Дії апостолів 27:1—44
Примітки
Коментарі
Ми. Як згадувалось у коментарях до Дії 16:10 і 20:5, Лука в кількох уривках своєї оповіді вживає такі займенники, як «ми», «нас», «наш» (Дії 27:20). Це вказує на те, що він не раз супроводжував Павла під час його багатьох подорожей. Лука вживає займенники першої особи множини в уривку, який починається цим віршем і закінчується Дії 28:16. Тож можна дійти висновку, що він вирушив з Павлом до Рима.
Сотнику. Або «центуріону». Центуріон був командиром римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.
З добротою. Або «людяно (з любов’ю)». Грецьке слово філантро́пос та споріднене слово філантропı́а означають щиру, сердечну турботу про людей. У перший день подорожі корабель подолав приблизно 110 кілометрів у північному напрямку. Зупинку зробили в Сидоні, що на узбережжі Сирії. Очевидно, Юлій вирізняв Павла серед в’язнів, адже той був римським громадянином і його вину не було доведено (Дії 22:27, 28; 26:31, 32).
Корабель. Корабель, що перевозив зерно (Дії 27:37, 38). У ті часи Єгипет був житницею Римської імперії. Єгипетські кораблі з зерном зупинялися в Мирі, у великому місті біля південно-західного узбережжя Малої Азії. Сотник Юлій знайшов один із таких кораблів і посадив на нього воїнів та в’язнів. Очевидно, це судно було набагато більшим від того, на якому вони розпочали подорож (Дії 27:1—3). На цьому кораблі перевозили пшеницю; до того ж на його борту було 276 людей — моряків, воїнів, в’язнів та, мабуть, інших подорожніх, які хотіли потрапити в Рим. Мира лежала на північ від Александрії, тому, ймовірно, входила у маршрут кораблів, які відпливали з цього єгипетського міста. Або, можливо, корабель з Александрії змінив свій курс і кинув якір у Мирі через зустрічні вітри (Дії 27:4, 7). (Див. додаток Б13.)
Піст, пов’язаний з Днем примирення. Або «осінній піст». Букв. «піст». Грецьке слово передає думку про єдиний піст, якого вимагав дотримуватись Мойсеїв закон, тобто піст, пов’язаний зі щорічним Днем примирення (інша назва цього свята — Йом-Кіпур, від єврейського йом гаккіппурı́м, «день покриття») (Лв 16:29—31; 23:26—32; Чс 29:7; див. глосарій, «День примирення»). Вважається, що вислів «впокорювати себе», який вживається у зв’язку з Днем примирення, стосується різних виявів самообмеження, в тому числі посту (Лв 16:29, прим.). Те, що слово «піст» вжито в Дії 27:9, показує, що піст був основним виявом самообмеження під час Дня примирення. Піст, пов’язаний з Днем примирення, припадав на кінець вересня або початок жовтня.
Життя. Або «душі». Грецьке слово псіхе́ тут вказує на особу або життя особи. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)
Евракілон. Грецькою Еуракı́лон, латинською еуроа́квільо. Тобто північно-східний вітер. Цей вітер, відомий серед мальтійських моряків як грегаль,— найсильніший штормовий вітер Середземного моря. Він був дуже небезпечним для корабля з великими вітрилами, адже міг легко його перекинути.
Шлюпку. Грецьке слово ска́фе означає невеликий човен, який тягнули за кораблем або брали на борт більшого судна. Коли корабель ставав на якір біля узбережжя, на шлюпці пливли до берега або перевозили вантаж. Іноді її використовували для того, щоб розвернути корабель. У надзвичайних ситуаціях вона служила рятівним човном. У випадку, описаному в цьому вірші, шлюпку витягнули з води і прив’язали до судна, щоб її не затопив або не розтрощив шторм.
