Улюблений віденський атракціон

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРІЇ

НА ПЕРШОМУ плані розкинувся мальовничий Відень, а в далині піднімаються гори Віденського лісу. Усе навкруги таке чарівне, що, здається, от-от почуєш жваві мелодії вальсів Штрауса. Парубок не випадково обрав це місце. От лише тепер у нього страшенно б’ється серце: адже він освідчується своїй коханій. І відбувається це на висоті 60 метрів над землею. Як так? Цей парубок не перший і, звичайно, не останній, хто піднявся на віденському оглядовому колесі з особливою метою.

Ось уже понад сто років у віденському парку Пратер це колесо є улюбленим символом міста. У запрошенні на вході до містечка розваг говориться: «Ви зможете сказати, що побували у Відні тільки тоді, коли побачите його з оглядового колеса». Однак віденське колесо, а воно старше за всі інші оглядові колеса у світі, спіткала не одна біда. Як же цей сталевий гігант з’явився у парку? Як пережив буремні роки?

Перше оглядове колесо

Його історія почалась у XIX сторіччі, в добу промислової революції. У ті часи промислові об’єкти любили споруджувати зі сталі. У столицях світу один за одним виростали сталеві каркаси — втілення сміливих проектів. Скажімо, Кришталевий палац зі сталі і скла у Лондоні, Пальмова оранжерея у Відні та  Ейфелева вежа в Парижі. Але найбільше прославились споруди такого типу в Чикаго. Саме там 1893 року з нагоди всесвітньої виставки американський інженер Джордж Ферріс збудував перше оглядове колесо.

Його чудо-колесо мало 76 метрів у діаметрі та пересувало 36 вагончиків. У кожному такому вагончику могло піднятися нагору 40 пасажирів і 20 хвилин милуватися Чикаго та його околицями. Звичайно, багато відвідувачів виставки запам’ятали саме цей атракціон. Згодом чиказьке колесо втратило свою новизну, його двічі пересували, а 1906 року демонтували. Однак ідеєю такої споруди вже загорілися деінде.

Оглядове колесо у Відні

Чиказьким колесом вочевидь дуже захопився Вальтер Бассет, інженер і британський морський офіцер у відставці. У 1894 році він почав проектувати колесо для Ерлс-корта в Лондоні, потім збудував інші оглядові колеса у Блекпулі (Англія) та в Парижі. Тим часом віденський підприємець Ґабор Штайнер підшукував нові атракціони для Відня. Одного разу представник Бассета запропонував Штайнеру спільно звести у Відні оглядове колесо. Домовлялись вони недовго, і місце для нової сенсації з Англії швидко знайшлося. Але треба було ще отримати дозвіл на будівництво.

Коли Штайнер подав на розгляд владі міста свій план будівництва, чиновник подивився на проект, потім на Штайнера, і знову на проект. Тоді підняв голову і запитав: «Чи ви, пане директоре, справді вважаєте, що знайдеться хтось, хто дозволить вам побудувати такого монстра й візьме на себе таку відповідальність?» Штайнер не відступав: «Але такі колеса є в Лондоні та Блекпулі, вони працюють дуже добре!» Чиновника це не переконало. «Англійці можуть робити усе, що їм заманеться,— відповів,— а я не хочу ризикувати своєю головою». Відважний Штайнер уперто добивався свого і врешті — отримав дозвіл на будівництво.

Вже саме зведення велетенської сталевої споруди стало сенсацією. Щодня біля будівельного майданчика збиралися цікаві, аби поділитись думками щодо будівництва. А через вісім місяців усе було готово. Двадцять першого червня 1897 року дружина англійського посла леді Горейс Румбольд зробила останні удари молотком. Через кілька днів колесо запрацювало. Потім Штайнер згадував: «Усі були в захопленні. Охочі проїхатись буквально обліпили каси».

Злети і падіння оглядового колеса

З вершечка оглядового колеса виглядом столиці милувався ерцгерцог Франц Фердінанд, спадкоємець корони  Австро-Угорської імперії. У червні 1914 року замах на його життя, який поклав початок Першій світовій війні, вплинув і на долю колеса. Воно не тільки втратило високошанованого відвідувача, а й стало військовим спостережним пунктом, і його закрили. Атракціон відновив роботу в травні 1915 року. Країні тоді бракувало заліза, а тут — величезне колесо, воно аж проситься, аби його переплавили! У 1919 році колесо продали празькому підприємцю з умовою демонтувати його протягом трьох місяців. Проте демонтаж такої складної споруди коштував більше, ніж саме залізо. Уже відомому тоді символу міста таки вдалося уникнути «смертної кари» і, на втіху відвідувачів, атракціон знову запрацював.

Війна і розпад Австро-Угорської імперії дуже вплинули на життя Відня. У 30-х роках економічні умови погіршились, політична ситуація стала нестабільною. Прославлений колись Штайнер тепер втікав, рятуючи життя, бо мав єврейське походження. І все ж у 1939—1940-му роках на колесі каталося, як ніколи, багато відвідувачів. Здається, коли вибухнула Друга світова війна, люди почали нестямно шукати розваг. А у вересні 1944 року по місту рознеслася тривожна новина: колесо загорілось! Вогонь почався від короткого замикання на сусідніх «американських гірках», перекинувся на оглядове колесо і знищив шість вагончиків. Але найгірше було ще попереду.

У квітні 1945 року, в останні дні війни, знову сталась пожежа. Цього разу згоріло 30 вагончиків і система управління. Залишився тільки обгорілий сталевий каркас. Та навіть ця катастрофа не знищила віденське колесо. Після війни місто лежало в руїнах, а оглядове колесо, нехай тільки сам каркас, стояло нескорене. І знову виявилось, що демонтаж коштуватиме надто дорого. Що ж було робити?

Ви, мабуть, здогадались. Його ще раз відновили, щоправда, задля безпеки замінили кожний другий вагончик. З травня 1947 року аж до сьогодні крутиться оглядове колесо, поволі піднімаючи та опускаючи зачарованих пасажирів. Завдяки таким фільмам, як «Третій», де звучала незабутня мелодія, заграна на цитрі, це колесо стали впізнавати в далеких країнах.

Віденське колесо збереглося, а його попередники в Чикаго, Лондоні, Блекпулі і Парижі пішли на брухт. Це оглядове колесо стало символом Відня і німим свідком нескореної волі повоєнного покоління віденців, які змогли відбудувати своє місто. Якщо вам доведеться побувати у Відні, обов’язково проїдьтеся на колесі. Там ви, можливо, зустрінете літнього чоловіка, який розповідатиме онукам про те, як на вершечку колеса в нього шалено билося серце, коли їхня бабуся погодилась вийти за нього заміж.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 19]

РІЗЕНРАД (ОГЛЯДОВЕ КОЛЕСО).

Споруджене: у 1897 році.

Висота: 64,75 метра.

Діаметр колеса: 60,96 метра.

Вага колеса: 245 тонн.

Вага усієї залізної споруди: 430 тонн.

Швидкість: 2,7 кілометра за годину.

[Відомості про джерело]

Джерело: Гельмут Ян і Петер Петріч «Віденське оглядове колесо», 1989 рік, сторінка 39 (нім.).

[Ілюстрація на сторінці 21]

Вигляд з оглядового колеса на північно-східні окраїни Відня.