Від наших читачів

Потіха для хворих Дякую за серію статей «Потіха для хворих» (22 січня 2001 року). Чотири роки тому зі мною стався нещасний випадок. Багато разів після того думала, що було б ліпше, якби я загинула. У мене сильні проблеми з пам’яттю, часто почуваюсь дуже погано. Ці статті справді підбадьорили мене.

Т. М., Японія

З 15 років я страждаю від ревматоїдного артриту. Статті допомогли мені усвідомити, що мушу навчитися більше покладатись на Єгову, бо «пристановище Він у день утиску» (Наума 1:7).

Й. Ф. Р., Колумбія

Я повночасна проповідниця. Невдовзі після переїзду на нову територію довідалася, що маю діабет. Ви чудово описали усю навалу почуттів, які мучать людину, хвору на хронічну недугу! Статті допомогли мені ще раз, але більш зрівноважено, розглянути свою ситуацію і зробити відповідні зміни.

Л. А., Італія

Хоча самі ми не хворі, але принципи зі статей дуже допомогли нам у подоланні своїх проблем. Як це часто трапляється, журнал став відповіддю на конкретну молитву.

Р. П. і Л. П., Шрі-Ланка

Кілька тижнів тому я довідався, що маю рак печінки. Можете уявити собі мої почуття, особливо з огляду на те, що завжди був здоровий. Сьогодні взяв номер за 22 січня і просто проковтнув вступні статті. У них описувалися всі мої сумніви, думки й почуття, але разом з тим заохочувалося позитивно дивитися на справи.

Х. Е., Іспанія

Правдива життєва історія Хочу висловити свої думки про зворушливу історію Біла та Роуз Майнерсів «Долати труднощі, встановлюючи цілі» (22 січня 2001 року). Як приємно було дізнатися, що вони не здаються вже понад 50 років! Ці життєві історії зачіпають найглибші струни серця. Хочу, щоб Біл і Роуз знали, що я молюся за них.

В. Ґ., Італія

Для тих, хто здоровий, історія чоловіка, який бореться з хворобою більше 50 років, була неймовірно зворушливою. Вона допомогла мені зрозуміти, що, будучи здоровою жінкою, я повинна дорожити здоров’ям і повноцінно використовувати своє життя.

П. В., Чеська Республіка

Моя мама хворіє вже майже 20 років. Саме зараз вона розпачливо думає, чому немає хоч якогось полегшення. Я прочитала їй цю статтю, але й для мене самої вона виявилася дуже корисною. Тепер розумію, чому мама часто почувається пригніченою.

Ґ. О. А., Нігерія

Біл, Роуз та багато інших людей, які змушені боротися із важкими недугами, неймовірно хоробрі! Думаю, що ми — ті, кому живеться набагато легше, можемо багато від них навчитися. Біл і Роуз, залишайтеся такими ж мужніми! Ви є чудовим прикладом для нас!

І. С., Німеччина

Підлітки й побачення Мені 15 років. Я із задоволенням прочитала статтю «Молоді люди запитують... Що, коли батьки вважають мене занадто молодою, аби ходити на побачення?» (22 січня 2001 року). Оскільки ні з ким не зустрічаюся, однокласники часто запитують мене, чи я не лесбіянка. Зазвичай казала їм, що батьки забороняють мені ходити на побачення, але завжди хотіла дати ліпшу відповідь. Тепер, прочитавши цю статтю, я знаю, як відповідати на їхні запитання. Щиро дякую, що ви думаєте про нас, підлітків.

К. Ґ., США