В Сірті. Грецька назва Сı́ртіс походить від кореневого слова, що означає «тягнути». Сіртом називали дві великі затоки на північному узбережжі Африки (на узбережжі сучасної Лівії). Західна затока (між Тунісом і Тріполі) називалась Малим Сіртом (нині затока Габес). Трохи на схід був Великий Сірт, сучасна затока Сідра. Стародавні мореплавці боялися цих заток через небезпечні піщані мілини, розташування яких під впливом течій постійно змінювалося. Грецький географ Страбон, що жив у I столітті н. е., сказав про кораблі, які сідали на мілину: «Врятувати корабель вдається рідко» («Географія», кн. 17, розд. 3, абз. 20). А Йосиф Флавій написав, що сама лиш назва Сірт вселяла страх у тих, хто її чув («Юдейська війна», кн. 2, розд. 16, абз. 4) (Див. додаток Б13.)
Сильна буря. Букв. «немала буря». Грецький вислів стосується надзвичайно сильної бурі. За днів Павла моряки орієнтувались по сонцю й зірках, тож, коли небо затягували хмари, було дуже важко визначити місцеперебування корабля.
Бо жоден з вас не загине. Або «бо ніхто з вас не втратить життя; жодне життя (душа) не буде втрачене». Грецьке слово псіхе́ тут вказує на особу або життя особи. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)
Якому служу. Або «якому поклоняюсь; для якого виконую священне служіння». (Див. коментар до Дії 26:7.)
Морю Адрії. За днів Павла ця назва стосувалась не лише Адріатичного моря. Грецький географ Страбон сказав, що назва походить від міста Атрія, розташованого біля гирла річки По; сьогодні це місце відоме як Венеціанська затока («Географія», кн. 5, розд. 1, абз. 8). Сучасне італійське місто Адрія лежить неподалік узбережжя. Очевидно, назва Адрія почала використовуватись щодо вод у тій місцевості і зрештою — щодо Адріатичного, Іонійського та частини Середземного моря на схід від Сицилії (і Мальти) і на захід від Криту. (Див. додаток Б13.)
20 сажнів. Приблизно 36 м. Сажень — це одиниця вимірювання глибини води. Вважається, що 1 сажень становить 4 лікті (близько 1,8 м) і приблизно дорівнює відстані між кінчиками пальців рук, розведених в сторони. Цікаво, що грецьке слово орґуйа́, перекладене як «сажень», походить від слова, яке означає «простягати; дотягуватися». (Див. додаток Б14.)
15 сажнів. Приблизно 27 м. (Див. коментар до вислову 20 сажнів у цьому вірші і додаток Б14.)
276. Хоча в деяких рукописах наводиться інша кількість осіб на кораблі, аналіз рукописів свідчить на користь числа 276. З цим варіантом також погоджується більшість вчених. Кораблі того часу були спроможні перевозити таку кількість пасажирів. Йосиф Флавій згадує про корабель, який зазнав аварії на шляху до Рима, і говорить, що на ньому було близько 600 осіб.
Осіб. Або «душ». Грецьке слово псіхе́, яке часто передають як «душа», у цьому вірші стосується живого створіння, тобто людини. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)
Медіафайли
Опис подій подано в хронологічному порядку.
1. Провівши два роки в ув’язненні в Кесарії, Павло під вартою відпливає до Рима (Дії 27:1, 2).
2. Павло і його товариші прибувають в Сидон; Павла відпускають, щоб він побачився з тамтешніми братами (Дії 27:3).
3. Павло пливе кораблем під прикриттям Кіпру, далі прямує відкритим морем уздовж Кілікії та Памфілії і прибуває в Миру, що в Лікії (Дії 27:4, 5).
4. У Мирі Павло сідає на корабель, який плив з Александрії і перевозив зерно; корабель ледве добирається до Кніда, а потім пливе під прикриттям Криту біля Салмони (Дії 27:6, 7).
5. Павло і його товариші з труднощами проходять вздовж берега Криту і підходять до Доброї Пристані (Дії 27:8).
