Візит до міста чорного золота

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З БРАЗИЛІЇ

МОЖЛИВО, ви ніколи не чули про містечко Ору-Прету, що в Бразилії, але у XVIII столітті там мешкало втричі більше людей, ніж у Нью-Йорку. Якось його річним доходом навіть покрили кошти, витрачені на відбудову Лісабона (Португалія), що постраждав від землетрусу. У 1980 році Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури долучила Ору-Прету до Списку світової спадщини, який тепер включає близько 700 визначних місць, що відомі культурними й природними цінностями. Чому Ору-Прету надали такого статусу? Розгляньмо історію цього унікального містечка.

Ковток золота

Протягом першої половини XVII століття безліч португальських дослідників, яких називали бандейрантес, прочісували Бразилію у пошуках нових територій, індіанських рабів і золота. Одна з експедицій просунулася вглиб країни аж до гори Ітаколомі. Там Дуарте Лопіш підійшов до струмка, щоб втамувати спрагу. Він зачерпнув своїм дерев’яним келихом трохи води і випив. На дні келиха Дуарте побачив малесенькі чорні камінці.

Лопіш продав камінці товаришу, який, припускаючи, що вони можуть бути цінні, відіслав їх губернатору Ріо-де-Жанейро. Уважно розглянувши ці камінці, губернатор зрозумів, що це щире золото, вкрите тонким чорним шаром окису заліза. Але звідки воно взялося? Як тільки Лопіш описав Ітаколомі, розпочався пошук. У 1698 році бандейранте Антоніу Діас ді Олівейре знайшов гору, де були поклади золота. З небувалою швидкістю золотошукачі кинулися до місця дорогоцінної знахідки, яке пізніше назвали Віла-Ріке. Незабаром біля Віла-Ріке отаборилося 80 000 осіб. З часом це поселення стало столицею штату Мінас-Жерайс і отримало назву Ору-Прету, що означає «чорне золото».

Чорне золото стає червоним

Між 1700 і 1820 роками золотошукачі викопали 1200 тонн золота — це становило 80 відсотків усього золота, яке добувалось у той час по цілому світі. Куди ж його відправляли? Викопане золото виливали у злитки в Каза дош Контош, або на Монетному дворі. Після цього 20 відсотків золота, податковий збір, лягав у казну королівської сім’ї Португалії.

Колоністи чинили опір такому оподаткуванню. Одним з них був Феліпе дош Сантус. Він підняв золотошукачів, військових, а також місцевих парафіян проти португальської монархії. Проте португальці дали відсіч. У 1720 році Сантуса повісили, а його тіло коні проволокли по вулицях. Робітники повернулись до копалень і продовжували сплачувати податки.

Однак це було лише тимчасове припинення бунту. Пізніше у тому ж столітті повстав Жоакін Жозе да Сілва Шав’єр, якого прозивали Тірадентіс, що означає «зубодер» — одна з його професій. Він належав до групи поетів, юристів та військових Ору-Прету, котрі постійно збиралися в домі священика Толедо. Спершу їхні розмови мали переважно жартівливий філософський характер, але згодом вони переходили на обговорення політичної ситуації. З часом, коли члени групи таємно обмінювалися думками про гнітючі вимоги португальської корони, бесіди в їхньому колі набули бунтарського духу. Королева Португалії донна Марія I застерігала, що повстанців обезголовлять. Незважаючи  на це, 1788 року Тірадентіс, тодішній військовий лейтенант, очолив організацію «Інконфіденсіа Мінейра», або «Змова в Мінас-Жерайсі».

Шпигун виявив імена змовників. Одного за одним їх заарештували й вислали помирати до Африки. Тірадентіс знемагав у вологій в’язничній камері в Ріо-де-Жанейро аж до страти. Двадцять першого квітня 1792 року його повісили й обезголовили. Голову Тірадентіса настромили на паль і виставили на площі в Ору-Прету, а його тіло четвертували й частини прив’язали на стовпи, які розставили вздовж кількох доріг. Певний час це стримувало бунтівників. Проте через 30 років, у 1822, Бразилія завоювала незалежність.

Скарби мистецтва, історії та релігії

З бігом часу золото в Ору-Прету вичерпалось, і місто втратило своє значення. Але у ньому збереглись історичні та інші пам’ятки. Деякі з них можна побачити в музеї Інконфіденсіа, що міститься на площі Праса Тірадентіс. Цей музей, який колись слугував ратушею та в’язницею, зберігає яскраві пам’ятки мистецтва, історії і трагічних подій у місті.

У музеї виставлено, наприклад, указ про смертний вирок Тірадентіса, виданий донною Марією I, і частини шибениці, яку використали для його екзекуції. Під кам’яними плитами, покладеними вряд, наче у спальній кімнаті, поховані рештки деяких товаришів Тірадентіса, що брали участь у повстанні. На іншому поверсі в залах зберігається умеблювання в античному стилі, те, яке було популярним під час колоніального режиму, а також упродовж правління імператора.

Мрія для любителів самоцвітів

Якщо пройтися до верхнього кінця площі Праса Тірадентіс, можна побачити іншу скарбницю — Палац губернатора, де колись жили губернатори й президенти країни. Тепер тут міститься Ескола ді Мінас — школа для поглибленого вивчення гірничого діла, геології і металургії. У шкільному музеї представлена видатна колекція 20 000  зразків 3000 різних видів мінералів, самоцвітів, кристалів і, звичайно, ору-прету — чорного золота. Усе це справляє велике враження.

Сьогодні тут вже не добувають стільки золота, як раніше. Проте цей регіон і далі постачає аквамарин, смарагдовий берил та жовтий імперський топаз. Якихось 50 років тому мистецтвом гранування коштовного каміння володіло дуже мало фахівців. Нині ж є чимало незалежних шукачів самоцвітів, а також ювелірних крамниць по всій Праса Тірадентіс. Власники магазинів не лише розкажуть, як визначити коштовний камінь, але й познайомлять з гранувальниками та шліфувальниками самоцвітів, які мають тут свої майстерні. Ті у свою чергу з задоволенням покажуть вам, як відбувається гранування. Така гостинність свідчить про те, що городяни пишаються своїм містом, яке має захопливу історію.

Якщо ви плануєте відвідати Бразилію, обов’язково завітайте до мальовничого Ору-Прету, де зможете зробити багато чудових фотографій.

[Карта на сторінці 22]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Ору-Прету

[Відомості про джерело]

Map: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрація на сторінках 22, 23]

Коли окис заліза усунути, чорні камінці перетворяться у самородки золота.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Ору-Прету на тлі гори Ітаколомі.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Музей Інконфіденсіа, Праса Тірадентіс.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Аквамарин, жовтий імперський топаз і смарагд.

[Відомості про джерело]

Gems: Brasil Gemas, Ouro Preto, MG