Чуда й таємниці глибин

СІВШИ у маленький батискаф «Алвін», двоє науковців і лоцман спустилися в Тихий океан біля узбережжя Еквадору. Куди вони направлялись? У місце, яке називається Галапагоський рифт. Маючи на борту прожектори, камеру й численну кількість наукових знарядь, «Алвін» занурився на глибину 2800 метрів у світ вічної темряви, куди ще не заглядало людське око.

Чи ви колись цікавились, що заховане в горах, каньйонах і рифтах на чорній глибині океанів світу? Якщо так, тоді отримаєте задоволення, прочитавши про відкриття, які розпочались 1977 року, коли згаданий на початку «Алвін» вперше опустився у води океану. Те, що побачила команда, може викликати у вас подив; навіть досвідченим науковцям здавалось, ніби вони виявили життя на іншій планеті.

Мета відрядження «Алвіна» полягала у знайденні гідротермальних джерел — підводних гейзерів, які випускають в океан струмені гарячої води. Галапагоський рифт був багатонадійним місцем, оскільки є частиною підводного рифту, що відзначається інтенсивним вулканізмом. Цей рифт огинають гірські пасма, які у свою чергу входять до складу всесвітнього ланцюга гірських утворень, званого системою серединно-океанічних хребтів. Маючи завдовжки понад 65 000 кілометрів, ця грандіозна система опоясує Землю, як шов на тенісному м’ячику. Якби ті гірські системи не покривала вода, то вони «[були] б найдомінантнішою характерною особливістю на поверхні нашої планети, бо займають більшу територію, ніж усі головні гірські пасма на землі разом взяті», пише Джон Еріксон у книжці «Морська геологія» (англ.).

Істотною особливістю системи серединно-океанічних хребтів є те, що це, по суті, система-двійник — два гірських пасма, які простягаються паралельно один до одного й здіймаються над океанічним дном на 3000 метрів. Між цими пасмами пролягають найбільші ущелини на землі — каньйони, які біля 20 кілометрів завширшки і 6 кілометрів завглибшки. Вони у чотири рази глибші Великого каньйону, що у Північній Америці! На дні цих ущелин лежать рифтові зони з інтенсивним вулканізмом. Коли науковці вперше досліджували атлантичну ділянку системи серединно-океанічних хребтів, звану Серединно-Атлантичним хребтом, їхні прилади виявили настільки  сильну вулканічну діяльність, що, за словами Еріксона, «здавалось, ніби нутрощі Землі зараз вивергнуться назовні».

Після 90-хвилинного спуску «Алвін» завис над самим морським дном, і команда ввімкнула прожектори. Можна зрозуміти вчених, які мали враження, що опинились на іншій планеті. Завдяки світлу вони побачили на морському дні ряд мерехтливих теплих виливів, де зазвичай вода майже замерзає. Близько виливів з’явилось щось ще дивніше — цілі громади досі невідомих живих істот. Через два роки біля узбережжя Мексики дослідники з «Алвіна» виявили значно розігріті виливи Східнотихоокеанського підняття, які називаються курцями. Чимало цих виливів утворювали моторошні «камінові труби»; деякі з них сягали до 6 метрів заввишки. У цій зоні зустрічались також тварини, що мешкали й у Галапагоському рифті. Наступна стаття детальніше розглядатиме ці надзвичайні форми життя і світ неймовірних граничних зон, де вони живуть.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

Обкладинка і сторінка 3: OAR/National Undersea Research Program