6. Корабель залишається в Добрій Пристані чимало часу; сотник приймає рішення вирушити з Доброї Пристані до Фінікса, іншого порту на Криті (Дії 27:9—13).
7. Незабаром налітає шалений північно-східний вітер, Евракілон; корабель починає носити (Дії 27:14, 15).
8. Корабель пливе під прикриттям острова Кавда; моряки бояться сісти на піщану мілину в Сірті (Дії 27:16, 17).
9. Павлу з’являється ангел і каже, що той стане перед цезарем; Павло запевняє всіх людей на кораблі, що вони не загинуть (Дії 27:22—25).
10. Корабельна аварія біля Мальти (Дії 27:39—44; 28:1).
11. Люди на Мальті виявляють величезну доброту; Павло зціляє батька Публія (Дії 28:2, 7, 8).
12. Павло сідає на александрійський корабель, який простояв зиму на Мальті, подорожує до Сиракуз, а потім до Регія (Дії 28:11—13а).
13. Павло прибуває в Путеолі; тамтешні брати тепло його приймають (Дії 28:13б, 14).
14. Брати з Рима зустрічають Павла біля Аппієвого ринку і Трьох Заїздів (Дії 28:15).
15. Павло прибуває в Рим; йому дозволяють жити в будинку під охороною воїна (Дії 28:16).
16. Павло розмовляє з юдеями в Римі; потім упродовж двох років він сміливо проповідує всім, хто до нього приходить (Дії 28:17, 18, 21—31).
У I столітті н. е. води Середземного моря борознило чимало найрізноманітніших купецьких кораблів. Деякі з них використовували тільки для прибережного плавання, як-от адрамітський корабель, на якому ув’язненого Павла везли з Кесарії до Мири (Дії 27:2—5). Зовсім іншим був торговий корабель (подібний до зображеного тут), на який Павло сів у Мирі. Це велике судно перевозило пшеницю, а кількість його пасажирів разом з командою становила 276 осіб (Дії 27:37, 38). Цей корабель, очевидно, мав головне вітрило (грот), переднє вітрило (фок) і два великих рульових весла, розташованих на кормі. Часто на носі таких кораблів були прикраси із зображенням богів чи богинь.
1. Купецький корабель
2. Галілейський рибальський човен
1. Шток
2. Веретено
3. Лапа
4. Ріг
5. Рама
В розповіді про подорож Павла до Рима неодноразово згадується про якорі (Дії 27:13, 29, 30, 40). У давнину якорями служили звичайні камені чи якісь прості пристрої. Але за днів Павла використовувались якорі складнішої конструкції. На малюнку зображено якір, типовий для римських часів. Такі якорі зазвичай виготовляли з дерева і металу. Під вагою штока, зробленого переважно зі свинцю, якір лягав на дно, і один з рогів заривався в ґрунт. Великі судна часто мали кілька якорів (Дії 27:29, 30). Біля Кірени на африканському узбережжі було знайдено якір вагою близько 545 кг. Ця знахідка надає особливого значення словам Павла: «Для нас ця надія — немов якір для душі» (Єв 6:19).
Ці різні за розміром і формою гирі (1) вважаються найдавнішими навігаційними інструментами. Їх прив’язували до мотузки і кидали за борт судна. Після того як гиря торкалася дна, моряки за довжиною мотузки визначали глибину під корпусом корабля (2). Основу деяких гир змащували салом, щоб до неї прилипли частинки з дна, наприклад галька і пісок. Коли гирю піднімали, то моряки, роздивившись ці частинки, могли отримати більше інформації. Для виготовлення гир використовували різні матеріали, але здебільшого їх робили зі свинцю. Тож зрозуміло, чому грецьке дієслово, вжите в Дії 27:28 і перекладене як «заміряти глибину», буквально означає «кинути свинець».
1. Гиря для вимірювання глибини
2. Мотузка