Погляд Біблії

Як подолати розпач?

ВІДЧУТТЯ розпачу знайоме всім, принаймні до певної міри. Однак у деяких людей відчай буває настільки глибоким, що вони хочуть радше померти, ніж жити.

Біблія показує, що навіть вірних служителів Бога не обминають проблеми і труднощі, які можуть довести до розпачу. Згадаймо, наприклад, Іллю і Йова. Обидва мали добрі стосунки з Богом. Врятувавшись втечею від злої цариці Єзавелі, Ілля «зажадав собі смерти» (1 Царів 19:1—4). У праведного Йова сталося декілька трагедій поспіль, ось лише дві з них: страшна хвороба і загибель десятьох дітей (Йова 1:13—19; 2:7, 8). У розпачі він сказав: «Смерть мені ліпша від страждання» (Йова 7:15, Хом.). Безсумнівно, ці вірні Божі люди переживали тяжку журбу.

У наші дні хтось впадає у розпач через болісні наслідки старіння, смерть подружжя або серйозні фінансові труднощі. А в когось через постійне напруження, довгочасні наслідки душевної травми або сімейні проблеми складається враження, ніби вони борсаються десь в океані і з кожною наступною хвилею їм важче плисти до берега. Один чоловік сказав: «Відчуваєш свою нікчемність; здається, що, коли тебе не стане, цього ніхто й не зауважить. Часами самотність годі витримати».

У деяких випадках обставини змінюються на краще і приходить полегшення. А що, коли обставини не змінюються? Як Біблія допомагає справитись із розпачем?

Допомога Біблії

Єгова був спроможний та мав силу підтримати Іллю і Йова у важких ситуаціях  (1 Царів 19:10—12; Йова 42:1—6). Як добре знати це! У Біблії говориться: «Бог для нас — охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються» (Псалом 46:2; 55:23). Іноді здається, що розпач не здолати, але Єгова обіцяє підтримувати нас своєю правицею правди (Ісаї 41:10). Як скористатися з цієї допомоги?

У Біблії говориться, що завдяки молитві «мир Божий, який понад усяке розуміння, збереже серця [наші] і думки в Ісусі Христі» (Филип’ян 4:6, 7, Дерк.). У горі, буває, не бачиш виходу з ситуації. Проте якщо ми ‘перебуваємо в молитві’, Єгова може захищати наші серце і розум, даючи силу, потрібну, щоб усе витримати (Римлян 12:12; Ісаї 40:28—31; 2 Коринтян 1:3, 4; Филип’ян 4:13, Хом.).

Ліпше, коли наші молитви конкретні. Хоча іноді важко висловити думку, не стидаймося говорити Єгові про свої почуття і про причину проблеми. Нам треба просити в нього сил, щоб витримати кожен окремий день. Ми маємо запевнення: «Волю тих, хто боїться Його [Єгову], Він сповняє, і благання їх чує та їм помагає» (Псалом 145:19).

Отже, треба молитися. Крім того, не можна відокремлюватись (Приповістей 18:1). Дехто відчув себе сильнішим, коли став піклуватися про інших (Приповістей 19:17; Луки 6:38). Ось приклад Марії *. Вона хворіє на рак. Крім того, протягом лише одного року втратила вісьмох членів родини. Марія примусила себе вставати з ліжка і займатись щоденними справами. Майже кожного дня вона виходить з дому, щоб навчати інших Біблії, та регулярно приходить на християнські зібрання. Коли вона повертається додому, її знову огортає болісний смуток. Однак, зосереджуючись на допомозі іншим, Марія спроможна терпіти далі.

Але що, коли молитись важко або немає сил перестати усамітнюватись? Тоді треба просити про допомогу. Біблія радить звернутись до «пресвітерів [«старійшин», СМ] Церкви» (Якова 5:13—16). Один чоловік, який страждає на тяжку форму депресії, сказав: «Іноді розмова з людиною, котрій довіряєш, допомагає зняти тягар з душі і заспокоїтись, тоді починаєш мислити тверезо» (Приповістей 17:17). Зрозуміло, якщо тривалий і глибокий відчай має характер хвороби, можливо, слід звернутись також до фахівців * (Матвія 9:12).

Простих рішень немає, але не можна недооцінювати спроможності Бога допомагати нам справлятися з проблемами (2 Коринтян 4:8). Якщо наполегливо молитись, не відокремлюватися від інших та звертатися за допомогою до зрілих братів, то рівновагу можна відновити. Біблія обіцяє, що Бог покладе край усьому, що спричиняє глибокий розпач. Християни сповнені рішучості покладатись на Бога, очікуючи дня, коли «не згадаються речі колишні» (Ісаї 65:17; Об’явлення 21:4).

[Примітки]