потрібні?
Правоохоронці. Чому вони потрібні?
ЯК БИ нам жилося, коли б не було правоохоронних органів? Що сталося, коли 1997 року в бразильському місті Ресіфі, де живе понад мільйон мешканців, 18 000 поліцейських оголосили страйк?
«Протягом п’яти днів хаосу в цьому великому прибережному місті кількість убитих за день потроїлась,— повідомляла газета «Вашингтон пост».— Було пограбовано вісім банків. Злочинні банди орудували у торговому центрі та вчинили розбій і стрілянину в багатих кварталах. Ніхто не дотримувався правил дорожнього руху (...) Під час розгулу злочинності морги були переповнені, у найбільшій державній лікарні не залишилось вільних місць, і люди зі стріляними і колотими ранами лежали в коридорах». Міністр юстиції сказав тоді: «Таке беззаконня у нас ще не мало прецеденту».
Де б ми не жили, злочинці чигають навколо нас, вони лише прибирають вигляду порядних громадян. Без захисту міліції нам не обійтись. Звісно, ми не раз чули про жорстокість, корумпованість, байдужість та зловживання становищем деяких працівників міліції або поліції. Масштаби таких явищ у кожній країні різняться. Але що б ми робили без органів охорони порядку? Чи ж не правда, що діяльність міліції та поліції приносить неабияку користь? Кореспондент журналу «Пробудись!» звернувся до поліцейських з різних країн із запитанням: «Чому ви обрали свою професію?»
Робота для блага суспільства
«Мені подобається допомагати людям,— каже Айван,
британський полісмен.— Привабила різноманітність роботи. Не всі знають, що на розкриття злочинів припадає тільки 20—30 відсотків роботи поліції. Ми більшою мірою працюємо для загального блага. Протягом одного дня звичайного патрулювання доводиться мати справу і зі смертю, і аварією, злочином або ж зарадити безпомічній старенькій. Особливо приємно повернути батькам дитину, що загубилась, та допомогти жертві злочину подолати шок від того, що з нею сталося».Стівен — колишній офіцер поліції США. Він сказав: «Коли чесні люди звертаються за допомогою, саме поліцейський має відповідні засоби і час, щоб найкраще їм допомогти. Ось чому я обрав цю професію. Хотілося бути потрібним і корисним. Я вважаю, що захищав людей від злочинців у міру своїх сил. За п’ять років довелось арештувати понад 1000 осіб. Приємно було знайти загублених дітей, допомогти хворим на недугу Альцгаймера, які заблукали, та повернути власникам викрадені автомобілі. Ну і, крім того, були напружені погоні та затримання підозрюваних осіб».
«Мені хотілось допомагати людям в екстремальних ситуаціях,— говорить Роберто, офіцер з Болівії.— Ще хлопцем я захоплювався полісменами, бо вони захищали інших від небезпеки. Коли я тільки почав працювати, мені доручили патрулювати центр міста, де містились урядові установи. Майже щодня доводилось мати справу з політичними демонстраціями. У мої обов’язки входило не допускати насильства. Згодом я зрозумів, що коли обходитися з ватажками демонстрантів дружелюбно і стримано, то можна не допустити розгулу, після якого залишається багато поранених. Усвідомлення цього приносить неабияке задоволення».
Ряд послуг, які надають поліцейські і міліціонери, дуже довгий. Вони можуть і кішку з дерева зняти, і врятувати заручників од терористів, і протистати злочинцям, що грабують банк. Однак історія сучасних органів охорони порядку від самого початку пов’язана як з надіями на краще, так і з усілякими побоюваннями. У наступній статті ми розглянемо, чому.
[Ілюстрації на сторінках 2, 3]
Сторінки 2 і 3: Регулювальник дорожнього руху в Ченду (Китай); грецький спецзагін для боротьби зі страйкарями; поліцейські в Південній Африці.
[Відомості про джерело]
Linda Enger/Index Stock Photography
[Ілюстрація на сторінці 3]
Липень 2001 року. Магазин, пограбований під час страйку поліцейських у Сальвадорі (Бразилія).
[Відомості про джерело]
Manu Dias/Agência A Tarde
[Ілюстрація на сторінці 4]
Стівен, США.
[Ілюстрація на сторінці 4]
Роберто, Болівія.