Слово Єгови. Див. коментар до 1Фс 1:8, а також додаток В3, вступ і 2Фс 3:1.

Швидко поширювалося. Букв. «бігло». Грецьке дієслово, перекладене як «бігти», вживається тут в переносному значенні «нестися швидко і без перешкод». У стародавньому світі про звістку часто говорили, що вона швидко біжить, тобто шириться, серед людей. Але тут Павло, мабуть, має на увазі Пс 147:15, де сказано, що Боже слово «швидко летить [букв. «біжить»]». В обох віршах слово Єгови уособлюється і прирівнюється до швидкого посланця, або бігуна, який щодуху мчить туди, куди його послав пан. Очевидно, тут Павло просить християн у Фессалоніках молитися за нього і його товаришів, щоб вони могли поширювати слово правди з почуттям невідкладності та без перешкод. У 1Фс 1:8 Павло також згадує про те, що слово Єгови швидко поширюється. (Пор. Мт 24:14; Мр 13:10.)

Прославлялось. Тобто щоб його дуже цінували і приймали «не як слово людини, а як... слово Бога» (1Фс 2:13).

Не всі мають віру. Павло говорить тут про «небезпечних та лихих людей», які переслідували його та інших християн (2Фс 3:2, 3). Однак слова Павла про віру можуть стосуватися не лише цієї групи людей. Павло міг навести багато прикладів з власного досвіду, коли люди чули ті самі докази, і одні розвивали віру, а інші — ні (Дії 14:1—4; 17:32—34; Єв 11:3). Він не має на увазі, що деяким людям не під силу розвинути віру. Але потрібно розуміти, що справжня віра — це одна з граней плоду Божого святого духу (Гл 5:22 і коментар). Ось чому Павло в своїх листах заохочує одновірців дозволяти Божому духу впливати на їхнє життя (Гл 5:16, 25; 1Фс 5:19). Саме за допомогою святого духу вони зможуть повністю зрозуміти докази, на яких будується міцна віра (Єв 11:1). Щоб отримати таку допомогу, вони мають просити про це Бога (Лк 11:9—13; 17:5) і вивчати його натхнене святим духом Слово (2Тм 3:16, 17). Ті, хто не шукає цієї допомоги, не зможуть розвинути віри, хоч би скільки доказів вони мали.

Повчаємо вас. Цими словами Павло починає обговорювати проблему, яка все ще існувала у зборі в Фессалоніках. Як видно з контексту, деякі християни взагалі не працювали і не забезпечували себе, а лише втручалися в те, що їх не стосувалося. (Див. коментарі до 2Фс 3:11.) Павло відверто говорить їм, щоб «вони спокійно працювали та їли те, на що самі заробляють» (2Фс 3:12).

Щоб ви сторонилися. Павло радить християнам у зборі, щоб вони «сторонилися», тобто уникали, будь-кого, хто «поводиться негідно», очевидно, маючи на увазі близьке спілкування з такими людьми. (Див. коментарі до 2Фс 3:14.)

Поводиться негідно. Як пояснює один довідник, цей вислів вказує на «безвідповідальну поведінку... очевидно, зневагу до загальноприйнятих правил або вказівок». (Див. коментар до 1Фс 5:14.)

Традиції. Або «настанові». Як і в 2Фс 2:15, Павло говорить про хороші, доречні традиції, які були частиною правдивого поклоніння. (Див коментар до 1Кр 11:2.)

Даром. Або «не заплативши». Те саме грецьке слово вживається в Мт 10:8: «Даром отримали — даром давайте».

Ми ніч і день важко трудились. Можливо, Павло має на увазі, що він важко працював, коли виготовляв намети (Дії 18:3). Він та його співпрацівники самі себе забезпечували, і Павло хотів, щоб це стало прикладом для християн у Фессалоніках та інших місцевостях (Дії 20:34, 35; 1Фс 2:9; 2Фс 3:7—10; див. медіагалерею, «Служачи у Фессалоніках, Павло працює, щоб забезпечити себе»).

«Якщо хтось не хоче працювати, нехай і не їсть». Павло цитує пораду, яку дав раніше фессалонікійцям і яка заохочує всіх християн бути працьовитими. Як видно з контексту, збір не був зобов’язаний матеріально забезпечувати тих, хто міг працювати, але не хотів (2Фс 3:6—15). Висловлювання Павла не є прямою цитатою з Єврейських Писань, але принцип, закладений в ньому, можна знайти в таких віршах, як Пс 128:2; Пр 10:4 і 19:15.

Зовсім не працюють. Християни, про яких тут згадує Павло, очевидно, не бажали працювати і забезпечувати себе, хоча й мали добре здоров’я. Вони знали, що Бог засуджує лінощі, і все ж хотіли жити за рахунок інших (Пр 6:6—11; 10:4, 5; 13:4; 20:4; 24:30—34). Можливо, дехто навіть вважав, що присутність Ісуса Христа ось-ось почнеться, і цією хибною думкою виправдовував свою лінь (2Фс 2:1, 2). Ці християни, мабуть, обтяжували весь збір або деяких одновірців великими витратами (2Фс 3:8).

Втручаються в те, що їх не стосується. Павло використовує тут гру слів — прийом, який був популярним серед стародавніх грецьких письменників. Він вживає у вислові «не працюють, а лише втручаються в те, що їх не стосується» два спільнокореневих слова: ерґа́зомай («працювати») і періерґа́зомай («втручатися в те, що когось не стосується»). Слово «втручаються» вказує на те, що хтось виявляє нездорову зацікавленість справами чи обов’язками інших людей.

Майте такого на замітці. Грецьке слово, перекладене як «мати на замітці», буквально означає «ставити знак на». У цьому контексті воно передає думку про те, що на когось звертають особливу увагу. Якщо якийсь християнин поводиться неналежно, то в зборі прозвучить застереження проти такої поведінки. Почувши застереження, члени збору будуть мати цього християнина «на замітці».

Перестаньте спілкуватися з ним. Про християнина, який «повод[ив]ся негідно», не можна було сказати, що він чинив тяжкий гріх, за який виключали зі збору (2Фс 3:11). Все ж його поведінка могла позначитися на репутації цілого збору і погано вплинути на інших християн. Тому Павло каже фессалонікійцям перестати спілкуватися з ним, тобто уникати близького спілкування. (Пор. 2Тм 2:20, 21.) Такий крок міг допомогти йому усвідомити, що потрібно узгодити свою поведінку з біблійними принципами. Християни не повинні були цілком уникати цього чоловіка, адже Павло порадив їм: «Продовжуйте наставляти [його] як брата». (Див. коментар до 2Фс 3:15.)

Продовжуйте наставляти як брата. Грецьке слово, перекладене як «наставляти», можна також перекласти як «давати пряму пораду», і воно не містить думки про ворожість. Коли християнин дає такі поради, його має спонукувати щира турбота про одновірця (Дії 20:31; див. коментар до 1Фс 5:12).

Це є знаком у кожному листі. Це мій почерк. У кінці деяких листів Павло власноруч писав заключні слова (1Кр 16:21; Кл 4:18). Тут він додає, що це справді «знак», що лист написав він. Можливо, раніше фессалонікійці отримали листа, в якому нібито говорилося, що «день Єгови вже настав», і вони помилково вважали, що він був від Павла (2Фс 2:1, 2). А цей «знак», очевидно, запевнив фессалонікійців, що другий лист, який вони тепер отримали, був справді від нього.